Отже, щоб нічого не забути. По перше, дякую Українському інституту за запрошення на фестиваль до Словаччини. Якщо хтось не знає, це наша державна установа, яка підтримує горизонтальні мистецькі зв'язки та займається "культурною дипломатією". Цього разу серед "культурних дипломатів" опинилася і я, і для мене це дійсно почесна і відповідальна місія. По друге, дякую своєму словацькому видавництву Dajama, у якому вже вийшов переклад "Доці", а до кінця року буде і переклад "Шептухи". Здається, вони встигнуть першими у Європі, можливо навіть раніше за чехів. Дівчата займалися медійною складовою, організовували інтерв'ю і присутність преси на події. Також окрема подяка Міхалу Гворецькому, який модерував мою зустріч, а після події запросив на абсолютно феєричну оперу "Ейнштейн на пляжі". Так співпало, що Братислава одночасно приймала і мою презентацію :) і цю легендарну постановку, яка уже 50 років спантеличує Європу. І дякую Анні Сєдих, яка перекладала для мене більше трьох годин того дня. Це дуже багато і виснажливо для перекладача. Ну і щодо змісту розмов. Звісно що мене запитували про війну, про літературу, про події 14го року і велике вторгнення. Про жінок - не знаю як, але дискусія у якийсь момент звернула на жіночі вагони. А також кожна зустріч починалася з питання про Фіцо, люди вибачалися за політику свого уряду і запитували, що ми про неї думаємо. Тут також журналісти судяться з міністрами, відбуваються великі мітинги, суспільство наелектризоване. Відповідь у мене одна: свого часу в Україні були різні президенти. Були такі, за кого нам досі соромно, було категоричне несприйняття. Але це внутрішня справа країни. Нам можна було хоч Майдани проводити, хоч так виганяти. Але коли президента починають критикувати діячі з інших країн, це щоразу викликає неприйняття і захисну реакцію. Бо так заведено, що доки людина на посаді, доти вона представляє державу. Тому ні, я жодного слова не сказала про Фіцо. За винятком того, що у них є вибори, а значить - механізм стримування та контролю свого уряду.У нас, на жаль, такого механізму нема..Ну і зауваження від себе, не у контексті політики. Не знаю жодної людини, якій співпраця з росією принесла б щастя. Якщо потискаєш руку злу, то частина цього зла лишається на твоїй руці і як отрута роз'їдає все у твоєму житті.