У Києві затримали 18 річного хлопця, який наводив російські ракети по місту. Звичайно ж, стрічка фб розділилася між "розірвати на шматки" і "на палю". Більш помірковані пропонують обмін на полонених. Виносимо за дужки той факт, що обміни практично зупинені. І росії взагалі не потрібні такі одноразові агенти, вони там списані після першого ж повідомлення. Я навіть не казатиму, що російські ракети наводяться автоматикою, а не в телефонному режимі. Ви ще "мішені" на дахах згадайте. Це все зрозуміло. Я просто намагаюся зрозуміти, чому мені некомфортно. Можливо, тому що нашу злість знову намагаються направити всередину країни, бо зараз знову несеться про не таких українців, дітей і їхніх батьків. Чи тому що я просто не вірю у такі затримання. Мені воно все здається піаром і грою на нервах переляканих людей. Чи тому, що у мене самої діти, і я весь час думаю про те, навіщо вони залишаються у Києві і чи не повинна я їх силою тягнути звідси. І що спалахи людяності, справжньої стійкості і відданості країні все рідше потрапляють у новини. Якщо вірити блогерам і журналістам, то переважна більшість людей довкола або ухилянти, або корупціонери, або ждуни.Але ж це неправда, якби це було так, ми б уже розсипалися.