Поїхала у село, на будові постійно потрібна моя присутність - це я сама себе так переконала. Ну і посадила ще рослин. А перед тим перекопала цілину і вибрала лопухи і кропиву.А потім побігла зі шлангами, поливала свої сто п'ять дерев...Коротше, можете уявити, у якому я вигляді. А, і на будові ж лазила, і на даху, і по купах сміття.А паралельно з цим слухаю лекції, у нас аж три штуки зібрали в один модуль. Лекції англійською, читає британський експерт з кризового реагування та організації допомоги у кризових ситуаціях на рівні громад. Людина досвідчена, все життя у кризах :) але теж трохи підскочив, коли я з відео включилася щось прокоментувати. Задається, у мене з вуха щось звисало при цьому. Всі три лекції, попри серйозність теми, я почувалася наче наші військові на інструктажі НАТО. От тепер я хлопців дуже добре розумію. Західним експертам дуже складно уявити і змоделювати ситуацію, у якій замість збору інформації та прогнозування кризи - прямий саботаж і заперечення очевидного. Ситуацію, у якій державні і недержавні інституції скомпрометовані. У якій люди не вірять ні міжнародним фондам, ні ООН, ні власному уряду. Причому у них є всі підстави не вірити. Ситуацію, коли будь яку оцінку ризиків можна множити на десять, а потім викидати у смітник. Або коли експертів і фахівців не те що не залучають - їх свідомо викидають з прийняття рішень. Санкції, знову ж таки. Західні експерти тридцять років напрацьовували свою експерність, а тепер з'ясувалося, що тому, з чим стикнулися українці, навіть назви у підручниках нема. У мене таке відчуття, що до нас зазирають у шпарину, наче у привіткриту ляду скрині. Тоді поспішно опускають ляду назад, хрестяться і відскакують подалі.Я не розумію, коли бог роздавав усім народам таланти, чому нам випав талант виживати у найгірших випробуваннях? Чому ми не могли просто бути сонними і розслабленими, наприклад?