Вчора після Книжкової Країни допізна читала збірку страшних оповідань від "Білки" - "Птахи у пітьмі".Так ніби мені у реальному житті страхів мало :) Особливість книги у тому, що автори - військові письменники. Подивіться, які імена. І слухайте, як же класно вони пишуть. Я б сказала, читати це варто не лише прихильникам жанру, але також людям, які б хотіли розібратися у собі.Тим, хто думає - навіщо нам це, чому ми, що там далі за межею, яка у принципі у людини межа витривалості... Різножанрова українська література - ознака того, що ми дорослішаємо, розвиваємось, по різному осмислюємо дійсність і втілюємо ці думки у щось матеріальне. Українці дуже давно живуть під загрозою знищення, це ж не сьогодні почалося. Просто сто років тому нашим авторам не дали можливості виписати і хорор, і детективи, і мелодрами про тогочасну війну. Якщо, звісно, не вважати хорором повісті Хвильового.Якби наші класики не були фізично знищені іще тоді, не тільки літературний, але й історичний процес склався б по іншому. Зараз у нас є новий шанс зробити все правильно. Доки військові тримають "Сіряк" (див. книгу), даючи нам цей шанс, доки військові автори знаходять сили про це писати, ми з вами могли б купувати книги і читати написане.