Вчора один чоловік написав коментар, і я його видалила - у сенсі, і чоловіка, і коментар. Але чомусь із голови не викинула, якщо досі про це згадую.Суть така, що мужика мені треба. Бо у селі мене без чоловіка кури загребуть, особливо у процесі будівництва і ремонту.У мене таке враження, що потяг поїхав для всього світу. Просто дехто лишився на пероні і не розуміє, що часи змінилися. Це все одно, що сказати зараз чоловікові: у тебе нема дружини, яка варитиме їсти, тому ти помреш з голоду. Ну бо у тебе ж лапки не пристосовані для каструль. Смішно, правда? От і мені смішно. Тобто в очах деяких людей гроші я можу заробляти - що з неї взяти, хай буде. А витрачати ці гроші ні, для цього обов'язково потрібен чоловік. Так от, по перше я люблю ремонти. Мене не бісить, я б жила на складах та а Епіцентрах. Можу сформулювати, що мені потрібно, і порахувати, скільки це коштує. Навіть з будівельниками нормально спілкуюся - принаймні, вони мені дають матеріал для книг. Але не в тому справа. Шукаючи людей для роботи, вже не раз стикнулася з чоловіками, які взагалі з дому не виходять, бояться. І це триває вже роками. Бідні їхні жінки самі працюють, а після роботи стають до плити, прибирання і перевірки домашніх завдань у дітей. Бо якось так вийшло,що у їхніх мужчин лапки до цього також. Я собі думаю, оце справжня біда. Обираючи між таким і перспективою бути загребеною курми, я за курей.На щастя, так питання не стоїть, я буду робити що зможу з божою поміччю і найманими бригадами. Зате ніхто мозок не клює.