У кожній ситуації роби те, що вважаєш правильним, а там вже як буде. Це мене завжди так учили. Скорочено - "у кожній ситуації роби". Люди з-за кордону пишуть - ми не уявляємо, як ви там...Дідько його знає, я теж не дуже уявляю. Батьки у Києві. Мала сьогодні їхатиме потягом, після новин про атаку на потяг. Я з рештою дітей повертаюся у Місто за пару днів, накуплю їжі, зварю що зможу, і наступного дня маю їхати у Польщу, потім у Люксембург і Цюріх. Літак через Мілан, дурдом якийсь.Сьогодні подивилася додаток Укрзалізниці, я була впевнена, що купила квиток на потяг, а його нема. Перерила все, нема квитка, і списання з карти теж нема. Це мені наснилося , що його купила? Але я навіть вагон і місце пам'ятаю. Взяла ще один, на сусідньому сидінні. Подивлюся потім, хто прийде з тим першим квитком. Кажу ж, дурдом. Таке відчуття, що новини краще не відкривати. Половина написані штучним інтелектом, а друга половина якась розгублена. Вже ніхто не знає, що буде далі і чого чекати. Причому не тільки у нас, а таке враження, що вся Європа прокинулася і виявила, що вони у літаку, який втратив керування. І хвіст відпав. А я тим часом пишу і перекладаю. Пишу свою книжку, перекладаю чужу. Хто це все читатиме? Чи буде кому і для кого видавати? Сподіваюся що так.