Відпрацювали презентацію у Штутгарді. Цього разу для змішаної україно-німецької аудиторії, тому з перекладачем. Божечки, як же це зручно! Доки говорить перекладачка, я можу зібратися з думками і сформулювати щось розумне. Краса ж! Не розумію, чому деякі президенти так не роблять. Концентрація зворушливих історій від людей була граничною. Кожен, хто приходив за автографом, встигав два слова сказати про себе. Про евакуацію і те, як виїжджали через лінію фронту. Про окупацію. Де і як заховані примірники "Доці" на окупованій території.Про те, що книжка закопана у Маріуполі або закладена разом зі Стусом на горищі...Або що прочитане згадалося у потрібний момент і підштовхнуло до дій, вчасно вивело зі стану ступору.Я дякую усім, хто прийшов, хто надихав і ділився підтримкою. У мене найкращі у світі читачі. Якщо є фото - кидайте у коментарі. Щиро дякую пані Наталі Дорошенко та іншим дівчатам з української громади за організацію події.Дякую професорці, доктору славістики пані Шаммі, Schamma Schahada, за чудову модерацію. Дякую пані Ользі Богачовій за переклад, сподіваюся, ми ще зустрінемося на інших подіях. Була безмежно рада бачити у перших рядах Олену Воронянську з паном Олександром. Таке відчуття відразу, як вдома. Пані Олена їздила на всі мої презентації в Україні, і я так звикла, що завжди шукаю її очима.Рада була з усіма побачитися і до нових зустрічей, тепер уже в Україні. А книги, які я підписала донеччанам, ми ще побачимо на презентаціях у Донецьку. Я не втрачаю надії.