Я категорично не погоджуюсь з тими, хто порівнює Мінський процес з плином Зеленського. Його план не «Мінськ-3» — і саме тому це значно небезпечніше. Цей план логічно й точно лягає в рамку «Будапештський меморандум-2» — документа без зубів, без механізмів примусу й без суб’єкта відповідальності.Ключова різниця з Мінськом, яку часто навмисно замовчують:Мінські угоди, при всій їхній штучній токсичності, юридично фіксували росію стороною конфлікту. Саме це дало Заходу формальну підставу для санкцій, міжнародного тиску, рішень у ПАРЄ, ЄСПЛ, МКС.Новий «План», судячи з опису, вичищає росію з тексту як агресора. Вона перетворюється з суб’єкта злочину на «фактор безпеки», з яким «потрібно домовлятися».Ознаки капітуляційної логіки в 20 пунктах:❌ жодної згадки про відповідальність агресора;❌ жодного слова про репарації;❌ нуль про покарання військових злочинців;❌ усі «зобов’язання» адресовані Україні, тобто жертві війни;❌ росія — поза правовим полем, поза виною, поза наслідками.Це класичний підхід «припиніть чинити опір — і буде мир», де мир розуміється як зручна пауза для сильнішого.Чому це саме Будапешт-2, а не Мінськ-3:Будапештський меморандум теж мав красиві формулювання й «гарантії»;1. не мав механізмів примусу;2. не визначав відповідальності за порушення;3. і в підсумку став паперовим надгробком української безпеки.Цей План повторює ту саму помилку — безкарність агресора в обмін на ілюзію стабільності.І якщо це буде закріплено політично або юридично — наслідок очевидний:росія отримає амністію за війну, а Україна — довічний обов’язок виконувати умови поразки без поразки на полі бою.Це не мир.Це перепакована відмова від справедливості, а значить — запрошення до наступної війни.