📚 Непозбувний книгочитун

"Стилет і стилос" цього року вирішив одноосібно вичерпати всі ваші бюджети на книжки ) Гляньте, що роблять! Наступною книжкою, яку вони скоро видадуть, буде історичне дослідження про двох наших ворогів - китаю та росії. «Альянс автократій. Історія китайсько-російських відносин» - це свіжа (вийшла в оригіналі у 2025-му) книжка німецьких істориків Мартіна Вагнера та Сьорена Урбанскі. Вони описують, як зароджувався союз двох автократичних держав, який нині багато хто називає «новою віссю зла»: від першого контакту в XVII сторіччі – і до сьогодні. Ця праця читається як захопливе історичне дослідження, яке все ж має неабияку актуальність для українського читача. Яку підтримку Китай надає РФ у війні проти України, чи передбачає рівність «всеосяжне партнерство» та як обидві авторитарні держави формують альянс проти західних демократій – це ті речі, які необхідно знати та розуміти, принаймні, щоб не мати зайвих ілюзій. Вийде у вересні-жовтні, ціна за передзамовленням– 410 (490) грн. пост #направахреклами

Завтра - останній день існування мого промокоду chytun, який робить знижку 20% на квитки на Bestsellerfest (купити їх можна ось тут). Ні на що не натякаю, але минулого року я була в захваті від цього феста.Цього року в програмі Кідрук і Дронь, Мона Авад (онлайн) і Дерев'янко, Михайло Бриних та Любко Дереш, Станчишин та Жан Рено (теж онлайн, але все-таки!), і ще десятки відомих вам імен. А ще зраділа, коли побачила виступ Tember Blanche, бо вони у мене останнім часом на репіті, коли шось роблю по дому ) Ще по-любому піду на розмову Євгенії Кузнєцової та Олексія Ерінчака (слухала попередню на Ютубі, це було дуже весело). Піду на розмову Лєни Лягушонкової з Оленою Стяжкіною. Модеруватиму баттл між книгарнями та видавцями (буде гаряче!) і беру участь в дискусії про критику у книжкових ЗМІ та соцмережах (буде ще гарячіше!). Не піду на вечірку фентезі (бо не моя тема), але ви йдіть, це окрема прикольна закрита подія, де можна буде поспілкуватися з основними українськими фантастами і фантастками. Вся програма фестивалю ось тут. Беріть мій промокод, купуйте квитки і побачимося ) пост #направахреклами

Я дочитала "На вагу золота" Альони Рязанцевої, і це було ну дуже добре, навіть нема до чого придовбатися (якщо опустити одну "драму з пальця", але це класика для такого жанру). Хіба що героїня "плюс сайз" тут 80-кілограмова, можна було б ще кілька кг накинути, жалко, чи шо? )) Про що це. 27-річна жінка, що начебто поборола РХП, веде блог про прийняття себе і працює моделлю в магазині білизни. Напозір наче впевнена в собі і пропрацьована, але насправді є нюанси. Вони з колегами і начальницею приїжджають в Одесу на тиждень, щоб позмагатися за грант на розвиток бізнесу. А з ними ще красивий та м'язистий колега. А на місці ще намальовується член журі з німецьким акцентом, який наче теж нічо такий (але хто зна). Ну і далі будуть класичне "ой, я впала", "він підняв мене своєю горою м'язів та прощупав усі місця, перевіряючи, чи нема перелома". І оце "ти замерзла? у мене нема кофти, доведеться обійнять". Дуже хароші сцени 18+, дуже (чоловік теж зацінив, коли я присилала йому скріни окремих сцен 😜). Всі плот-твісти канєшно вгадуються з перших трьох знаків, але перебачуваність у таких книжках - теж елемент комфорту (да ж? бо я не дуже шарю у ромкомах). Знову-таки, чоловік прописаний жінкою, бо оце "ти не любиш устриць, а тут більше нічого нема? тоді я миттєво домовлюся, щоб тобі принесли щось інше з сусіднього закладу цієї мережі" - це тіки жінка може додуматися, у чоловіків здебільшого додумувалка до такого не доросла. Але читать приємно, шо вже. Ну і загалом любовний інтерес тут такий ух, все, як треба. Ніби пропрацьований ще сильніше за головну героїню (тільки пропрацювала його авторка, а не психотерапевт). І ще відмічу, що дуже добре й душевно прописане РХП, все правдоподібно та як в жизні (а авторка, наскільки я розумію, сама цього не переживала, лише піддивилася зі сторони). От прям прекрасно. Цю тему загалом непросто описати, якщо це не проживеш, але тут вийшло 100%. Загалом легкий, іронічний та приємний стиль і видно напрацьовану руку авторки (це наче вже четверта її книжка). Волосся торкнулося білої кераміки. Унітаз дивився на мене з іронією. - Ну, здивуй мене, - байдужим тоном ніби промовляв він. - Я стільки лайна вже бачив. Мені начхати, що ти зараз робитимеш. Або таке: - Вип'ємо чогось, поговоримо. Я не чіплятимуся. На мені була сукня за половину моєї зарплати, а він "не чіплятиметься"? Я мало не пхикнула від розчарування. Чи це відмітила собі теж: Почувши це, шлунок схвально забурмотів щось на своєму шлунячому. Тут вже на грані, але теж похіхікала: Устриць я ніколи не їла, але цю гидоту до рота брати не збиралася. Сьогодні в ньому і так побувало те, чим не варто було ласувати. 🌚І в усю цю іронію загорнуто кілька дуже важливих тем: об'єктивізація, фейковий образ в соцмережах, як батьки доводять дітей до РХП, як відростити впевненість в собі та не стати сукою і ще багато різного. Хороше. От прям хороше. Беріть читайте. #непозбувний_відгук

Я не дуже шарю в історичних книжках, але коли чоловік каже: "О, ти бачила, що видадуть Ле Гоффа"?, значить це щось важливе й хороше. «Народження Європи» французького історика-медієвіста Жака Ле Гоффа вийде у видавництві "Стилет і стилос", вже є передзамовлення(430 грн замість 540). Руйнуючи уявлення про «темні віки», Ле Гофф у цій книзі доводить, що Європа, якою ми її знаємо, народилася не в античну добу, а саме в Середні віки. Це інтелектуальний нон-фікшн, який зацікавить тих, кого приваблює естетика Середньовіччя і тих, хто хоче дізнатися більше про витоки сучасної Європи, її історії, політики та культури.Це книга про часи, коли на античних руїнах зводилися нові міста, які згодом виборювали самостійність від королів та пап. Про часи, коли автономні університети конкурували з ченцями в монастирях за розвиток наук, а мандрівні студенти співали у кнайпах вірші латиною. Про часи, коли співіснували лицарські ордени та торгівельні гільдії, коли зароджувалися перші банки та вдосконалювалися ремесла. Вийде у вересні-жовтні. Замовляйте, щоб у видавництва були гроші випускати побільше таких крутих книжок 🥰пост #направахреклами

Обожнюю Катю з каналу Едіп, Нарцис, Горгони (який з недавнього часу називається "Ластівка читаюча", але я ще не дійшла до прийняття цього факту).Психотерапевтка, що цікавиться мистецтвом та читає прям хороші книжки, як я люблю. Часто орієнтуюся на її відгуки. І загалом це людина, за життям якої цікаво підглядати, бо воно естетичне, вайбове і якесь (принаймні, зі сторони так здається), релаксове. Наскільки це можливо в наших нинішніх умовах. Так от, недавно Катя почала вести ще й Ютуб-влог. Він такий заспокійливий та стильний: це як підглянути за життям цікавої людини, яка подорожує, ходить по світових музеях, виставках та книжкових презентаціях, читає "високу полицю", дружить з розумними людьми і живе таке життя, яке я б хотіла жити, але постійно щось заважає, блін.А, і ще важливий факт: у Каті двоє котів, які теж часто трапляються в кадрі! Сьогодні вийшов вже четвертий випуск влогу, в якому є крапля скверни, великий психоаналітичний поереступ, кошенятко та ехопраксія, що б це все не значило. Випуск отут. Але краще просто відразу підпишіться на канал, вам треба, просто повірте! пост #направахреклами

Ого, в READBERRY відкрили передпродаж на цілий стосик новинок від українських авторів, переважно фентезійних, але є й детективи. Там купа всього: - "Мисливиці за міськими легендами. Невдахи та тіні" Ольги Мігель - перший том нью-едалт серії про двох детективок і їхні розслідування. Про духів та іншу нечисть, яка здавна населяє підвали й горища Кропивницького й воліла б і надалі там лишатися. - "Тіні" Ксенії Томашевої - детектив про розслідування зниклих дівчат та художника, якого в них звинувачують, бо він відобразив одну з них на ескізі;- "Металевий дракон" Вікторії Штепури - магреалізм, коли біомехи мирно співіснують зі знахарями й відьмами. Young adult романтика й шпигунський детектив в одній книжці;- Анастасія Гетманська "Відьма Хвенька. Крампус на Івана Купала" - фентезі про відьму, що мріє про грант на розширення бізнесу, про атмосферний офіс на Подолі, чихуахуа та «УкрАстралбанк». Щось прикольне, коротше ) - Наталія Кондратенко "Місто Примарних мостів" - пригодницьке фентезі про інший бік Одеси, де панують старовинні родини чаклунів, а древні клани магічних істот співіснують у хиткому мирі. Починається повномасштабне вторгнення. І люди, і химерні створіння прагнуть врятувати місто, та кожен переслідує власну мету.- Таня Гуд "Заклиначка трав" - романтичне фентезі з тропом "від воорогів до коханців", про дівчину, що походить із давнього роду мольфарів та має опанувати родинну опанувати силу. Та мисливця на нечисть, який не довіряє їй і чекає, коли дівчина оступиться.- Михайло Гілверс "Полум’я Чорного Золота. Хаен" - теж фентезі. У лабіринтах величної Вежі Дорсін зріє заколот. Легендарні Паладини за сприяння короля готують бійню, з тіней виповзають стародавні рептиліди, а повалені Верховні лише очікують на те, щоб повернути собі владу над світом. - Вікторія Задорська "Ирій. Гряде Велике Полювання. Книга 1" - фентезі про князівство, де панують химерні напівтварини, шість могутніх Родин. Для Рогатих, Холодних, Криланів, Ікластих, Строкатих чи Лускатих звичайні люди — безправна худоба, народжена для служіння, а якщо ти неплідна жінка, то коштуєш менше за окраєць черствого хліба.Замовляйте тупо все, особливо якщо любите фентезі. Ось лінк ) пост #направахреклами

Останнім часом муляє думка про те, що треба прикрутить до своєї основної книжкової шафи дверцята. Вона стоїть рівно навпроти того крісла, на якому я зазвичай працюю, і фактично навпроти ліжка, де сплю. Врешті я приблизно 10 годин на добу (а то й більше) дивлюся на свої непрочитані книжки. Це як дитина, що постійно сидить перед 800-ма видами цукерок, і всі їй хочеться спробувати, але це неможливо (принаймні швидко). Бічним зором я цілими днями розглядаю корінці - коли формулюю наступне речення, коли думаю, як відповісти, коли просто відводжу погляд від ноута, коли дивлюсь фільми і коли засинаю чи прокидаюся. Уявляю, про що та чи інша книжка і які емоції від неї можна отримати. Згадую, що збиралася прочитати оце і це. Відчуваю, що прямо зараз хотіла би взятися з оце, але не на часі. Мені здається, що це додає +100 до фонового інформаційного шуму, тривожності та бісячості через дуже обмежений час і постійне невстигання. Хтось пробував робити закриті книжкові шафи замість відкритих? Відчули зміни?#потриндіти

Мені тут прислали відразу кілька настільних ігор - є чим займатися гарячими літніми вечорами ) З промокодом chytun10 можете купити такі самі (або будь-які інші) на сайті https://geekach.com.ua/. З ним буде 10% знижки на все.Наприклад, що у нас тут: 1) Книга-гра Escape Quest. У пошуках утраченого скарбу Це гра, в яку можна грати самостійно, тому не треба організовувати друзів чи задовбувати сім'ю ) Фактично, це книга-детектив, у якому треба брати безпосередню участь: розгадувати загадки, стрибати між сторінками, шукати підказки, підбирати цифри та робити собі примітки. Деякі завдання передбачають, що ви маєте згинати сторінки, скручувати їх, рвати чи писати на них, щоб знаходити потрібні відповіді. Коротше, під кінець від книжки майже нічого не лишиться, але це гарантовані кілька вечорів задоволення, у яких буде задіяний кожен шматочок мозку ) 2) ШерлокЦе ціла серія кишенькових карткових детективних ігор, в які теж можна грати наодинці, або з компанією. Їх багато варіантів, бувають і дорослі, і дитячі. У мене - Вілла Діодаті. Суть в тому, що на кожній картці є підказка чи доказ. І треба поступово розказувати, що відбулося. Наприклад, в моїй грі зник рукопис роману «Франкенштейн», і у прекрасному особняку серед пагорбів кілька героїв намагаються його знайти. Кожна така гра займає приблизно годину-півтори, для неї потрібно мінімум місця, і коштує лише 199 грн. Ідеально в дорогу, на пляж, або просто щоб відволіктися від життя ) 3) Магія слівЩось типу "Ерудита", але не зовсім. Плюс в тому, що підійде навіть на 6+, якщо дитина вже вміє читати. Моя шестирічка, принаймні, розібралася. Тут треба складати слова з літер, використовувати карти фамільярів, які дають різні бонуси. Доволі легко розібратися, і партія триває до 30 хвилин. Для сімейної гри з молодшими школярами - ідеально. Ну і загалом на сайті українського видавця Geekach дуже багато ігор на різний вік та різного рівня складності. Промокод chytun10 працюватиме до кінця літа, якщо що ;) пост #направахреклами

Я таки закинула "Були в мережі одночасно" на третині, але це теж було корисно - бо я тепер знаю, що мені треба від ромкомів, а що категорично ні. Що мені тут не зайшло: 1) Головний герой - максимально неприємний (як на мій смак) тіп. Він тут поводиться і мислить як підліток, що не вийшов з пубертату у свої приблизно 30. Не розумію, як я можу щось відчути до такого типажу, якщо він з тієї категорії людей, від яких я перейшла б на іншу сторону вулиці. Наприклад, між іншим нам розповідають, що у нього є близька подруга ще з універу, яка в нього закохана. Софія зізнавалася мені в коханні за останні чотири місяці так часто, що навряд чи ці рази можна перелічити. А я стільки ж разів їй пояснював, що між нами нічого не буде. І, можливо, це б діяло, аби я контролював свій член у ті вечори, коли ми напивалися і вона тягнула мене в ліжко. 😐А потім ось вам діалог з цією самою дівчиною. Це говорить вона, коли він сказав, що почав з кимось зустрічатися: — І яка вона? Струнка, вродлива. Може, трахається краще за мене? Тільки не кажи, що краще, бо я не повірю, Марку. Я знаю абсолютно всі методи тебе задовольнити так, щоб ти вранці рухатися не міг. Чим вона краща? Розумніша? Успішніша? Я тобі можу дати все! Хочеш — гроші, хочеш — турботу. Я знаю всі твої смаки, кожен твій рух, кожну звичку! Я...— Але ти — не вона. Розумієш? Я вже говорив, що не буду з тобою, як би ти цього не хотіла. Бо не хочу бути з тобою. Пробач.— Блядь, Марку! Ти готовий бути з якоюсь повією, яка надсилає тобі свою пизду на фотках? Пофіг, яка вона, головне, щоб не я? Ти ненормальний! По-перше, тут мені дивно, що авторка-жінка отак змальовує жінок. Бо виглядає як вологі мрії чувака, який хоче, щоб перед ним принижувалися. По-друге, я ніяк не можу відчути будь-які мурашки до чоловіка, який на отакому рівні будує стосунки з людьми. Це щось зовсім з іншого світу, дуже далеке від мене. Ось як описується сцена їхньої першої зустрічі з головною героїнею наживо. Це його думки: Вона висока і нетендітна, як мені чомусь здавалося. Хоча бачив її розкішну дупку на фото, і вона була соковита. Ох, я просто марив ляснути по ній. Але в купі не очікував, що вона неструнка, як усі ті, з ким я раніше зустрічався. У неї широкі стегна і невеличкий животик та пухкі щічки. Друге підборіддя невиражене, але очевидно, що вона не надто париться за калорії. І після такого я маю відчувати до нього якусь симпатію? 🤔Ну і вислови типу Моє бажання насолодитися нею поки що ставить мене раком. Ну нє, дякую. Ще мене тут дуже смущає, що тридцятилітня жінка переписується з якимось чєлом, якого ніколи не бачила (бачила тільки шматочок його фото в профіль) та надсилає йому свої еротичні фото, описує всі відверті бажання, а потім ще купує вібратор, щоб він ним керував. Звучить максимально небезпечно і дивно - може насправді по той бік екрана 70-річний дід? 🤮Далі був гумор типу як героїня на роботі вставляє в себе вібратор, а оцей чел ним керує, і вона намагається стримуватися. А потім втамовує свою жагу з майже рендомним колегою, бо пріспічіло. Мда. На цьому місці я це кинула. Нічого не маю проти тих, кому таке заходить. Це певний тип літератури, який певно теж має бути на ринку. Але для себе зрозуміла, що щоб я могла читати ромком, в ньому мають бути симпатичні, дорослі та приємні герої, до яких я можу емоційно під'єднатися. Які адекватно й етично поводяться з іншими людьми та будують стосунки трохи серйозніше, ніж на рівні "гиги, я марив ляснути по її соковитій дупці". Де є повільне горіння, доторки і оце от все. А сцени 18+ не настрибують з нічого. А ще мені потрібні внутрішні переживання, зрозумілі конфлікти, а не проблеми на рівні "мене призначили керівницею проекту, я дупля не відбиваю, що робити, але краще вставлю в себе вібратор на робочому місці" 😐 Повторюся з попреднім постом - я надто стара для такої фігні ( #непозбувний_відгук

Одноклубницям не зайшла "Сім днів до кінця світу" Віолетти Павлій, тому середній бал вийшов 4,72 по десятибальній, і моя 8 не сильно покращила ситуацію (Ось вам цитати: Почнемо з плюсів. Вона вийшла у Віхолі в твердій обкладинці! Оце різати людей на сашимі - це було дуже по-людськи - Авторка каже, що прототипом була якась скандинавська країна. - Там же описується, що герой іде, а довкола нема дерев, один бетон. - О, так це ж Позняки! Для мене написання книжок юристками - це мінус. Якщо у вас є час на писання, пишіть закони! Кажу як юристка. Ви сказали, що добре було б це екранізувати. Ну якби взяли красівого актора на роль Марка, якби він там красиво бігав, я б може і подивилася. - Тут було багато на подумать, але мало на відчути. - О, певно саме цим вона мені і сподобалася Тут надто багато такого, на що потрібно закривати очі Вона не хотіла ніяких дітей і нікого доглядати. А він такий: "на тобі чужу дитину, а я помер, пака". Цей текст технічно стерильний, я ні об що не перечіпалася, але в ньому мало людського, до чого я можу приєднатися як людина. - Плюс цієї книжки в тому, що вона дискусійна. - І безкоштовна на Якабу! - Це ж розважальна книжка! - Чого вона тоді мене не розважила??? У неї чотири роки поспіль були місячні, і тут тільки вони закінчуються - на тобі дитину. Ну що це таке??? - Авторка юристка, і тут всі герої поводяться як юристи, що потрапили в цикл. Пригоди юристів біля чорної діри. Скучнувато. - В твоєму варіанті звучить цікавіше! - Я ж кажу, це історія про юристів: тут всі говорять структуровано, логічно, завжди завершують свою думку...- Я тобі якось скину документ зі своєї роботи, попробуєш пошукати там структуру і логіку. - Якось тут трагедії виглядають беземоційно і несміливо. Ну порізали одне одного, ну буває. - Бо обережно порізали, як юристи! Як вам сюжет: юридична контора потрапляє в петлю і має відновити світ з нуля? Я б таке почитала. Офігіти, ми зараз шукаємо виправдання викидуванню дитини з вікна - Навіщо він його вбив, якщо він і так вже як овоч?- Ну щоб очі не мозолив. Люди тільки нарешті почали жити життя. І тут: нате вам дітей! - Я так і не зрозуміла, навіщо вони ходять на роботу - Роботу можна любити взагалі-то, ви в курсі? - Я би в цих обставинах пробувала себе в різних професіях. Можна хірургом попрацювать, все одно в понеділок людина оживе. Або іструктором з парашутного спорту. Сьогодні у нас замість парашута пакет АТБ - стрибаємо! 😄 Нагадаю, мені особисто книжка сподобалася!!!Наступний раз читаємо "Над чорним морем" Івана Нечуй-Левицького 🙂