📚 Непозбувний книгочитун

Одноклубницям не зайшла "Сім днів до кінця світу" Віолетти Павлій, тому середній бал вийшов 4,72 по десятибальній, і моя 8 не сильно покращила ситуацію (Ось вам цитати: Почнемо з плюсів. Вона вийшла у Віхолі в твердій обкладинці! Оце різати людей на сашимі - це було дуже по-людськи - Авторка каже, що прототипом була якась скандинавська країна. - Там же описується, що герой іде, а довкола нема дерев, один бетон. - О, так це ж Позняки! Для мене написання книжок юристками - це мінус. Якщо у вас є час на писання, пишіть закони! Кажу як юристка. Ви сказали, що добре було б це екранізувати. Ну якби взяли красівого актора на роль Марка, якби він там красиво бігав, я б може і подивилася. - Тут було багато на подумать, але мало на відчути. - О, певно саме цим вона мені і сподобалася Тут надто багато такого, на що потрібно закривати очі Вона не хотіла ніяких дітей і нікого доглядати. А він такий: "на тобі чужу дитину, а я помер, пака". Цей текст технічно стерильний, я ні об що не перечіпалася, але в ньому мало людського, до чого я можу приєднатися як людина. - Плюс цієї книжки в тому, що вона дискусійна. - І безкоштовна на Якабу! - Це ж розважальна книжка! - Чого вона тоді мене не розважила??? У неї чотири роки поспіль були місячні, і тут тільки вони закінчуються - на тобі дитину. Ну що це таке??? - Авторка юристка, і тут всі герої поводяться як юристи, що потрапили в цикл. Пригоди юристів біля чорної діри. Скучнувато. - В твоєму варіанті звучить цікавіше! - Я ж кажу, це історія про юристів: тут всі говорять структуровано, логічно, завжди завершують свою думку...- Я тобі якось скину документ зі своєї роботи, попробуєш пошукати там структуру і логіку. - Якось тут трагедії виглядають беземоційно і несміливо. Ну порізали одне одного, ну буває. - Бо обережно порізали, як юристи! Як вам сюжет: юридична контора потрапляє в петлю і має відновити світ з нуля? Я б таке почитала. Офігіти, ми зараз шукаємо виправдання викидуванню дитини з вікна - Навіщо він його вбив, якщо він і так вже як овоч?- Ну щоб очі не мозолив. Люди тільки нарешті почали жити життя. І тут: нате вам дітей! - Я так і не зрозуміла, навіщо вони ходять на роботу - Роботу можна любити взагалі-то, ви в курсі? - Я би в цих обставинах пробувала себе в різних професіях. Можна хірургом попрацювать, все одно в понеділок людина оживе. Або іструктором з парашутного спорту. Сьогодні у нас замість парашута пакет АТБ - стрибаємо! 😄 Нагадаю, мені особисто книжка сподобалася!!!Наступний раз читаємо "Над чорним морем" Івана Нечуй-Левицького 🙂

"Лабораторія" щойно запустила передпродаж книжки, що має стати хітовою – це університетський ситком від Олександра Лопушанського – викладача геодезії, ведучого, коміка, ну і тепер письменника. Називається «ВИШ». Це кампусна проза, іронічна, життєва, з вайбами Девіда Лоджа і Шервуда Андерсона, але в українському контексті. У книжці — 13 історій, 9 професорів, 12 аспірантів, 5 студентів різних спеціальностей і років навчання, один собака і одна загублена сумка. Це ті самі університетські історії, які звучать часом абсолютно абсурдно, але саме тому й здаються такими знайомими і з кожною новою сторінкою цей університет стає все ближчим, поки не починає здаватися місцем, у якому ти сам колись навчався. Універ тут — не стільки місце дії, скільки окремий живий організм. Місце, де під одним дахом опинилися максимально різні люди, які можливо б ніколи не перетнулися за його межами. Одні і ті самі герої пересуваються сторінками, наче кабінетами, з-за дверей до тебе долітають дуже дивні уривки розмов і чуток, а персонаж, який щойно був епізодичним, раптово стає головним. І ще мені таке написали від видавництва: У Сашка є свій унікальний стиль письма, він не намагається тебе розсмішити і пише ніби зумисно дуже серйозно та лаконічно, але при прочитанні чомусь постійно хочеться хіхікати. Такі часи, що у нас всіх є гостра потреба хоч іноді, хоч трохи похіхікати ) Передзамовити книжку можна ось тут. пост #направахреклами

У "Локальної історії" відразу три свіжих передзамовлення і одна новинка, яка щойно приїхала з друку. Ось що можна передзамовити: 1) Стівен Мітен "Загадка мови. Як ми розмовами проклали собі шлях із кам’яної доби" (590 грн, замість 680) Британський археолог Стівен Мітен розповідає, як виникла мова, спираючись на найновіші відкриття археології, лінгвістики, антропології, психології, генетики та нейронаук. А ще простежуючи еволюцію людини, Мітен показує, як формування мозку, виготовлення кам’яних знарядь і опанування вогню посприяли символічному мисленню й народженню людських спільнот. 2) Іван Гаврилюк "Невиграна війна. Воєнне мистецтво Богдана Хмельницького й інших козацьких полководців (1648–1651)" (560 грн, замість 650) Український історик пропонує читачам надзвичайно цікаву оптику на перебіг Козацької революції, розглядаючи її крізь призму механіки війни та рішень (добрих чи помилкових) козацьких очільників.Це спроба по-новому осмислити одну з найважливіших сторінок української історії та зрозуміти, чому Хмельниччина стала і небаченим доти тріумфом, і одним із найбільших нереалізованих шансів ранньомодерної України.3) Пйотр М. Маєвський "Бридке слово на «к». Оповідь про колабораціонізм" (510 грн, замість 580) Науково-популярне дослідження про історію колабораціонізму від античности, Другої світової та аж до сучасної російсько-української війни. Автор аналізує мотиви й логіку вибору, що підштовхували окупованих до співпраці з окупантами: від режимів Петена і Квіслінґа та формування національних підрозділів у німецькій армії до функціонування юденратів і трагедії Голокосту. Зокрема там багато про досвід поляків, чехів та українців у часи нацистської та радянської окупацій.І ще з друку приїхала "Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Це книжка американської історикині Мері Луїзи Робертс, яка на основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою. Дуже цікаво! пост #направахреклами

Пол Остер написав "Баумґартнера" коли вже знав, що він хворий на рак. Це його останній роман, що вийшов буквально за пів року до смерті. Це короткий текст (208 сторінок) про те, як 72-річний чоловік намагається знайти сенс у своєму доживанні після раптової загибелі дружини. Від автора у герої зашито дуже багато: і професія (письменник), і вік, і поїздка в Україну (Івано-франківський поет водив його містом), і історія життя його батьків (у них тут прямо прізвище Остер), походження (єврей, чий дід жив в Україні). Але Остер не називав цю книжку автобіографічною, та й дружина його була жива, коли він це писав (моя версія - можливо, таким чином він намагався осмисилити майбутню втрату самого себе?). Вигадка і реальні факти тут переплітаються і взаємодоповнюються. Плюс трохи фірмової авторської іронії та багато роздумів про пам'ять, втрату і пошуки причин для життя, коли здавалося б, цих причин вже не лишилося. А ще - про плинність життя, старіння та неминучі зміни в пам'яті, розумі і зовнішності: Баумґартнер опускає погляд, збираючись роздивитися траву під ногами, але мандрівку очей на південь перериває черевце, що випинає на місці колись плаского пресу На 208 сторінках якимось чином вмістилася ціла сімейна сага: не тільки життя самого героя аж від дитинства, а й історія його батьків та діда; цілого життя його дружини та її батьків; і ще купа всього. Наприклад, оці раптові перемикання свідомості, коли мить тому ти думав, що помреш від туги за дружиною, а наступної миті роздивляєшся з вікна, як на траву сіла вільшанка і витягує черв'яка дзьобиком. І це на якісь хвилини займає всі твої думки. Це герой, що купує і замовляє доставку непотрібних йому книжок, щоб мати причину поговорити з поштаркою хоч пару хвилин на день. Потім він віддає їх в бібліотеку, не розпечатавши пакунки. Герой, що почувається "обрубком людини" без своєї дружини. Герой, що роками обіцяє собі поремонтувати сходи, але насправді не має жодного мотиву, сил та бажання їх ремонтувати (спойлер: до певного моменту). Він відчуває провину, що дружина загинула, по суті, від своєї впертості, а він її не зупинив. І водночас розуміє, що якби у подружньому житті намагався пофіксити її впертість - вона б не прожила з ним ці 30 років, бо вона отака, і не потерпіла би, якби її змінювали.Він пише їй "порнографічні" листи та відправляє на власну адресу, щоб (дістаючи зі скриньки) на мить уявити, як в цю мить зраділа би дружина, якби отримала їх сама. Це герой, що ніби заточив себе в тюремну камеру без вікон. Замки відчинені і можна вийти в будь-який момент, але він лишається в ній з власної волі. Проте книжка дуже життєствердна, тому в певний момент відчуває, що він уже не застряг у підземній камері без вікон, а перенісся на поверхню землі - можливо, досі замкнений у камері, але тут бодай є загратоване віконце угорі, тож якщо витягтися на підлозі й піднести голову під правильним кутом, то можна дивитися вгору і спостерігати, як плинуть небом хмари. А ще за якийсь час вінзаново відкриває життєдайну пропріоцепційну втіху руху, простого акту переставляння ніг і пересування в просторі Автор примушує нас взяти за руку його героя та дуже ніжно й непомітно підводить нас до думки, що після найбільшої втрати теж можна відчути смак до життя і знайти мотивацію (і неабияку), щоб "вийти з добровільної в'язниці" і щоб очі знову засяяли. Це повільна й меланхолійна і трохи гірка книжка, яка може здатися нереально нудною, якщо буде вікрита у невідповідний момент. Або ж геніальною - якщо у відповідний. І ще додам, що Ярослава Стріха, як завжди, прекрасно впоралася з перекладом. До речі, ось тут з 3:55 можна глянути трихвилинну розповідь самого Пола Остера про цю книжку. #непозбувний_відгук

У Комубук приїхали з друку книжки наступної черги. Якщо не передзамовляли їх, тепер можна купити вже готовими і не чекати цілий рік: Що там є: 1) "Золотий записник" Доріс Лессінґ - вважають, що саме за цей твір авторці свого часу дали Нобелівку. 816-сторінкова феміністична книжка, у якій Доріс Лессінґ бавиться зі структурою оповіді. 2) "Церемонія" Леслі Мармон Сілко - роман письменниці-індіанки про подвійну травму війни та колоніалізму, що став класикою американської літератури.3) "До маяка" Вірджинії Вулф - роман, який авторка називала «безперечно найкращою з моїх книг», а її чоловік - «шедевром»;4) "Дивна поразка" Марка Блока - мемуари одного із найіменитіших французьких істориків ХХ століття, що був мобілізований до лав французької армії. Цю книжку він написав впродовж трьох місяців після падіння Франції, коли повернувся додому з військової служби. 5) "Суспільство втоми. Психополітика: неолібералізм і нові техніки влади", Бьончхоль Хана - книжка про сучасне суспільство, яке прагне до постійного самовдосконалення й збільшення власної продуктивності, виснажуючи себе психічно та фізично; 6) "Злиденні світу цього" Франца Фанона - один із найвідоміших антиколоніальних текстів XX століття, написаний в розпал алжирської війни за незалежність проти французького колоніального правління; 7) "Самотній мандрівник" Джека Керуака - мандруючи США, Мексикою, Марокко, а також Парижем і Лондоном, Керуак записує своє життя в дорозі: чиста позія в форматі прозових оповідань; 8) "Сутеренні" Джека Керуака - написаний всього за три дні, короткий роман «Сутеренні» тісно переплетений із його власним життям, водночас втілив у собі його велику візію Америки.До речі, у Комубук запустився спільний проект з Третім армійським корпусом. Можете разом з книжками купити закладинки (справжні фізичні, або елекронні символічні) і таким чином задонейтите підрозділу. пост #направахреклами

На запрошення Олени Пшеничної сходила у театр Франка на виставу по її книжці "Там, де заходить сонце".Це зараз хіт, всі квитки розібрали до вересня (і розібрали би й далі, якби вони вже були в продажу). З перших хвилин зрозуміла, що після таких ночей я щось занадто чутлива, бо перша ж сцена (де син тільки везе матір в пансіон для літніх) мене почала розплющувати. А до кінця першої дії мене можна було вже намазувать на хліб.Вистава чітко по книжці (авторка брала участь в створенні постановки). Актори й акторки дуже переконливо відіграють всі відтінки емоцій.А ще після вистави я чомусь дуже обурена на сина - який мав би відразу все розказать, а не формувати у матері відчуття покинутості й непотрібності 😡 А якби вона з цим відчуттям раптом померла? (цікаво, що після книжки я на нього такою злою не була, а тут прям вибісив 😅).Прекрасна вистава, якщо вам здається, що ви замало плачете і треба ще. Але зрештою дуже людинолюбна. Сходіть, якщо вдасться вполювать квитки)(ложка дьогтю під спойлером: коли людина після такої жестякової ночі напівжива все ж приїхала на виставу та намагається зайти в зал з кавою, можна їй якось м'якіше сказать, що каві тут не раді. А не з порога "Ви ж не в кафе прийшли, а в Театр, давайте викидайте стаканчик". Хоча розумію, що всіх трохи поплавило, тому хай).

Так от, про книжку, яку показувала зранку. "Хороші причини для «поганих» почуттів"- це світовий бестселер з еволюційної психіатрії від американського лікаря-психіатра та вченого Рендольфа Нессі. Це не типовий спрощений психологічний нонфік, а щось на межі між професійною та науково-популярною літературою. І - що мені особливо сподобалося - з домішком конкретних людських історій. Основна ідея в тому, щоб розібратися, якого чорта у нас стільки психологічних та психічних проблем: від алкозалежностей, депресії та панічних атак, і до аутизму, шизофренії та біполярних розладів. Чому наша психіка така крихка, і чому це досі так важко та заплутано лікується? Наприклад, перший розділ починається з того, що роздратована жінка приходить до психіатра і каже, що до того зверталася вже до чотирьох різних лікарів, і у кожного різні рекомендації, а краще їй не стає. Чому так, і як за таких розкладів взагалі вірити у психотерапію чи психіатрію?Відштовхуючись від діалогу з цією жінкою та її питання, автор розмірковує, чому в психіатрії такий "безлад"? Чому немає чітких і точних рецептів, типу: зробить оце і точно вилікуєтеся? І загалом, чому наша психіка така вразлива. Далі у книжці ще багато реально цікавих питань: звідки виникають наші емоції, чому довкола стільки тривожності, є навіть трохи про РХП, збудження та секс, почуття провини і формування особистості. А ще особливо цікавий розділ - чому наші системи регулювання настрою такі крихкі, а настрій мінливий.У книжці 100 сторінок приміток, посилань на джерела та рекомендованої літератури. Тобто це не особисті рефлексії якоїсь рендомної людини, а науково обгрунтований текст. Не сказати, що надто важко читається, бо автор працював на широку аудиторію та все пояснює. Але це й не "водянистий" текст з повторами, як це часто буває у нонфіку, особливо психологічному. Він концентрований та науково підкріпленй, тож певна частина спеціалізованих термінів та біологічних понять теж буде. Купити книжку можна ось тут. Гляньте зміст на фото, він прям спонукає зацікавитися і не звертати уваги на обкладинку 😁пост #направахреклами

Дуже спонтанно вирішила їхати на "Фронтеру" в Луцьк. Було все так: я планувала зробити наступний клуб в "Сенсі" 26 липня. А дівчата з клуба кажуть - "Нє, ми їдемо на Фронтеру". А я така: "На машині? 😏 А вони такі: "Да, але ми тебе не візьмем, бо неправильно поводишся в настолках". А я така: "Ну може якось порішаєм? 🥲". Ну вони мене таки взяли, а мені довелося їхати, а шо робить. Я вже була на "Фронтері" у 2024-му. Це такий ламповий затишний книжковий фестиваль, де не треба бігать між подіями, а можна просто чіліть з безалкогольним коктейлем на травичці біля замку (мій відгук про той фест отут). Вже після того, як вирішила їхати, я дізналася, що цього року в програмі: - Павло Дерев'янко! - Розмова Чеха та Бойченка;- Макс Кідрук (може навіть є сенс приперти "Колапс", бо черга на підпис буде більш-менш гуманна);- Едуард Андрющенко (розмовлятиме з поляками та португальцями). І ще мені дали промокод на 15% знижки на квитки на Фронтеру. Копіюєте npzbvn15 , додаєте квиток в кошик отут, обираєте спосіб оплати і після цього застосувуєте промокод. Діє до 6 липня. Так шо, зустрінемося в Луцьку, чи шо? ;)

Згадаємо, чим ми тут займалися минулого тижня, і погнали в новий: 1) Запустила незвичний розіграш: переможець змусить Андрія Сем’янківа прочитати будь-яку книжку Пенелопи Дуглас на вибір та обговорити її разом. Долучайтеся, бо медикам треба багато грошів; 2) Прочитала “Сандвіч” Кетрін Ньюмен, і це було трохи дивно; 3) Мій відгук на “Павука” Олександри Ковенько: хороший український детектив; 4) Отут мій захоплений відгук на "Покійний Маттіа Паскаль" Луїджі Піранделло, чудова книжка!5) Закривається книгарня "Перший том" в Черкасах;6) Макс Кідрук їде у світовий тур з презентацією "Колапсу". Буде 55 міст у 22 країнах, включно з Канадою та США;7) Нарешті приїхав з друку “Нескінченний жарт” Девіда Фостера Воллеса (можна ще відео про неї глянуть); 8) Книгарня Rebooks з вживаними англомовними книжками тимчасово припинила роботу, бо засновник приєднався до лав ЗСУ;9) Книжковий блогер Олексій Рафалович з каналу “Перехресні стежки” теж тепер військовий;10) На Оболоні відкрилася ще одна велика та красива книгарня Book.ua;11) Якщо у вас досі лишилися російськомовні книжки, несіть їх у книгарні ВСЛ на переробку; 12) Мені приїхала книжка про наші 90-і від Projector Publishing і вона офігенна!!! 13) Смішне відео про те, як книжковий блогер обирає книжки в книгарні; 14) “Ще одну сторінку” замінюють читачам “браковані” примірники на ідеальні. Але в чому там брак, так ніхто і не зрозумів ) Також зверніть увагу: - У “Стилета і стилоса” ще діють великі знижки (завтра останній день);- Новий сезон подкасту про бібліотеки та бібліотекарів; - Теплий і добрий 10-хвилинний фільм про Артура Дроня; - Projector Publishing продовжують серію книжок про українських митців: наступною буде про Анатоля Петрицького; - за хорошою ціною можна купити журнал SEPTEMBER; - якщо сьогодні чи завтра щось купити в Книголенді, можна щось виграти; - у видавництві “Еспанія” скоро вийде сімейна сага про Країну Басків. Цього тижня підбиваємо підсумки червня та півріччя, читаємо “Нескінченний жарт” і донейтимо на наш розіграш з “Повернись живим”, 300 тисяч для медиків самі себе не зберуть!

Ще у 2023 році розповідала вам про аудіоподкаст "Одного разу в бібліотеці". Там дві заряджені бібліотекарки обговорюють закулісся своєї справи, дуже прикольно! А тепер у цього проекту з'явилося продовження у форматі відео. Називається він так само - "Одного разу в бібліотеці!". Дві подруги-колеги - Катерина та Віта в форматі відеоподкасту обговорюють різні аспекти існування бібліотек: розвіюють стереотипи про них, обговорюють, як залучити в них читачів, чи потрібні взагалі в наш час бібліотеки та яким буде їхнє майбутнє. У першому випуску - про те, що роблять бібліотеки у сфері благодійності та допомоги. А ще — про формати волонтерства в бібліотеках за кордоном та в Україні.Далі буде ще цікавіше, подивіться та підпишіться: - YouTube (відео);- Інста; - Аудіоподкаст на Spotify;- Аудіоподкаст на Apple.podcastsВідеоподкаст "Одного разу в бібліотеці" підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми Стипендія. Зміст подкасту не є офіційною позицією Фонду. пост #направахреклами