Світ покинув один з найкращих та найвизначніших музикантів - Кріс Ріа, після багаторічної боротьби з раком. Його музика супроводжує мене все життя. Вона постійно лунала в дорозі. Looking for the summer, On the Beach, Driving home for Christmas, Josephine, Curse of the Traveller…У 2012 році побував на його концерті. Він чудовий композитор і чудовий автор лірики, який писав те що відчував. І відчуває коли небудь кожен з нас. Він вчив любити, берегти і цінувати. Дякую тобі. Між поглядами любові я кличу твоє ім’яЗа тими зведеними мурами я колись блукавУ літньому вітрі звучить особлива мелодіяВона повертає мене туди, де я все це знавНа пляжі, так-такТам, унизу, на пляжі, так-такТаємниці літа я збережуПіски часу розвіють загадкуЛише ти і яПід тим місячним небомНавіки в моїх снах буде моє серцеТриматися цієї солодкої пам’ятіДень дивного бажанняІ ніч, що палала, мов вогонь На неспокійному шляху в нікуди,Здається, немає певного спокою.Лише бажання продовжувати рух,Допоки не зустрінеш ріку снів.Чи це лише тому, що хтось тобі так сказав?Чи тому, що ти сам збагнув:Стара свобода гнітить, коли поруч обов’язок?Коли вірність ставить запитання,Колишня свобода борсається й вигинається,Задихаючись у кодексах честі,На мечі, з якого немає вороття.Воно заволоділо мноюІ не залишить тебе у спокої.Безсонними ночамиТи кликатимеш її ім’яЙ відчуватимеш самотність, холодну до самих кісток.А коли займеться на світанок,Це старе втомлене серце заниє —Від того, що ти так далеко, так далеко від дому.Ти прагнеш вогнів гавані,Та ніколи не звільнишсяВід жаги до прихисткуІ поклику моря.Завжди хочеться все розпродати,Та завжди мусиш щось купувати.І так буде, доки шлях не приведе кудись,І доки та ріка не висохне.Це прокляття мандрівника,Воно не залишить тебе у спокої.Прокляття мандрівника,Воно справді тримає мене. @NovynyPravdy