З нами трапилася чергова "перемога". Ми отримали рішення по виділенню нам кредиту в 90 мільярдів. І це прекрасно. Було б. Якби ці кошти пішли на відбудову зруйнованих міст, обʼєктів інфраструктури, енергетичних обʼєктів, будівництво житла для тих, хто його втратив внаслідок війни.Але ми отримали кредит на продовження війни. А війна - це споживчий ресурс. Ці кошти будуть просто витрачені без користі для економіки держави та людей. Більш того, їх не отримає сама країна. Вони осядуть в кишенях іноземних виробників зброї. Україна наразі - ринок збуту.Як юрист я часто бачила (особливо в англійських процесах) як люди починають плутатися у лабіринтах власної логіки, заводячи себе все далі і далі в глухий кут. Іноді суди на це ведуться, а іноді розумні судді просто дивляться на все зверху вниз і кажуть: вхід був там, а вихід - там.Коли ми продовжуємо війну, ми маємо розуміти: заради чого? Що кардинально зміниться від цього кредиту? Є така неприємна річ як очевидність. Ми наразі втрачаємо території та людей чи збільшуємо їх? Ми втрачаємо. Було майже чотири роки щоб в цьому переконатися. Отже продовження війни призведе до подальших втрат. І при цьому ми вішаємо на себе ярмо по виплаті цього кредиту. На покоління вперед. Якщо не зʼявиться справжній месія і не скаже: в нас дефолт. Тобто якщо не знайдеться хтось, хто визнає очевидне. І не спробує підняти країну з цього дефолту та вивести її з лабіринту в який вона сама себе загнала.В нас очевидний дефолт: у владі, в економіці якщо вона не задіяна у війні, у праві, в демографії, в освіті. Як то кажуть: не знаєш як вчинити, вчиняй по закону. В даному випадку дуже хотілося б щоб Україна вчинила за простою логікою. І врятувала сама себе. В нас є ворог, який сьогодні пропонує нам мир. В нас є "друзі", які пропонують нам вічну війну. ДумайТЕ? - Олена Тищенко@NovynyPravdy