НОВИНИ ПРАВДИ: Мир Олешко

Жителів села Вербка Волинської області, які з лопатами прогнали бандитів ТЦК з приватної власності - уже доставили до управління поліції та покарали, повідомляє ГУНП режиму партії війни Зеленського-Стерненко-Притули. Повідомляється, що постраждав один бандит ТЦК який незаконно зайшов на приватну ділянку та було пошкоджено автомобіль. Відкрито кримінальне провадження за статтею 350 КК України — погроза або насильство щодо службової особи.Ця недодержава здохла. Невідомі бандити заходять на приватну територію і намагаються викрасти людину. Громадянин в праві захищатись від незаконних дій на своїй приватній ділянці. Держава має захищати громадянина. Але ця недодержава карає громадянина. І справу відкривають не на бандитів ТЦК, а на тих хто захищав своє. Конституція недодержави не працює:Стаття 30 Конституції України прямо говорить:«Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду». Найважливіша тут частина 5 статті 36 КК України:«Не є перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від:нападу озброєної особи;нападу групи осіб;протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.Незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної нападнику.»

Кремль ніколи не погодиться ні на іноземний контингент, тому що це те саме НАТО, ні на військові альянси. Логіка Кремля проста й зрозуміла: вони не хочуть бачити на своєму кордоні ворожий блок (не варто вплутувати сюди Фінляндію — вона не є для них загрозою). І якби ми трохи більше думали про те, що існуємо не у вакуумі й що бажання агресивного сусіда також потрібно враховувати, у нас не було б війни.Це те саме, якби ваш сусід почав виробляти вибухівку. Квартира начебто його, і, здавалося б, він може робити в ній що завгодно, але ви б викликали поліцію. Тому що для вас це загроза.Просто за останні роки ми звикли спілкуватися гаслами й відвикли думати. Це болісна, але правдива реальність.Парадокс ситуації, який людям важко зрозуміти: нейтральний статус і відсутність великої армії — це наше спасіння, а не загроза. Якби РФ мала плани захопити всю Україну, вона зробила б це ще у 2014 році. Саме наша нейтральність і лояльність становлять для неї мету та інтерес.І дивно, що Європа не зацікавлена в тому, щоб мати нейтральний буфер між собою та Росією.Крім того, у втечі від Росії ми самоколонізувалися. І тепер політичні трупи Стармер і Макрон диктують нам умови. Вони продовжують підписувати з нами безглузді папірці з гаслами, ховаючись за нашою спиною від Росії. Ціною життя наших людей і знищеної економіки.А Британія та США контролюють усю вертикаль влади через підконтрольні НАБУ та САП і вимагають передачі їм наших ресурсів. Не будувати заводи з переробки, а саме віддавати ресурси, не розвиваючи нашу економіку. Це і є колоніалізм.І що цікаво — причина цього стара добра корупція. Наших «лідерів» просто купили. Вливаннями в бюджет і гарантіями безпеки для їхніх грошей, виведених в офшори, Британію та Європу.Відполіровано все це було повністю підконтрольними ЗМІ, які змінювали порядок денний у головах людей. Від «Росія — друг» до «Росія — ворог». А за законами природи, якщо довго тикати ведмедя палицею, він нападе.І не дивно, що країни-карлики, такі як Угорщина та Болгарія, вже підняли голови, вирішили долучитися до поділу здобичі й вимагають запровадження освіти своїми мовами. Якщо ми не зупинимо війну, нас просто розтягнуть на шматки. - Олена Тищенко @NovynyPravdy

Україна при Зеленському стала диктатурою і знищила памʼятник тому, хто страждав від радянської диктатури. Михайло Булгаков — це справжня глиба світової літератури, автор із неймовірно драматичною долею. Його феномен полягає в тому, що він зміг написати один із найчитаніших романів ХХ століття — «Майстер і Маргарита», працюючи в умовах найжорсткішої радянської цензури, коли його майже не друкували, а п’єси забороняли одну за одною.Булгаков писав «у шухляду», розуміючи, що його головні шедеври не побачать світ за його життя. Його знаменита фраза «Рукописи не горять» стала символом того, що справжнє мистецтво сильніше за час, диктатуру та фізичне знищення.Для Булгакова Київ — це не просто точка на карті, а Місто з великої літери, серце його юності, джерело натхнення і головна гавань. Письменник народився в Києві 1891 року і прожив там майже перші 30 років свого життя — найважливіший і найяскравіший період становлення.Андріївський узвіз, 13 — мабуть, найвідоміша адреса міста. Саме тут, у мальовничому двоповерховому будинку, Булгаков жив зі своєю великою інтелігентною родиною. Сьогодні там розташований відомий Літературно-меморіальний музей письменника (відомий як «Будинок Турбіних»).Роман «Біла гвардія» та п’єса «Дні Турбіних» стали монументальним пам’ятником Києву часів Першої світової та Громадянської війни. У тексті місто називають просто Містом, але кожен киянин одразу впізнає засипаний снігом Андріївський (у романі — Олексіївський) узвіз, Володимирську гірку, Софійську площу та Хрещатик. Булгаков із неймовірною ніжністю й тугою описував затишок київських інтелігентських домівок, який руйнувався під ударами історії.Життя Михайла Булгакова в Радянському Союзі — це класична хроніка повільного задушення митця тоталітарною системою. Його не розстріляли і не заслали до ГУЛАГу, як багатьох його сучасників, але радянська влада влаштувала йому витончене психологічне катування: позбавила можливості друкуватися, ставити свої п’єси та спілкуватися зі своїм читачем.Сам Булгаков у листах до уряду СРСР писав, що бути письменником за таких умов для нього — це все одно, що «бути похованим заживо».У другій половині 1920-х років радянська цензура («Головрепертком») влаштувала Булгакову справжню зачистку.▪️ Усі його книги — повісті «Собаче серце», «Фатальні яйця», роман «Біла гвардія» — були вилучені з друку або заборонені до публікації.▪️ У пресі було розгорнуто безпрецедентну кампанію з цькування письменника. Булгаков ретельно збирав газетні вирізки: із 301 рецензії на його творчість 298 були відверто ворожими й розгромними, і лише 3 — схвальними. Його відкрито називали «буржуазним лакеєм», «контрреволюціонером» і «новобуржуазним виродком».У 1926 році до Булгакова прийшли з обшуком агенти ОДПУ (радянська спецслужба, попередниця КДБ). У нього вилучили рукопис повісті «Собаче серце» та його особисті щоденники, які він вів багато років.Для письменника це стало надзвичайно важким ударом. Щоденники повернули лише через кілька років завдяки заступництву Максима Горького. Отримавши їх назад, Булгаков зі страху та виснаження спалив їх (пізніше КДБ відновить їх за копіями, які встиг зробити). Саме це особисте пекло згодом трансформується у знамениту фразу з «Майстра і Маргарити»: «Рукописи не горять».До 1930 року Булгаков залишився практично без засобів до існування. Його не друкували, п’єси не ставили, на роботу не брали. Доведений до відчаю та думок про самогубство. @NovynyPravdy

Побачив нове відео Ентоні Хопкінса, який танцює під пісню Коена на фоні його зображення на будинку. Та згадав його кліп. Один з кращих музичних кліпів в історії. Кліп ідеально передає другий шар пісні — не тільки Голокост, а й звичайне людське кохання, яке триває крізь роки, старість і до самої смерті. Багато глядачів кажуть, що від нього сльози на очах, особливо ті, хто втратив партнера або давно разом.Коен пояснював, що натхнення прийшло від історій про концтабори Голокосту. У деяких таборах смерті нацисти змушували струнні квартети (часто з в’язнів-музикантів) грати класичну музику біля крематоріїв, поки людей вели на страту чи спалювали. Музиканти самі знали, що їхня черга теж настане. «Dance me to your beauty with a burning violin» — це про красу завершення життя, кінець існування і пристрасний елемент у цьому завершенні. Музика, яка грає під час жаху. Коен підкреслював, що пісня виросла з цього «зерна», але завдяки універсальності мови пристрасті вона стала багатошаровою — про кохання, смерть, танець життя до самого кінця.Пісня поєднує красу і жах — типовий для Коена прийом. Любов тут не рятує від смерті, а дозволяє пройти крізь неї з гідністю. «Кінець любові» може означати і фізичну смерть, і кульмінацію пристрасті, і кінець самого життя. Танцюй мене до своєї краси під палаючу скрипку.Танцюй мене крізь паніку, доки я не знайду безпечний прихисток.Підніми мене, мов оливкову гілку, і будь моїм голубом, що веде додому.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.О, дозволь мені побачити твою красу, коли свідки вже підуть.Дозволь відчути, як ти рухаєшся, як це робили у Вавилоні.Покажи мені повільно те, межі чого я лише здатен усвідомити.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене тепер до весілля, танцюй далі й далі.Танцюй мене дуже ніжно і дуже довго.Ми обидва під нашим коханням, ми обидва над ним.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до дітей, які просяться народитися.Танцюй мене крізь завіси, які наші поцілунки вже зносили.Постав намет захисту, навіть якщо кожна його нитка розірвана.Танцюй мене до кінця кохання.Танцюй мене до своєї краси під палаючу скрипку.Танцюй мене крізь паніку, доки я не знайду безпечний прихисток.Торкнися мене оголеною рукою або торкнися мене в рукавичці.

Навздогін до вчорашнього посту про цифровий терор. Мені тут написали в коментарях, що криптоекспертка Катя Крипто — інфоциганка. Людоньки, ви, здається, не зрозуміли про що йдеться. Мене ВЗАГАЛІ не цікавить особистість цієї дівчини. Пофіг хто вона. Важливим є тільки те, що у неї вимогали 200 тисяч доларів за припинення медійних атак. І вона, на відміну від багатьох, не промовчала, а записала розмови, де менеджери Лачена обговорюють гроші за «вирішення питання».Це вже не блогерські розбірки. Це не «конфлікт у Telegram». Це чистий, рафінований склад злочину — ст. 189 (Кримінального кодексу України). Обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років. Я сподіваюсь, що Катя вже написала заяву. Але навіть якщо ні, має бути розпочато кримінальне провадження за фактом публікації, слідчий чи прокурор зобов'язані внести дані до ЄРДР протягом 24 годин. Чи причетний Ігор Лаченков до здирництва? Нехай відповідать на це питання дасть слідство. Напевно я знаю тільки те, що 🔹він людина мобілізаційного віку, заброньована через оборонне підприємство. 🔹його мати — одіозна суддя (до речі, про неї сьогодні написав Володимир Арʼєв)🔹його дружбан — видатний фахівець з питань медійного мародерства Роман Кравця, відомий як Джокер. Саме він 8 років тому стояв у витоків українського «інфобандитизму». Зараз він сидить у Дубаї, бо порішав собі липову справку від ТЦК, і спокійно продовжує займатися тим, що вміє найкраще — кошмарити людей та український бізнес. - Альона Яхно. @NovynyPravdy

«Чому в Україні так багато націоналізму - тому що він добре продається.Чому досить не скінчилася війна? Тому що на неї заробляється.Але є речі які у пропаганді війни неприпустимі. Коли юна українська гімнастка затикає вуха навушниками та закриває обличчя під час гімну Білорусі (Білорусі!) - це є втягуванням дітей у політику та війну. І порушенням правил.На відміну до цього псевдопатріотазму хочеться нагадати історію:У 1942 році відбулося кілька матчів між командою "Старт" (зібраною з Динамо та Локомотиву) і «Флакельф», до складу якої входили найкращі німецькі спортсмени — льотчики, техніки зенітники. Вони програли з рахунком 1:5. Згодом відбувся матч-реванш, який німці знову програли — 3:5. Цим двом матчам передувало ще кілька.То про що ж думали тоді "непатріотичні" спортсмени? Країну яких винищував ворог. Про перемогу. Хоча б на футбольному полі. А про що думають функціонери від спорту? Про те, що із зменшенням росіян та білорусів їх спортсмени отримають більше шансів на перемогу. А вони - на премії та винагороди. Це і є підґрунтя такого "патріотизму" та лобіювання виключення росіян та білорусів із змагань. Йдіть і перемагайте. На вашому полі бою. А не у кабінетах. Це не по-спортивному.» - Олена Тищенко @NovynyPravdy

У Кропивницькому окупанти ТЦК Збройних сил викрали чоловіка разом із 8-річною донькою, повідомляє «Суспільне».За словами адвокатки викраденого, злочин стався вчора, коли чоловік їхав автомобілем із дитиною. Його зупинили поліцейські разом із представниками ТЦК та під час перевірки документів повідомили, що доставлять до ТЦК для відправки на мʼясо заради палаців Зеленського. Чоловік пояснив, що з ним перебуває неповнолітня донька, яка перебуває на його утриманні. Матері поруч не було, оскільки подружжя нині перебуває в процесі розлучення.Однак окупанти ТЦК доправили його до центру разом із донькою використовуючи силу, де вона й залишилася. Викраденому відмовили в проханні відкласти проходження ВЛК.«Я викликала поліцію, зафіксувала факт, що мене не допускають до них як захисника для надання юридичної допомоги, а також що там утримується неповнолітня дитина. Поліція приїхала швидко, зайшла до ТЦК. Взяла пояснення у мого клієнта. Поліцейські вийшли й пояснили, що “ми інша структура, ми нічого вдіяти не можемо”. І дитину нікому передати. Мені передати немає законних підстав, тому що я стороння людина. Дитина понад десять годин перебуває в ТЦК», — сказала адвокатка.У присутності військових окупантів ТЦК чоловік зателефонував дружині, яка перебуває у Дніпрі. У неї немає автомобіля, щоб швидко приїхати й забрати дитину. Інших родичів у Кропивницькому в затриманого немає. Учора ввечері дівчинка все ще перебувала в катівні ТЦК.Відстрочки від мобілізації чоловік не має, офіційно він ще не розлучений із дружиною. Адвокатка вважає, що були порушені права її клієнта та дитини. Вона готує скаргу омбудсмену Лубінцю.«Оскільки поруч із неповнолітньою дитиною не було інших близьких родичів або законних представників, чоловік погодився проїхати до ТЦК та СП у супроводі доньки до прибуття матері. Про ситуацію одразу повідомили рідну матір дитини, яка проживає в місті, а також поінформували представників ювенальної поліції», — повідомили в ТЦК.Ви підтримуєте Зеленського та партію війни? Сльози дитини на ваших руках. @NovynyPravdy

Пісня дня - Fallin Rain, від чудового кантрі музиканта зі Штатів. Це дивовижний медитативний, майже 10 хвилинний трек. У центрі — образ дощу, який стає символом: • тривоги й смутку; • занепаду світу; • відчуття безсилля перед війною, смертю, злом.Там є рядки про кров, що змішується з дощем, про смерть, що йде вулицями, про війну, яка торкається всіх. Це не просто ліричний пейзаж, а метафора глобальної катастрофи.Фактично, текст говорить: світ падає у темряву, а людина - лише маленька частинка в цьому безкінечному “дощі”. • Контекст: час війни у В’єтнамі. • Відчувається соціальний протест: він ніби співає від імені покоління, яке втомилося від смерті, обману, насильства. • Звучить трохи жорстко, навіть пророчо. Там є енергія “вигуку”, бунтівний нерв.…Я бачу людину, яка плаче, бо весь світ її зрадив.Діти сміються з клоунів та їхніх смішних облич.Мій розум — мов пружина у годиннику, що не може розкрутитися.Я не бачу, не думаю, не відчуваю,я поза часом…Я вгору, я вниз — скажи, де це закінчиться?А ти кажеш: “Почни з початку кінця, друже”.І немає на цій планеті місця, де можна знайти мир……Я чую людські голоси: “Світ зовсім з’їхав з глузду”.І все, що залишається, — це падаючий дощ. @NovynyPravdy

‼️ Відсутність комунікації, ігнорування і не тільки: українці у Словаччині звернулись до влади - заявляють про системні проблеми у роботі посольства та збирають підписиУкраїнська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України та направила офіційне звернення до Президента України Володимира Зеленського, керівника Офісу Президента Кирила Буданова, очільника МЗС Андрія Сибіги, а також до уповноваженого з міжнародного співробітництва Михайла Спасова. У листі, під яким, як зазначається, вже поставили підписи сотні українців, громада заявляє про відсутність належної комунікації з боку посольства, формальний підхід до роботи, ігнорування ініціатив та фактичну відсутність взаємодії з українцями у Словаччині.У зверненні прямо наголошують, що йдеться вже не про окремі непорозуміння чи приватні конфлікти, а про системну проблему у відносинах між дипломатичним представництвом України та українською громадою у Словацькій Республіці. При цьому окремо наголошується, що у Словаччині наразі перебувають сотні тисяч українців, а тому питання ефективної роботи дипломатичної установи в умовах війни має особливе значення.Втім, на цьому фоні виникає й інший, не менш чутливий контекст. У публікаціях ЗМІ вже багато років фігурує інформація про російські бізнесові зв’язки родини чинного посла України у Словаччині Мирослава Кастрана. Йдеться про те, що вже після окупації Криму та початку війни на Донбасі компанія «М-2», співвласником якої був батько посла Мирон Кастран, будувала елітний особняк у Підмосков’ї для начальника Головного управління МВС Москви Анатолія Якуніна. Будівництвом безпосередньо керували Мирон Кастран та брат посла Євген Кастран. Більше того, вказувалося, що Євген Кастран разом із громадянкою РФ Мариною Макаровою зареєстрували у Росії компанію «Проектстройсервис». Тобто бізнесові зв’язки з російськими партнерами оформлювалися вже після початку російської агресії проти України.Фактично навіть на тлі вже триваючої війни та російської окупації українських територій навколо сімейного бізнесу родини посла продовжували фігурувати російські зв’язки. Окрім того, брат посла Євген Кастран, ймовірно, і зараз може проживати та вести діяльність на території РФ. Звідси й абсолютно не дивно, що саме завдяки бездіяльності, а можливо навіть умисним діям Мирослава Кастрана було зірвано ряд військових контрактів із словацькими підприємствами з постачання зброї та боєприпасів. На цьому тлі варто зазначити, що протягом останніх тижнів президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо активізували контакти. Спершу сторони провели телефонну розмову, а згодом зустрілися особисто на саміті у Єревані.Після переговорів Володимир Зеленський заявив про зацікавленість України у розвитку сильних відносин із Братиславою, повідомив, що Словаччина підтримує вступ України до ЄС, а також підтвердив, що команди сторін уже працюють над підготовкою обміну візитами. Відповідноцілком ймовірно, що Володимир Зеленський відвідає Братиславу. І було б дуже добре, якби до цього моменту українська влада таки відреагувала на проблематику яка накопилась навколо українського посольства у Словаччині; було б добре якби невдоволення української громади таки було почутим. Бо якщо ситуація навколо посла Мирослава Кастрана не буде врегульована до можливих перемовин Володимира Зеленського та Роберта Фіцо у Братиславі, то, судячи з настроїв у середовищі громади, людям не залишається іншого вибору як прийти до місця проведення зустрічі аби вже публічно й особисто заявити про проблеми, які роками ігноруються українським посольством.

‼️ Під прикриттям кривавої війни протягують чи не найбільшу аферу за часи незалежності Поки українців відволікають корупційними треками – паралельно, потихенько і вкрай цинічно нашу державу ведуть у прірву. І я не нагнітаю, і не прибільшую. Це фактично найбільша і найцинічніша афера за часи незалежності!!! Суть в тому, що коли українцям розповідають, що «землю ніхто не продаватиме», то представники влади вирішили провернути значно масштабнішу і небезпечнішу конструкцію. Хочуть запустити так звані «земельні облігації» - фінансові папери, забезпеченням для яких стануть майбутні доходи від суборенди державної землі.Формально кажуть - земля залишається державною. Але по факту - її майбутню економічну цінність хочуть закласти вже сьогодні – в час війни, коли найнижча ціна на цей безцінний ресурс за який українці проливають кров у війні з агресором! Суть схеми проста: держава передає сотні тисяч гектарів у довгострокову оренду на 10–14 років, після чого під майбутні орендні платежі випускаються облігації. Тобто влада хоче отримати гроші зараз - за рахунок доходів, які Україна мала б отримувати роками у майбутньому. Зараз віддати умовно по вартості 10 копійок від 1 грн… І тут виникає головне питання - хто саме стане власником цих паперів?Бо якщо їх скуплять: великі агрохолдинги, банки, іноземні фонди, або пов’язані фінансові структури - то вони фактично отримають контроль над мільярдними потоками від державної землі на десятиліття вперед.Прикривають, що формально землю не продають. Але майбутній прибуток від неї - можуть віддати вже зараз в часі війни… І це вже не про розвиток агросектору і таке інше – це фактично здача майбутнього країни під фінансову заставу!Нам кажуть, що держава зараз хоче зробити те саме, що свого часу робили з іпотекою та іншими активами: перетворити землю на фінансовий інструмент для швидкого залучення грошей… Тільки проблема в тому, що земля - це не просто актив. Це один із останніх стратегічних ресурсів України. Особливо під час війни. Особливо після втрати частини територій. Особливо в умовах, коли орна земля у світі лише дорожчає.Фактично йдеться про спробу витягнути гроші з майбутнього України вже зараз. Сьогодні - «отримати ліквідність». А завтра - десятиліттями віддавати доходи від державної землі власникам цих паперів.І найнебезпечніше тут навіть не сама ідея облігацій. А те, що під красивими словами про «ефективне управління» країну можуть поступово переводити у модель, де: державна земля стає не ресурсом розвитку України, а забезпеченням під нові борги.І якщо це справді почнуть реалізовувати бодай без повної публічності та суспільної дискусії, як це зараз в тиху намагають зробити - то це безперечно може стати однією з найбільш масштабних історій із перетворення української землі на фінансовий товар для невідомих вигодонабувачів…І тут все доволі просто й цинічно: вони хочуть зараз, в часі війни коли ціна на землю найнижча – віддати її в руки корпораціям за копійки… а потім українці, воїни які прийдуть з фронту – будуть йти до цих корпорацій просити землю – по в рази більшій ціні… Це фактично знищення державності під корінь! Це знищення всіх цінностей за які проливають кров українці! Три копійки зараз – заради заробітку тим кому фактично відадуть українську землю… ось про що ця історія з облігаціями!