Фітнес без булшіту | При обговореннях ваги часто чую від жінок з нормальною з медичної точк...

При обговореннях ваги часто чую від жінок з нормальною з медичної точки зору вагою щось типу: декілька років тому я важила 50 кг, а зараз важу 56, і мені дискомфортно, я не відчуваю легкості в тілі.За своє доросле життя я пройшла шлях від дефіциту маси тіла до ІМТ на верхній межі норми (це зараз). 10 років тому я важила на 8-10 кг менше ніж сьогодні. За довгі подорожі минулого року я трохи скинула вагу, а потім почала регулярно багато тренуватися і набрала 4 кг менше ніж за рік. І при тому я чесно не розумію, про яку важкість в тілі йдеться в таких обговореннях (враховуючи, що я набрала точно не тільки м'язами, жирової ваги там теж немало): всі ці 10 років я відчуваю себе так само. Візуально різниця є, розмір одягу змінився, і оскільки я натурально на верхній межі норми, я трохи напружуюся через це та обмежила раціон настільки, наскільки мені це не заважає жити та нормально тренуватися. Але мені не стало важче рухатися: стрибки відчуваються так само, підтягування відчуваються так само, пілон просів через травму, але там, де вона не заважає, теж не можу сказати, що стало важче. І при тому це не просто мої фантазії та суб'єктивні відчуття, тому що об'єктивний прогрес теж є. Теорія, яку я вивела з цього така: ймовірно, інтенсивна фізична активність принциповіше для самопочуття, ніж плюс-мінус 5 кіло жирової ваги, принаймні якщо йдеться про вагу в межах медичної норми або близько до неї. Якщо головна скарга при умовно нормальній вазі - відсутність минулої легкості в тілі, можливо збільшення об'єму і інтенсивності фізичної активності - раціональніший і ефективніший крок, ніж спроби просто знизити жирову масу до тої, що була у людини одразу після пубертату.