Арешт Олени Теліги і чоловіка Михайла відбувся 9 лютого 1942 року в приміщенні Спілки українських письменників на Трьохсвятительській,23, де гестапо влаштувало засідку. Перед тим вона зустрілася з О.Ольжичем, який повернувся із Берліну з інструкціями від Голови ОУН полковника Андрія Мельника. На зустріч з ним Олена прийшла радісною, хоч і здогадувалася, що розмова буде складною. - Олено, ти маєш покинути Київ, - сказав Ольжич. Він не наказував, проте й так було зрозуміло, що це «наказ». О. Ольжич продовжував наполягати: - Перебувати у Києві стало небезпечним. Арешти не припиняються, гестапо не зупиниться на Іванові Рогачу і розгромі редакції «Українського Слова». Оскільки розмова відбувалася на конспіративній квартирі віч-на-віч, охоронці, з якими прийшов О.Ольжич, чекали на нього в передпокою. А значить часу для роздумів не було. - Усі, хто належав до міської управи Києва, редакції «Українського Слова» або «Литаврів», Української Національної Ради, мають виїхати до Галичини чи закордон. У Києві залишаються виключно законспіровані друзі, які продовжать боротьбу в умовах терору, - О.Ольжич говорив із притиском у голосі, що так йому був не властивий; - вранці на Великій-Васильківській чекатиме авто, нові паспорти вже готові. Олена Теліга опустилася на стілець біля столу, помахом руки запросила присісти Ольжича, а отже, дала зрозуміти, що не готова виконати його наказ. - Я знаю про арешти друзів й усвідомлюю всю небезпеку. Та все ж вважаю, що не повинна покидати Київ. Ніхто з нас не плекав ілюзій. Ми всі розуміли, що рано чи пізно почнеться терор. Голову не відвертають перед обличчям смерті. Принаймні я цього не робитиму. Наші гасла запалили серця багатьох українців у Києві. Ми не маємо права зрадити цих людей. Проте О.Ольжич не відступав: - Накази не обговорюють, їх виконують! - У житті трапляються випадки, коли накази втрачають вагу перед обставинами. А обставини такі, що залишити Київ - означає зрадити Україну. Ніхто з нас не вибере зраду. Чи не так? Олена Теліга спокійно підвелася зі стільця, даючи цим зрозуміти, що розмова закінчена; і вийшла у передпокій. Охоронець допоміг їй вдягнути пальто. Жінка поправила перед дзеркалом капелюшка і, не прощаючись, залишила конспіративну квартиру. Згодом підпільне помешкання ОУН покинув О. Ольжич зі своєю охороною.@nationalizm