12 грудня 1890 року народився Вождь українських націоналістів Андрій Мельник.У кінці липня 1944 року Голова ОУН полковник Андрій Мельник із дружиною Софією були доставлені у концентраційний табір «Заксенхаузен».На початку вересня 1944 Мельників перевели у загальний барак №11 у камеру для двох осіб із заґратованими вікнами. Одне з яких виходило на катівню з якої було чутно польську мову; друге - подвір’я, куди в’язнів виводили на прогулянку.На третій день свого перебування у бараці №11 відбулася подія, яка вразила його у саме серце. Під час прогулянки на вікні однієї з камер він побачив напис: «Ольжич» і біля нього намальований хрест. У полковника потемніло в очах. Цей напис міг означати тільки одне: загинув великий Ольжич, фактичний провідник ОУН на українських землях.Полковник закричав у бік камери, де побачив цей напис:- Хто Ви!? У відповідь:- Степан Бандера.Так Андрій Мельник дізнався про смерть свого друга, видатного українського поета і вченого Олега Кандибу - Ольжича.Наступного дня А. Мельник звернувся до коменданта концтабору штандартефюрера Кейднеля з приводу смерті О. Ольжича і отримав підтвердження, що той загинув у червні 1944 року, а його тіло спалене у місцевому крематорії та пообіцяв видати прах українця.Згодом, коли полковника допитували уже в концтаборі «Заксенхаузен»,німецькі офіцери Вольф і Шульц також підтвердили смерть О. Ольжича, особливо не приховуючи від нього, що саме вони проводили допит і катували його. Правда, німці наполягали, що О. Ольжич здійснив самогубство, оскільки його начебто знайшли повішеним у своїй камері. А для доказу продемонстрували посмертну записку О. Ольжича.Про цю записку пізніше А. Мельник згадав у своїх спогадах. Читаючи її, він переконався у протилежному: записка була «свідоцтвом стійкості і гарту духа цього великого революціонера, який в обличчі смерті, серед звірських катувань, ледве вдержуючи олівець в руці, гордо нотував заяву, що відмовляє зізнань і не зрадить ні друзів, ні справ ведених ним в ОУН».Памʼять про О. Ольжича А. Мельник зберігав у своєму серці до кінця життя.@nationalizm