Холодного вересневого ранку 1941 року німецька військова вантажівка виїхала на Брест-Литовське шосе і попрямувала у бік Золотоверхого. Тремтячи від холоду, прикриваючись брезентом і вслухаючись у роботу двигуна вантажівки, один до одного тулилися Роман Біда, Богдан Онуфрик і Ярослав Гайвас – передова група ОУН, яка першою мала увійти у звільнений від більшовиків Київ. Уже коли добре розвиднилося, Я. Гайвас з-під поли витягнув жовто-блакитний прапор. – Ось, – показав хлопцям знамено, – наказ Ольжича вивісити у Києві український прапор. Думаю, найкраще встановити його на Святій Софії. Біда й Онуфрик не заперечували, навпаки, тішилися як малі діти, що саме їм випала нагода це зробити. Після обіду вантажівка досягла Святошина. Уже виднілися обриси міста і треба було поспішати, щоб встигнути виконати наказ до того, як стемніє. До Софії тепер рукою подати. З боку Софіївської площі височіє дзвіниця, увінчана маківкою з хрестом. На дзвіницю хлопці піднімалися гвинтовими сходами, розглядаю чи муровані стіни, з яких на них дивився апостол Андрій і князь Володимир, наче підганяючи юнаків. На східному фасаді, зверненому до Софіївської площі, Ярослав Гайвас встановив жовто-блакитний прапор, полотнище якого одразу ж підхопив вітер. Хлопці обнялися, міцно потиснули один одному руки. Згодом познімали з голів картузи і заспівали «Ще не вмерла Україна». Крім святих із німбами, їхнього співу ніхто не чув. Поодинокі кияни, які у цей час опинилися на Софіївській площі, побачивши на дзвіниці український прапор, не звернули на нього особливої уваги. Однак це нікого не засмутило. Юнаків опанувала радість від споглядання Києва, про який мріяли і яким марили. Місто їх зачарувало. Виконавши, можливо, свою найважливішу у звільненому Києві місію, хлопці до ранку заклеювали вулиці міста летючками, які сповіщали, що до столиці прибули українські націоналісти. Книжку «Окупація, або Правда про український Київ 1941–1942 рр.» можна замовити тут: https://www.book-on-demand.com.ua/product/okupatsiya-abo-pravda-pro-ukrayinskyj-kyyiv-1941-1942-rr-bogdan-chervak