Так хто ж такий – "справжній Шевченко"?Найвлучніше з цього приводу висловився Панько Куліш: "Широко він обняв Україну з її могилами кривавими, з її страшною славою, і співану народну річ обернув на живопис того, що було і що єсть на Вкраїні... і з того часу всі в нас поділилися на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться".Іншими словами, сенс буття нації Тарас Шевченко бачив у самій нації та її прагненні реалізувати свій ідеал, який чітко означив: "У своїй хаті, своя правда, і сила, і воля".При цьому "свою хату" не можна випросити чи виторгувати, за неї треба боротися: А щоб збудитьхиренну волю, треба миром, громадою обух сталить;Та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить.Його "Кобзар" викликав страх у Григорія Квітки-Основ’яненка: "Волосся настовпужилося власне на голові, коли вперше прочитав "Кобзаря".З появою Шевченка завершувалася епоха естетики принизливих страждань, "нещасних Оксан", плазування і покори. Натомість складовою нової естетики ставав культ героїчного, світовідчуття і світобачення, яке передбачало бунти, революції і свободу.Відтак стає зрозумілим, чому таким небезпечним був, є і залишатиметься Шевченко для ворогів самостійної України.Квінтесенція "справжнього Шевченка" віддзеркалена у відомій поезії Євгена Маланюка:Він, ким зайнялось і запалало.Скорше — бунт буйних майбутніхрас,Полум'я, на котрім тьма розтала,Вибух крові, що зарокоталаКарою за довгу ніч образ.Лютий зір прозрілого раба,Гонта, що синів свяченим ріже,У досвітніх загравах — степаЗ дужим хрустом випростали крижі.А ось поруч — усміх, ласка, матиІ садок вишневий коло хати.Сьогодні як ніколи нація потребує пізнати саме "справжнього Шевченка".@nationalizm