Йогансена співаютьЯк ми з нею луками ішли,Розцвітали луки на путі.Під ногами не було землі,— Ні пливти, ні стати, ні іти.В берегах давно дрімав Дінець,Мов косар на спину спати ліг.Вона глянула — родився вітерець,Вона стала — й вітерець затих.Як заснув у небі білий шумІ забув пливти за океан,Як перо, що ним тепер пишу,В сонний затопилося стоян.Як палив залізну лісосічІ згасав, рудіючи, ромен,Як минали ніч і день і ніч,Як минали день і ніч і день...1928Цей вірш є в «Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести в Слобожанську Швейцарію». А «Подорож...» є у збірці іронічної прози Майка Йогансена «Ситутунга», що вийшла в серії «Vivat класика».І там до нього є така примітка:«Як ми з нею луками ішли...» — вірш Йогансена, вперше опублікований у творі «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швайцарію» (Літературний ярмарок, 1928, кн. 1, с. 147). Увійшов до збірки «Ясен» (1930), датований 1928 роком. До нього в кінці є авторська примітка: «У тій-таки повісті», що відсилає до попередньої примітки до вірша «Ах, дерево у пам’яті глухій...», так само вперше друкованого в «Подорожі доктора Леонардо...». Під назвою «Доктор Леонардо» ввійшов до «Збірки вибраних віршів» (1930), під назвою «Альчеста» — до збірки «Поезії» (1933).У першодруку два перші рядки останньої строфи дещо інакші: «Як спалив зелену лісосіч / І погас гігантовий Ромен». Надалі Йогансен друкував їх так: «Як палив залізну лісосіч / І згасав, рудіючи, ромен».Тепер можна слухати вірш як пісню і милуватися краєвидами Слобожанської Швейцарії. Велкам!#наші20#Йогансенhttps://www.youtube.com/watch?v=_4-B5FvoIcs&ab_channel=%D0%A4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80