​​«Забой» в особах.Частина другаНагадую, що це розгорт, тому спершу ми читали праву частину (попередній допис), а тепер ліву, згори вниз зліва направо.Тут більше про людей, які пережили Великий терор і навіть залишилися в літературі, а не лише на обкладинці «Забою», яку ми роздивляємося. Прикметно, що всі ці щасливці — російськомовні письменники.Боротьбу з телеграмом програно: він бачить десь недозволені знаки і не дає публікувати допис. Тому доведеться видалити всі лінки на Вікіпедію — просто залишаю вказівку, що там є стаття про цю людину. Інші лінки постараюся зберегти._Марягін Георгій Олександрович (1906–1972) — поет, технік Краматорського заводу.Мошкин — прозаїк, підручний слюсаря, ударник заводу ім. Рикова.Прокоф’єв — критик, працює в бригаді Р.П.К. для ліквідації прориву на заводі ім. Фрунзе.Рогач — прозаїк і драматург, робітник Костянтинівського керамічного заводу, зараз на учбі.Сабуров — поет, ударник-лекальник Луганського заводу Ж.Р.Селівановський Олексій Павлович (1900–1938) — критик, відповідальний секретар ВОАПП, організатор «Забою». Один із головних діячів РАПП, репресований, розстріляний. Є на Вікі.Семенов Дем’ян Захарович (1906–1944) — прозаїк, робітник, обраний на конференції на відповідального секретаря спілки «Забой». Писав російською. Є на Вікі.Сенін — драматург.Стеценко — поет і прозаїк, ударник-робітник Дружківського заводу, член Вседонецького бюро «Забою».Ткаченко Іван — критик, слухач курсів аспірантури Інституту ім. Шевченка в Харкові. Автор книжок «Іван Франко» (1926), «П. О. Куліш» (1927), «Несподіваний злам» (1932), списків літератури «Петро Панч» і «Павло Тичина» (обидві 1936), багатьох статей з історії укрліт. Репресований, дальша доля невідома. Є на Вікі.[Торін Володимир Єфремови](https://old-csam.archives.gov.ua/includes/uploads/opisy/f610op1.pdf)ч (Леонід Абрамович Ільєвич; 1911–1965) — поет і прозаїк, комсомольський робітник. Писав російською, член СПУ з 1934, але статтю на Вікі не заслужив.Трейдуб Порфирій Омелянович (1897–1937) — прозаїк, токар, висуванець на директора будівництва шлако-цементного заводу. Застрелився в очікуванні арешту. Є на Вікі.Чебалін Петро Львович (1910–1984) — прозаїк, робітник-ударник цеху Фурко Костянтинівського скляного заводу. Писав російською. Є на Вікі.Черкаський Юрій Аронович (1912–1944) — поет, робітник-ударник заводу 60. Писав російською. Є на Вікі.Чорний Юрій (Вячеслав Лукич Діденко; 1907–1973) — поет. Висуванець, працює в редакції «Кочегарки». Писав російською. Є на Вікі.Шишов Георгій — прозаїк, аспірант кафедри літератури Інституту марксизму. Автор повісті «Старая шахта» (1931), роману «Переможці» (1932; «Победители», 1933).Про журнал і його учасників є стаття Андрія Мовчана. Шкода, що в ній чимало хибодруків навіть в іменах.#наші20