Начитана

У цій родині всі носять секрет і кожен перевершить очікуванняЩойно дочитала «Бджолине жало» Пола Мюррея і досі трохи в ній живу.Родина Барнзів продає машини в маленькому ірландському містечку, і коли автосалон котиться в банкрутство, разом з ним розсипається все, що ці четверо роками вдавали між собою. Батько, мати, донька, син. Кожному Мюррей дає окрему главу, окремий голос, окрему правду.Коли ти думаєш, що вже ясно, хто тут поганий і хто зіпсував усім життя, книга дає слово наступному персонажу, і виявляється, що ти щойно засуджувала людину, яка просто боялася.Барнси - не погані люди. Це звичайна родина, де кожен мовчить, тому що боїться і не знає, як інакше.Це та історія, де читач перестає бути стороннім спостерігачем і оцінювати цю сім’ю, коли починає жити разом з героями і йому болить за кожного з них. Ну а кінець - це просто щось.Якщо любите Донну Тартт за те, як вона стискає атмосферу повільно і невблаганно, а Франзена за те, як він розбирає родину на гвинтики без жалю, вам точно сюди.Тим більше, що саме вийшла українською ❤️‍🔥

🤩 Хороша новина: Всесвіт має для тебе план.🫩 Погана: це сюжет «Алхіміка» і тебе не стосується.В продовження каруселі про різницю між хорошою та масовою літературою.Одразу скажу: масова література не погана (Умберто Еко зачитувався🥳).Вона просто чітко знає, що ти хочеш почути і саме це й каже.Мілан Кундера називав це кітчемКітч починається там, де закінчуються сумніви. Де вже відомо, кого любити і що правильно відчувати. Де незручне акуратно прибрали, щоб не псувало картинку.💁🏻‍♀️ Приклади:▫️ «Алхімік»Всесвіт підказує знаки і треба лише добре слухати. Знаки є завжди, збігів немає.▫️ «Щоденник пам’яті»Кохання перемагає час, старість і хвороби. Плакати обов’язково.▫️ «Секрет»Бажання справджуються, достатньо правильно думати. Нуууу, не робе 🙂▫️ «П’ятдесят відтінків сірого»Токсичні стосунки як романтична фантазія про пристрасть. Red flags - чисто для вайбу.▫️ «Віднесені вітром»Болісна історична реальність загортається в красивий мелодраматичний міф.🔥 А великі романи роблять рівно навпаки:▫️ «Буремний перевал»Любов тут не рятує. Вона руйнує і ще з того світу дожене.▫️ «Шум і лють»Ніхто не пояснює, кого любити і хто має рацію. Повна протилежність Мітчелл з її плантаторами.▫️ «Під скляним ковпаком»Біль не перетворюється на красивий урок. Просто біль.▫️ «2666»Роман про зло, де в кінці нікого не покарали і нічого не пояснили. І це і є правда.Кундера боявся не поганого смаку. Він боявся, що кітч стає способом бачити світ. Коли людина вже не витримує незручного і рятується втечею.Тому одні книги читаємо із задоволенням і забуваємо за кілька місяців. А інші повертаються через роки.Не тому, що дали відповідь.А тому, що поставили питання, яке досі не можемо вирішити.

Можна, звісно, читати «Улісса» так, як інколи радять літературознавці: з джойспроджект, картою Дубліна, списком символів, трьома нервовими зривами і відчуттям, що Джойс особисто хоче принизити саме тебе.А можна просто кайфувати від процесу і відчути вайб найкрутішого роман ХХ століття.Бо проблема «Улісса» не в тому, що він для обраних, а в тому, що він настільки обріс мітами та упередженнями, ніби головна мета - не прочитати роман, а вижити.💥 Тому я зробила гайд для самостійного читання, де немає оцього академічного «зараз ми розглянемо поліфонічну структуру інтертекстуального поля».Є людські пояснення: ▫️що тут відбувається, ▫️чому це смішно, ▫️чому це геніально, ▫️і як не втратити нитку сенсів посеред потоку свідомості, музики, сексу, реклами, ревнощів і дублінських пабів.У гайді:✅ вступна лекція, щоб зрозуміти час і контекст модернізму✅ окрема лекція про життя Джойса і сам роман ✅ дві години відеокоментарів до всіх 18 епізодів ✅ пояснення сенсів✅ доступ на пів року, щоб читати у своєму темпі, а не як приречений студент в ніч перед екзаменомІ от коли починаєш читати текст, а не слухати нажахані відгуки, то «Улісс» раптом перестає бути “найстрашнішим романом ХХ століття”. І стає дуже живою, дотепною, дивною, людською книжкою.Тобто такою, яку реально можна полюбити.😮‍💨 Більше трьох годин матеріалів для комфорту і вичерпного вивчення всього за 790 грн! 💥Переходьте за посиланням і приємного вивчення

Найгірше, що може трапитись з «Уліссом», це те, що публіка почне читати роман «серйозно» і шукати мораль, казав Джойс. Бо, «клянусь честю джентльмена, в ньому немає жодного серйозного рядка».От і Ми будемо читати «Улісса» так, як він задуманий. Без культу страждання. Без пафосу, снобізму та сорому, що не знайшли всі алюзії світу.HARDCORE Reading Club запускає другий потік читання «Улісса».Після першого читання я точно знаю, де треба залягти на дно і просто пережити, де доведеться вигризти кілька сторінок, а де ви раптом будете сміятися і думати, що Джойс геній.Читаємо два з половиною місяці. Це ідеальний термін, щоб подолати «Улісса» нормально без зайвого героїзму.Що входить:▫️ вступна лекція - одразу стане легше▫️ відеопояснення до кожного епізоду - і читання буде максимально комфортним + мої коментарі по ходу▫️ зуми раз на два тижні: обговорюємо, пояснюю, знімаємо тривогу і збираємо сенси.▫️ і найкраще - чат, де ми будемо разом! Ми не про Joyce Project і не про те, щоб розібрати кожну алюзію під мікроскопом.Ми про те, щоб реально прочитати «Улісса» , порозуміти, що там відбувається і не зламатися на середині.Якщо ти давно дивишся на цю книжку як на шафу зі скелетами, то саме час її відкрити. І спойлер - там просто Джойс і його крутий роман, який треба читати правильно.Переходь за посиланням і приєднуйся.Чат відкривається 25 квітняЧитати стартуємо вже з 1 травня 💥🤩

Ми прочитали «Улісса» в Hard Boiled Reading Club! 🥳🥳🥳🥳🥳І це був не просто клуб, де ми прочитали і обговорили, а справжня глибока робота з текстом, який розбирає тебе у відповідь. Ми йшли епізод за епізодом, з розбором, з контекстом, подкастами до кожного епізоду, вступною лекцією і коментарями на кожному з 5 зумів.Це було інколи складно, але часто весело, бо «Улісс» - це велика, але смішна й іронічна книга про життя. Але її треба витримати.І я дуже вдячна всім за це читання.Я дуже серйозно ставлюся до нашого клубу. Я готуюся, збираю матеріал, йду в текст глибше, ніж просто прочитати.Бо якщо вже читати такі речі,то тільки так, по-справжньому.Цей запис - це шматок фінального зуму. Маленький фрагмент великої роботи.І якщо чесно, я дуже пишаюся тим, що в нас виходить.Далі ми читаємо Вірджинію Вулф «До маяка» та «Свою кімнату». І це буде інший досвід. Тихіший, але не простіший.Якщо ви хочете навчитися читати глибше, тоді приєднуйтесь до нас.Починаємо вже в понеділок 13.04.Переходьте за посиланням

Останні два тижні я жила як людина, яка контролює своє життя і швидкий допамін.Не купувала книжки, бо #читаюсвоюбібліотеку і відкривала тексти зі своїх полиць.Паралельно з Уліссом (який останні два місяці просто існує як окремий вимір) я прочитала:🕯️ Скорбота Сатани, Марія Кореллі.Бо коли є Джойс , то паралельно неможливо читати нічого, що хоч якось вибивається за рамки сюжету. А от Диявол, який страждає від людей в естетиці декадансу - те, що треба.⚰️ Тлумач тіл, Антоніо Гаррідо - це те, що читач очікує від «Імені рози» і не отримує. А тут нормальний історичний детектив, як і заявлено). І цікавий, до речі.⚖️ Коротка історія мізогінії, Джек Голланд- читаєш і розумієш, що чоловіки століттями були дуже зайняті важливими речами. Наприклад, пояснювали, чому жінки проблема.🌬️ Small Things Like These, Claire Keegan- коротка сумна історія. Мала бути щемка, але моя черства душа не зреагувала.💥 Minor Detail, Adania Shibli- максимально спокійний текст про максимально неспокійні речі. Читається як протокол, але от ця історія мене якраз пробила.Коротше, книжки є і вони не закінчуються.А що ви начитали ? І хто утримується від покупок - ви як? 😁

6 місяців читаю тільки свою бібліотекуЯ (і підозрюю, тут таких багато) купую книжки так, ніби в мене є ще три життя.І майже завжди нові книги хочеться сильніше, ніж ті, що вже стоять на полиці.Хоча кожну з них я колись купила з думкою, що вона буде наступною в моєму tbr list.Але з книжками працює той самий механізм, що і з усіма покупками: купівля дає швидкий дофамін, а читання потребує часу, уваги і терпіння.Тому нова книжка завжди здається цікавішою, ніж та, що вже стоїть удома.До цього ще додається FOMO - страх пропустити новинки. От і купуємо ми швидше, ніж читаємо.І в якийсь момент книжкова полиця починає дивитися на тебе як список справ, які ти не виконав.Тому я вирішила зробити експеримент.Наступні 6 місяців я не купую жодної нової книги. читатиму тільки те, що вже стоїть у моїй бібліотеці.Не з аскези і не з економії. Мені просто цікаво, що станеться, якщо перестати постійно додавати нові книги і нарешті звернути увагу на ті, які вже чекають. Подивимось, що буде: з моїми книжковими полицями, моєю дисципліною і моєю книжковою тривожністю.Назва експерименту проста:«Читаю свою бібліотеку».#читаюсвоюбібліотеку

#Начитала в цьому році.Скаржуся сама собі на те, що нічого не читається, але назбирався стос з непоганим смакомДжеймс Джойс «Дублінці»Перечитувала. Люди нічого не роблять, тиняються містом і повільно руйнують власні життя. Після кожного оповідання хочеться сісти й подумати, чому це так геніальноДон Делілло «Підземний світ»Америка, сміття, бейсбольний м’яч і тотальна параноя.Роман такий великий, що ти в ньому живеш і починаєш на собі відчувати цю всеохопну тривогу.Роберт Галбрейт «Людина з клеймом»Минулого року повернулась до серії і не пошкодувала.Детектив на 900+ сторінок, де детективна лінія не головне.Мервін Пік «Тітус Гроун»В період затяжних дощів прочитала першу частину трилогії.Це якби Кафка вирішив писати фентезі. Все настільки ж сповільнене, щільне, атмосферне - ідеально для тих, хто любить, коли красиво, темно й тривожно.Джозеф Геллер «Щось трапилось»Перечитувала один з найулюбленіших романів хх століття.Найчесніша книжка про офіс і внутрішню порожнечу задовго до того, як це стало модним.Джон Апдайк «Кролику, біжи»Перечитувала для клубу.Субурбія, шлюб, втеча, багато незручної тілесності і герой, якого хочеться струснути.Ніякої романтики, але як це все написано.Banana Yoshimoto KitchenМінімалістична книга про втрату і біль, який постійно в тобі. Книга не робить нічого і в той самий час робить все.Що у вас трапилось в цьому році?

У 60–70-х вірили, що світ об’єднує Coca-Cola: її п’є і президент, і бомж.Сьогодні ясно: нас об’єднує не напій.Нас об’єднує сміття.Я саме дочитала «Підземний світ» і це роман про сміття. Буквально.Про відходи, ядерні, побутові, інформаційні, людські. Про те, як ХХ століття виробляє більше, ніж здатне осмислити і ховає це під землю чи в архіви чи стирає з памʼяті.І мені на думку прийшов художник Адріан Вільяр Рохас.На бієнале в Стамбулі він зробив інсталяцію:з моря виходять білі химерні тварини: жирафи, коні, слони, собаки.Схожі на античні статуї.А на них навішане сміття, винесене морем: рибальські сітки, пластик, ганчір’я, рудименти цивілізації.Це виглядає так, ніби природа викидає нам те, що ми в неї вкинули.Найважливіше:усі роботи Вільяра Рохаса приречені на знищення.Він принципово використовує матеріали, які розсипаються.Його скульптури не для музеїв «на вічність». Вони самі стають сміттям.І тут Делілло й Рохас говорять однією мовою.У «Підземному світі» сміття - це не просто відходи.Це памʼять епохи, її справжній архів.Те, що ми не хочемо бачити, але що визначає нас точніше за ідеології.Ми живемо не серед ідей, а серед наслідків.І сміття - найчесніша мова ХХ–ХХІ століття.

12 січня ми в Hard Boiled Reading Club заходимо в місце, де зовні все правильно, але чомусь хочеться втекти.Читаємо Джона Апдайка «Кролику, біжи».Це не «класика для галочки». Це роман, який розбиває вщент міф «нормального життя»: дім, сім’я, стабільність. Сценарій виконаний, а радості нема.Ми будемо говорити не тільки про Апдайка, а й про великий феномен субурбії: як «затишні передмістя» стали пасткою для цілої епохи і чому цей сюжет досі актуальний.Що буде в клубі:☑️ велика лекція Suburban Trap: крах американської мрії (розбір епохи й механіки «правильного життя», творів Апдайка, Геллера та інших);☑️ 2 зуми: перший посеред читання (щоб не здутися й зловити темп), другий - фінальне обговорення;☑️ обговорення тематичних фільмів до роману (щоб читання було об’ємним, з атмосферою і контекстом);☑️ живий чат клубу з питаннями, ключами й підсвіткою сцен.Старт - 12 січня.Якщо ви любите читати те, що інші відкладають «на потім», і хочете пройти цей роман не для галочки - приєднуйтесь.Тарифи й підписка — на сайті за посиланням.