Останні два тижні я жила як людина, яка контролює своє життя і швидкий допамін.Не купувала книжки, бо #читаюсвоюбібліотеку і відкривала тексти зі своїх полиць.Паралельно з Уліссом (який останні два місяці просто існує як окремий вимір) я прочитала:🕯️ Скорбота Сатани, Марія Кореллі.Бо коли є Джойс , то паралельно неможливо читати нічого, що хоч якось вибивається за рамки сюжету. А от Диявол, який страждає від людей в естетиці декадансу - те, що треба.⚰️ Тлумач тіл, Антоніо Гаррідо - це те, що читач очікує від «Імені рози» і не отримує. А тут нормальний історичний детектив, як і заявлено). І цікавий, до речі.⚖️ Коротка історія мізогінії, Джек Голланд- читаєш і розумієш, що чоловіки століттями були дуже зайняті важливими речами. Наприклад, пояснювали, чому жінки проблема.🌬️ Small Things Like These, Claire Keegan- коротка сумна історія. Мала бути щемка, але моя черства душа не зреагувала.💥 Minor Detail, Adania Shibli- максимально спокійний текст про максимально неспокійні речі. Читається як протокол, але от ця історія мене якраз пробила.Коротше, книжки є і вони не закінчуються.А що ви начитали ? І хто утримується від покупок - ви як? 😁