На тлі ударів по Москві треба розуміти дуже важливу річ.У Росії руйнується соціальний договір, на якому тримається режим.Більшості росіян байдуже, що відбувається десь у Брянську, Курську чи Бєлгороді. До цього вони звикли. Але Москва, Петербург – це вже інша історія.Коли війна приходить туди – це пряме порушення внутрішнього договору режиму з власним населенням та елітами.І все це на тлі виборів до Держдуми у вересні, коли Кремлю особливо потрібна картинка стабільності.Кінцева мета РФ у цій війні політична: контроль над внутрішньою і зовнішньою політикою України. Території, удари по економіці, виснаження – лише інструменти. Писав про це неодноразово.Росія за ці роки не досягла головного. Але планів своїх не змінює.І тому вона зупиниться тільки тоді, коли не зможе продовжувати війну.Саме тому удари по її військовій та енергетичній інфраструктурі, у тому числі в Москві, важливі.А удар по московському НПЗ б’є одразу по двох опорах режиму: по грошах на війну і по спокою столиці. Бо за негласним договором режиму Москва мала залишатися захищеною.Зупинка ескалації навколо Ірану теж зараз працює на нас. Ціни на нафту пішли вниз до найнижчих рівнів від початку цієї ескалації: Brent – близько 78–80 доларів за барель, WTI – близько 75–76. А були піки біля 120 доларів.Це означає, що великих грошей за рахунок дорогої російської нафти у Москви буде менше. Значить, і фінансувати війну проти нас складніше.РФ зі свого боку б’є по нашому експорту. Саме з цим пов’язані удари по портах, по тепловозах. Зерно, залізна руда. Щоб зменшити нам валютні надходження і послабити військову економіку.Це, звісно, ще не кінець війни.На мою думку, РФ і далі йтиме в ескалацію. Найімовірніше, битиме по енергетиці, бо це один із небагатьох важелів, які в неї залишаються.Не від сили, а тому що інших способів тиску на Україну дедалі менше. З нашими дронами вони нічого зробити не можуть.Але саме тому те, що сьогодні роблять наші Сили оборони, має величезне значення: вони наближають момент, коли РФ вже не зможе продовжувати цю війну.Війна зупиниться не тоді, коли Росія «захоче домовлятися».А тоді, коли в РФ не вистачатиме ресурсів, щоб воювати далі.