Можемо багато сміятися з му-му, але генерала гєрасімова варто іноді читати щоб розуміти російську доктрину. В них військова операція - це фінальний етап, коли ворог вже мав повірити в свою приреченість і коли москалі вже прийшли, сподіватися, що смерть буде швидка і безболісна. Після своїх перших поразок росіяни оговталися і адаптувалися. Стало зрозуміло, що доктрина, заснована на досягненні рефлексивного контролю над супротивником не мертва, а досі здатна давати плоди. Просто потрібна знову ж таки адаптація, ресурси і системність. Ми не впали одразу і ще й дали москалям тягла на полі бою. Без бравади. В нас купа проблем, але ми б'ємося і досягаємо результату. Проте, це дало ворогу стимул краще пропрацювати і усвідомити особливості суперника. І почати знову. Знову атакувати наш тил в смисловій площині. Вони не зламали нас перед вторгненням, але продовжили спроби. Семантика нездоланності російської військової машини лише дещо видозмінилася в їх підривній роботі. Попри всі свої втрати і витрати, вони так само намагаються створити видимість, що вони не закінчаться. Що раніше закінчимося ми. Кампанію проти поповнення української армії вони великою мірою можуть зарахувати собі в актив. Боюсь, ми не повною мірою зробити з цього висновки. Разом з тим, як би вони не атакували тил, ми маємо армію яка б'ється. Поки є вона, є всі ми. Я мало слідкую за Курськом. Ми б'ємося за Покровськ і не хочеться мати марну надію на будь-що. Хочеться лише щоб всі пам'ятали, що для москалів ця війна йде у парадигмі "ми або вони". Разом з тим, вони працюють над тим, щоб ми так не думали. Куди б нас не привів цей шлях, хотілося б щоб всі пам'ятали, що якщо йти ним, то є шанс. Якщо припинити боротьбу, то всі варіанти зведуться до глибини ями. Допомагайте армії травити паразитів, в тому числі, під Покровськом. І доведіть гєрасімову, що його доктрина - лайно.