Estadísticas de telegram channel - @mindresearchlab

Арістотель розмірковував над тим, який орган у людському тілі відповідає за мислення та відчуття, і дійшов висновку, що це серце, а не мозок: мозок холодний, а серце тепле; не всі тварини мають мозок, але всі мають серце і кровоносну систему; і якщо в нього встромити ніж або цвях, людина нічого не відчує – тож як мозок може бути центром відчуттів?Багато хто вірив Арістотелю. Його погляди мали вплив протягом століть, поки два вчених, Камілло Гольджі та Сантьяго Рамон-і-Кахал, не вирішили подивитися на мозок під мікроскопом. Вони побачили нейрони різної форми, з різними відростками, по-різному з'єднані в різних частинах мозку. Вони зрозуміли, що в мозку відбуваються процеси мислення, обробки відчуттів і рухових команд. Їхні дослідження заклали фундамент сучасної нейронауки. Обидва вчені отримали Нобелівську премію, але Рамон-і-Кахал підкреслював, що мозок складається з нейронів і з них можна побудувати нейронну мережу, тоді як Гольджі не був у захваті від ідеї таких елементарних одиниць. Він надавав перевагу концепції мережі, де все переплетено. Таким чином, обидва мали дещо різні погляди на те, як працює мозок, але Нобелівську премію отримали саме вони.Вчення Рамона-і-Кахала про нейрони та теорію Гольджі дотримуються і сьогодні. Навколо них точаться дискусії: одні вчені наголошують на важливості нейрона та його роботи, інші – на нейронній мережі та розподіленій обробці інформації в мозку.Нейронаука розвивалася, і певний час ідеї Кахала переважали: нейрони були відкриті, і стало зрозуміло, як вони пов'язані між собою і передають інформацію. Дійсно, нейрон – це цілісне утворення. Він складається з тіла клітини, дендритів, які приймають інформацію, аксона, який передає інформацію іншим нейронам, і синапсів – точок контакту між двома нейронами, де інформація передається від одного нейрона до іншого. За цією схемою мозок нагадує електронну схему. Нейрони можуть бути збудливими або гальмівними. Якщо взяти певну кількість нейронів обох типів, з'єднати їх і розробити певну схему, вони будуть працювати за призначенням.Все було добре, поки не прийшло усвідомлення того, що і Гольджі мав рацію в деяких аспектах. Наприклад, нейрони можуть утворювати електричні синапси, через які можуть вільно проходити іони. Нейрони виявилися не такими елементарними, як вважалося раніше. Наприклад, у корі головного мозку гальмівні інтернейрони утворюють мережу, з'єднану електричними синапсами. Також було виявлено, що працюючий нейрон випромінює електромагнітні поля, які можуть впливати на сусідні нейрони. Це було названо ефаптичною передачею. Деякі дослідники зараз вважають, що вона може відігравати функціональну роль.Читати статтю повністю.

Фізичні вправи мають значну користь для здоров'я мозку, покращуючи пізнання, настрій і знижуючи ризик нейродегенеративних захворювань. Кілька нових досліджень продемонстрували глибокий вплив фізичних вправ на різні біологічні системи, додатково пояснюючи їхню здатність зміцнювати здоров'я і боротися з хворобами. У цій спеціальній статті ми розглядаємо найновіші дослідження про те, як фізичні вправи можуть захистити здоров'я мозку з віком....Дослідники вивчили експресію генів в окремих клітинах мозку мишей і виявили, що фізичні вправи суттєво впливають на експресію генів у мікроглії - імунних клітинах, що підтримують роботу мозку в центральній нервовій системі. Зокрема, фізичні вправи повернули патерни експресії генів у старій мікроглії до патернів, подібних до тих, що спостерігаються в молодій мікроглії.Експерименти з виснаженням мікроглії продемонстрували її необхідність для позитивного впливу фізичних вправ на створення нових нейронів у гіпокампі - області мозку, життєво важливої для пам'яті, навчання та емоцій. Це дослідження також показало, що надання мишам доступу до бігового колеса запобігає або зменшує присутність Т-клітин у гіпокампі в міру старіння. Ці імунні клітини зазвичай відсутні в молодому мозку, але з віком їх кількість збільшується.Співавтор дослідження Яна Вукович, доктор філософії, доцент і керівник лабораторії нейроімунології та когніції в Університеті Квінсленда, пояснила ключові висновки для Medical News Today.Вукович пояснила, що: «Процес старіння впливає на всі типи клітин мозку з найбільшим впливом на резидентні імунні клітини - мікроглію. Важливо, що фізичні вправи повертають профіль генів мікроглії до їхнього молодого стану».Розуміння того, як фізичні вправи підтримують здоров'я мозку, «є ключовим питанням для багатьох вчених у всьому світі», зазначила Вукович, додавши, що вона та її колеги «припускають, що фізичні вправи змінюють імунний ландшафт у старіючому мозку і, таким чином, дозволяють імунним клітинам продовжувати підтримувати функцію нервових клітин».Читати статтю повністю.

У психіатрії та медицині в цілому сон слід розглядати як життєво важливу ознаку. Майже кожен психічний стан, чи то тривожний або біполярний розлад, СДУГ або деменція, суттєво страждає від нестачі якісного сну. Поганий сон підриває контроль над імпульсами, роблячи нас «залежними», задовольняючись швидкими рішеннями замість більш значущих цілей; більш складні речі вимагають наполегливості та дисципліни – тобто контролю над імпульсами. Більше десяти років роботи психіатром і фахівцем з медицини сну навчили мене, що допомогти людям краще спати – це більша частина лікування....Глибокий сон також важливий для формування та обробки пам'яті. Чим більше ви думаєте або вчитеся вдень, тим більше глибокого сну вам потрібно вночі. Ваш мозок переводить спогади з тимчасової пам'яті в постійну і звільняє місце для нової інформації. Люди, яких просили запам'ятати пари слів, запам'ятовували більше вранці, якщо вони міцніше спали вночі. (Обов'язково добре виспіться перед тестами на пам'ять!)Просторова пам'ять – необхідна для орієнтування в місті або запам'ятовування того, куди ви поклали ключі від машини – також пов'язана з повільним сном. Примітно, що втрата просторової орієнтації є раннім симптомом деменції. Оскільки нормальне старіння пов'язане зі зменшенням повільного нічного сну, зробіть все можливе, щоб отримати його, поки можете. Глибокий сон також оновлює метаболізм, відновлюючи чутливість до інсуліну для забезпечення енергією, і підвищує імунну функцію.Читати статтю повністю.

Коротка історія зловтіхи - насолоди від нещастя іншого - від стародавнього Китаю до Чарлі ЧаплінаБільшості з нас стає сумно, коли ми бачимо когось, хто сумує. Це називається емпатією або, як варіант, співчуттям. Але як щодо тих випадків, коли ми рідко зізнаємося в цьому на людях - або навіть самим собі - коли ми радіємо чиємусь розчаруванню, стражданню, навіть болю? Я маю на увазі не задоволення від заподіяння болю (садизм) чи байдужість до чужого горя (психопатію), а радше типове приватне, але напрочуд поширене почуття задоволення, навіть радості, коли бачиш чи дізнаєшся про чиюсь біду.Не обов'язково знати значення слова "schadenfreude" (вимовляється як "шо-ден-фрой-да"), щоб зрозуміти це почуття. Слово походить від німецького Schaden (шкода або біль) плюс Freude (радість), що означає "насолода від болю іншого". Існує еквівалентне англійське слово "epicaricacy", яке виникло у 18 столітті, але, очевидно, там і померло. Однак досвід зберігається. Подобається нам це чи ні - а більшості людей це не подобається - злорадство є широко розповсюдженим, можливо, міжкультурним людським універсалом.Зловтіха, як емоція, також не є виключно західною чи сучасною. Схожа фраза "xing zai le huo" з'явилася в Китаї в 4 столітті до нашої ери і досі використовується в сучасній китайській мові. Лукрецій у "De Rerum Natura" ("Про природу речей") писав, що "приємно спостерігати з суші за великою боротьбою когось іншого в морі, що розбурхується бурхливими вітрами".Читати статтю повністю.

Тики почалися, коли Джессіці Г'юїтсон було лише 12 років. З часом її стан погіршувався, аж поки вона не почала відчувати судоми всього тіла, і її терміново госпіталізували. Але в місцевій лікарні в Даремі, Англія, поставилися до неї зневажливо, припустивши, що у неї тривога, психічний розлад, і що вона, ймовірно, проводить занадто багато часу за переглядом відео в TikTok. Її мати описує цей досвід як "приниження". Насправді у Джесіки був аутоімунний стан, викликаний бактеріальною інфекцією стрептокока. Захворювання відоме як дитячі аутоімунні нервово-психічні розлади, пов'язані зі стрептококом. Коли інфекцію було виявлено та вилікувано, її симптоми нарешті почали покращуватися.Пані Г'юїтсон не єдина, у кого дисфункція мозку помилково сприймається як дисфункція свідомості. Накопичуються докази того, що низка інфекцій може в деяких випадках викликати такі стани, як обсесивно-компульсивний розлад, тики, тривожність, депресію і навіть психоз. І інфекції - це лише один маленький шматочок головоломки. Стає дедалі очевиднішим, що запальні розлади та порушення обміну речовин також можуть мати значний вплив на психічне здоров'я, хоча психіатри рідко звертають на них увагу. Все це є симптомами великих проблем у психіатрії.Перегляд розуміння може мати глибокі наслідки для мільйонів людей з психічними розладами, які зараз не отримують належного лікування. Наприклад, понад 90% пацієнтів з біполярним розладом матимуть рецидиви хвороби протягом життя; а у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) понад 46% не досягають ремісії. Близько 50-60% пацієнтів з депресією врешті-решт реагують після того, як спробують багато різних ліків.Для деяких представників цієї професії глибше розуміння біології психічного здоров'я, пов'язане з чіткими біологічними відбитками, які можуть бути отримані в результаті лабораторних тестів, призведе до більш точних діагнозів і більш цілеспрямованого лікування.Читати статтю повністю.