Помер 84-річний Дік Чейні, дуже цікава й суперечлива постать, яку в американській політиці важко оцінювати у звичних категоріях правильно–неправильно. Чейні був політиком, який одночасно будував архітектуру глобального впливу США та безпекової політики в цілому, але залишив після себе ланцюгову реакцію криз, що тривають досі.Якщо коротко, то він саме той класичний республіканець старої школи, який пропагував неоконсервативний світогляд, саме таким, як у нас сприймають образ республіканця сьогодні.Найбільше його критикують за надмірну жагу створити сильну президентську вертикаль з розширенням можливостей виконавчої влади, часто в обхід законних процедур. Він наприклад публічно захищав катування під час допитів ворогів США як необхідність. Друге вторгнення в Ірак (за перше його дуже хвалили) та аналізу помилок та наслідків, які так і не визнав, тендерні скандали з компанією, яка була наближена до нього. А через публічні дискусії серед населення про доцільність війни, назвав другу Іракську кампанію великим успіхом, як і першу, не дивлячись на втрати та довготривалі наслідки, які стали очевидні, та публічно дав зрозуміти, що йому байдуже на громадську думку. Що запустило процес занепаду республіканської партії та виграш демократів, які зіграли на втомі від війн та дій республіканців у зовнішній політиці.Але він дуже цікава політична фігура з огляду на Східну Європу та Україну вцілому, після розпаду совку Чейні, тоді ще міністр оборони, вважав, що Україна повинна стати оплотом демократичних перетворень та утвердження вільного ринку в регіоні, а також стримування російських впливів на східну європу. Критикував Джорджа Буша-старшого за його промову в Верховній раді, коли той просив не поспішати з нашим виходом з совку, а навпаки вимагав від Буша швидшої та чіткішої підтримки нового суверенного статусу України. Бачення Чейні було таким, що ми маємо бути демократичною, сильноринковою, незалежною державою та союзником США і НАТО, яка має стати важливим елементом стримування росії в регіоні, як частину ширшої американської стратегії глобального лідерства.Завдяки ньому країни Балтії вступили в НАТО, процес вступу якого затягнувся (в обмін на підтримку другої кампанії в Іраку), також за часів, коли він був віце-президентом, велись активні дискусії нашого з Грузією вступу в альянс, хоча на той час всередині адміністрації були палкі дискусії щодо нашого членства, наприклад коли Фіонала Гілл попереджувала про небезпеку нашого вступу і що політично ми не готові із-за російського впливу, він її послухав та коротко сказав «Отже, ви говорите, що ви проти свободи та демократії», зібрав речі і вийшов.Він розумів ціність розташування України і що нас потрібно було відірвати від впливу росіян на нашу політику та можливу експансію росіян на післясовкому просторі.Чейні послідовно критикував адміністрацію Обами за мляву реакцію на анексію Криму та брак підтримки — разом із Джоном Маккейном. Російське втручання у вибори США 2016 року він назвав «актом війни». Коли ж інші пояснювали це реакцією росіян на розширення НАТО та ЄС та говорили, що потрібно враховувати їх інтереси, Чейні в свою чергу називав це результатом слабкого американського світового лідерства, а не як результат конфліктної американської дипломатії.Отаким от був легендарний Річард Брюс Дік Чейні.