Це AMES: коментарі, оцінки, погляди

🇷🇺 | Фрагментація як запобіжник: нова стратегія безпеки щодо РФДиректор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос пропонує змінити фокус в аналізі майбутнього Росії: від очікування фізичного розвалу до стратегічної фрагментації.### Головні тези аналізу:🔹 Криза імперської коліїЗгідно з теорією стратегічної культури Джека Снайдера, російська державність приречена на експансіонізм, доки існує єдиний центр прийняття рішень у Москві. Централізація автоматично відтворює імперську логіку незалежно від прізвища лідера.🔹 Чому розвал малоймовірний сьогодні?Попри санкції, державна машина РФ зберігає запас міцності через:* Тотальний контроль та фінансові ресурси.* Високий больовий поріг населення та пасивність Москви як бенефіціара імперії.* Відсутність у еліт альтернативної візії майбутнього (на відміну від періоду 1986–1991 років).🔹 Суть фрагментаціїЦе не обов'язково поява десятків нових прапорів в ООН, а децентралізація мислення. Мета — стан, коли інтереси Татарстану, Уралу чи Далекого Сходу стають суб'єктними і суперечать інтересам центру. 🔹 Зміна моделі: від «величі» до «інтересу»Окремий регіон (фрагмент) не має ресурсів для глобальної війни. Його пріоритетом стає торгівля та безпека. Коли умовна Тюмень прагне продавати ресурси напряму, а не фінансувати війну — це і є руйнація стратегічної культури імперії.🔹 Система стримувань і противагДемократизація єдиної Росії завжди була лише паузою перед новим витком агресії. Тільки внутрішня конкуренція між різними центрами впливу всередині колишньої імперії може гарантувати, що жоден із них не зможе знову кинути виклик світовому порядку.### Контекст та прогноз:Для Близького Сходу та глобальної безпеки цей підхід означає перехід від стратегії «очікування колапсу» до активної делегітимізації московського центру. Просування ідеї «безпечної фрагментації» є альтернативою ядерному хаосу. Це шлях до перетворення РФ на набір прагматичних суб’єктів, чия BATNA (найкраща альтернатива) полягатиме у співпраці зі світом, а не в месіанському експансіонізмі.Більш розгорнуто:https://www.facebook.com/igor.semyvolos/posts/pfbid0246vmeAarg9B8WmebcuhTxRPdG7r47EGDoXGPjE43BAxdUzmN9NpkNyFkH2xsjfAUl

🇺🇦 🇹🇷 | Україна — Туреччина: від історичних зв'язків до «повітряного щита»Ексклюзивний аналіз динаміки відносин Києва та Анкари на основі інтерв’ю дослідниці Атлантичної ради Євгенії Габер.Головні тези:🔹 Поза тінню МосквиУкраїна остаточно утвердилася як самостійний суб'єкт у зовнішній політиці Туреччини. Відносини більше не сприймаються як похідні від діалогу Анкари з РФ. Окупація Криму у 2014 році стала переломним моментом, коли Київ з’явився на турецьких «радарах» як критичний фактор безпеки.🔹 «Повітряний щит» над Чорним моремТуреччина має потенціал стати лідером у створенні системи ППО/ПРО над акваторією Чорного моря. Це дозволило б захистити торговельне судноплавство та критичну інфраструктуру (зокрема газовидобувні платформи Румунії та Болгарії) від російських атак.🔹 Військовий контингент та миротворчістьЗаяви про можливість направлення турецьких військових в Україну — це довгострокова перспектива. Це можливо лише після припинення вогню та за умови багатосторонньої підтримки партнерів по НАТО.🔹 Токсична спадщина С-400Придбання російських систем ППО було політичним проєктом Кремля для розколу Альянсу. Повернення Туреччини до програми F-35 та відмова від С-400 є стратегічним інтересом України, оскільки це посилить південний фланг НАТО та послабить вплив РФ.🔹 Економічний парадоксПопри політичну підтримку територіальної цілісності України, Туреччина залишається в трійці найбільших імпортерів російської нафти. Це створює конфлікт між прагненням Анкари до стабільності в регіоні та фактичним підживленням військового бюджету агресора.🔹 Розвідувальна дипломатіяГолова міноборони Туреччини та керівник MİT Ібрагім Калин активно використовують неформальні канали для посередництва. Для України цей інструмент ефективний у гуманітарних питаннях та обмінах полоненими, але він не замінить військову перевагу на полі бою.Прогноз та висновки:У середньостроковій перспективі Україна та Туреччина стануть опорами нової архітектури безпеки Європи, яка виходить за межі ЄС. Співпраця у сфері ВПК (морські дрони, корвети, авіабудування) та участь турецького бізнесу у відбудові інфраструктури зміцнять цей тандем. Ключовим викликом залишатиметься балансування Анкари між союзницькими зобов'язаннями перед НАТО та енергетичною залежністю від Росії.Повне інтерв'ю дивиться тут:https://www.ukrinform.ua/rubric-world/4087991-evgenia-gaber-doslidnica-atlanticnoi-radi.html?fbclid=IwY2xjawP3J2BleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFEcHBsN0xDT01heklNZFYwc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHo89HJM1SkRqn1BNXTT1C1IaKAuWKRBcc0fxxTPiyWMzjXCWa7jZV9WLscVm_aem_vpcFow0QEh5IiouExT_CXA

🇹🇷 🇪🇬 | Туреччина та Єгипет: Нова геополітична вісь, що змінює правила гриВізит Реджепа Таїпа Ердогана до Каїра став фінальним акордом у нормалізації відносин після десятиліття ворожнечі. Те, що починалося як глибокий персональний та ідеологічний конфлікт навколо постаті Абдель Фаттаха ас-Сісі, трансформувалося у стратегічний альянс, який переформатовує баланс сил від Середземномор'я до Африканського Рогу.🔹 Кінець епохи протистоянняКонфлікт, спровокований поваленням Мухаммада Мурсі у 2013 році, вичерпав себе. Прагматизм переміг ідеологію: Анкара та Каїр пройшли шлях від відкликання послів та проксі-війн у Лівії до історичного рукостискання на ЧС у Катарі та повноцінного оборонного партнерства.🔹 Економіка та енергетика* Газовий вузол: Співпраця у Східному Середземномор'ї дозволить Анкарі вийти з ізоляції, домовитися про морські кордони та забезпечити постачання єгипетського скрапленого газу.* Оборонпром: Каїр виявив зацікавленість у турецьких БПЛА (**Bayraktar TB2**), що свідчить про високий рівень довіри.🔹 Геополітичні точки дотику* Лівія: Перехід від конкуренції до координації зусиль задля об'єднання країни.* Судан: Спільна підтримка суданської армії (**SAF**) генерала Аль-Бурхана проти RSF, що нівелює плани РФ щодо створення бази в Порт-Судані.* Сомалі: Формування осі Туреччина-Єгипет-Сомалі для стримування експансії Ефіопії та захисту територіальної цілісності регіону.🔹 Чому це важливо для України?Зближення Анкари та Каїра — це прямий удар по російських інтересах. 1. Витіснення РФ з Африки: Координація зусиль у Лівії робить позиції російського «Африканського корпусу» (екс- Вагнер ) хиткими, перерізаючи логістичні хаби РФ.2. Ерозія впливу в Судані: Військова допомога від Туреччини та Єгипту знижує залежність Хартума від «токсичних» послуг Кремля.3. Ресурсне виснаження: РФ змушена витрачати більше ресурсів на підтримку своїх проксі та пошук нових союзників (як-от Ефіопія), програючи технологічну та дипломатичну конкуренцію.ВИСНОВОКСоюз Ердогана та ас-Сісі створює потужний стабілізаційний чинник, який мінімізує здатність Москви грати на регіональних суперечностях. Для України це стратегічний виграш у глобальному вимірі, що веде до зменшення «сірих зон», де Росія звикла домінувати.---Більш розгорнуто: https://www.facebook.com/igor.semyvolos/posts/pfbid0p1hvwRhpVG9hoJhAoYHMrotK8S2wpELaLendm51tjSAGJVtogeuARpn6Xhq4ZFfJl

🇮🇷 🇦🇪 🇺🇸 | Захоплення танкерів у Перській затоці: новий етап «танкерної війни»Зранку 5 лютого ситуація в Перській затоці різко загострилася. Сили Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) здійснили захоплення двох нафтових танкерів, що прямували з ОАЕ до Сінгапуру.🔹 Деталі інциденту:* Судно Talara: йшло під прапором Маршаллових Островів (держава, асоційована зі США ).* Друге судно: використовувало прапор Есватіні. Влада африканської країни вже офіційно відхрестилася від танкера, що підтверджує його належність до «сірого флоту».* Локація: стратегічно важлива Ормузька протока.🔹 Мета та стратегія Тегерана:* Демонстрація сили: Іран намагається довести неспроможність США гарантувати безпеку судноплавства в регіоні.* «Обмінний фонд»: Затримання моряків використовується як важіль тиску для розморожування іранських активів у закордонних банках та припинення конфіскацій нафти з боку Вашингтона.* Асиметрична відповідь: Тегеран підвищує ставки у відповідь на підтримку Заходом внутрішніх протестів в Ірані за принципом: тиск на режим зсередини призведе до тиску на світову економіку ззовні.🔹 Економічні наслідки:* Ринок очікує негайного зростання ф'ючерсів на нафту марки Brent через включення «премії за ризик».* Страхові компанії вже почали перегляд тарифів на прохід суден у затоці, що неминуче призведе до здорожчання логістики.🔹 Контекст та прогноз:Інцидент відбувся одразу після переговорів між Трампом та Сі Цзіньпіном, що вказує на бажання Ірану внести власні корективи у глобальний порядок денний. Ми спостерігаємо повернення до активної тактики «танкерного шантажу». Якщо США не нададуть жорсткої відповіді, варто очікувати подальшої дестабілізації ключових морських артерій, що може спровокувати чергову хвилю глобальної інфляції.

🇹🇷🇺🇿 Тюркський прорив 2026: як Анкара та Ташкент змінюють правила гриСічень 2026 року став моментом істини для геополітики Центральної Азії. Зустріч президентів Туреччини та Узбекистану зафіксувала народження нового євразійського полюсу сили, де Анкара остаточно закріпила роль регіонального «центру тяжіння».Про що йдеться у новій статті Ігоря Семиволоса?🔹 Нова безпекова архітектура: Туреччина та Узбекистан запустили унікальний механізм «4+4» (МЗС, оборона, МВС, спецслужби). Це дозволяє координувати протидію загрозам напряму, фактично витісняючи застарілі моделі на кшталт ОДКБ на периферію.🔹 Логістика в обхід РФ: Ключовим елементом домовленостей стала розбудова Серединного коридору (Middle Corridor). Залізниця Баку – Тбілісі – Карс інтегрує тюркський простір у світову економіку, оминаючи підсанкційні північні маршрути.🔹 Чому це важливо для України?• Демонтаж впливу Кремля: Узбекистан — найпотужніша країна регіону за людським ресурсом. Його перехід в орбіту Анкари означає, що Росія втрачає роль «безпекової парасольки».• Нові шляхи: Розвиток коридору відкриває для України прямий вихід до ринків Азії, замикаючи ланцюг «Центральна Азія — Кавказ — Україна — ЄС» через порти Одеси.• Військова співпраця: Масштабування турецьких стандартів на Узбекистан створює простір для спільних оборонних проєктів із використанням українського досвіду.Це приклад того, як будується нова Євразія — через економіку, цифрові стандарти та реальну безпеку, що обмежує можливості агресора.🔗 Читати повний текст статті: https://uames.org.ua/tiurkskyj-proryv-2026-iak-alians-ankary-ta-tashkenta-zminiuie-pravyla-hry-v-ievrazii-ta-shcho-tse-oznachaie-dlia-ukrainy/

КВІР — ТЕРОРИСТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ: ЩО ОЗНАЧАЄ ЦЕ РІШЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ ТА СВІТУВизнання Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) терористичною структурою з боку ЄС (29 січня) та України (2 лютого) ознаменувало остаточний перехід від політики стримування до повної ізоляції Тегерана. Це рішення — не просто формальність, а юридичний вирок структурі, що контролює до 50% економіки Ірану.Чому це критично важливо?Фінансове удушення: Будь-яка комерційна взаємодія з КВІР тепер трактується як фінансування тероризму. Всі активи організації на території ЄС підлягають негайному блокуванню.Український контекст: Для Києва це пряма відповідь на постачання дронів-камікадзе Shahed. КВІР офіційно визнано суб’єктом, що вчиняє теракти в Україні, а його міжнародних постачальників — співучасниками.Кінець «Ядерної угоди»: Юридичний статус терористів фактично унеможливлює реанімацію СВПД. Переговори з терористичною структурою заблоковані правовими нормами Заходу.Чому ЄС (зокрема Франція та Іспанія) вагався?До останнього Париж та Мадрид побоювалися створювати прецедент визнання частини державної армії терористами, що могло б вдарити по західних військових структурах у майбутньому. Проте три фактори змінили їхню позицію:Військовий союз з РФ: КВІР став прямою загрозою безпеці Європи через постачання зброї Москві.Масштабні репресії: Жорстоке придушення протестів в Ірані наприкінці 2025 року перетнуло «червоні лінії» європейської громадської думки.Тероризм всередині ЄС: Спецслужби Німеччини та Франції зафіксували підготовку замахів на опозиційних журналістів у Парижі, підпали синагог у Берліні та підготовку вбивств іноземних дипломатів агентами підрозділу Unit 840.Наслідки та реакція🚨 Тегеран уже оголосив армії країн ЄС «терористичними», що різко підвищує ризики для європейських дипломатів на Близькому Сході. Проте синхронізація позицій України, ЄС, США, Канади та Австралії закриває головні лазівки для обходу санкцій режимом аятол.Висновок: Світ визнав, що КВІР — це не армія, а транснаціональна терористична мережа. Подальше виживання режиму в умовах такої консолідованої ізоляції стає дедалі складнішим.P.S. Розгорнутий аналіз — у Facebook Igor Semyvolos:https://www.facebook.com/igor.semyvolos/posts/pfbid0FD3dyc9s5H7aouD9buvENg3er6QxiiyTGaZkAaiqMWE15qysCTs3WJXRj9HJMuawl.

Історія переговорів між Дамаском та SDF викликає справжнє відчуття дежавю. 🇸🇾Надійшла інформація про нову зустріч Мазлума Абді та Ахмеда аш-Шараа, за результатами якої було укладено рамкову угоду. Втім, попри скепсис, цей документ має важливі нюанси, що роблять його значно реальнішим за всі попередні спроби.Раніше SDF торгувалися з позиції сили, маючи за спиною США. Зараз, на тлі реального виходу американців та військових успіхів Дамаска в Ракці, у Мазлума Абді просто не залишилося простору для маневру. Це не угода рівних — це умови почесної капітуляції. Що тут важливо? В угоді чітко зафіксовано розгортання сил МВС Сирії в містах Хасеке та Камишли. Це ключовий маркер повернення суверенітету Дамаска. Поліція — лише перша хвиля. За нею підуть спецслужби (Мухабарат) та суди. Це означає демонтаж курдської адміністративної системи «на землі».Не забули і про інтеграцію бійців SDF. Це та сама «морква», на яку купили Мазлума: їм обіцяють, що вони не воюватимуть деінде, а залишаться охороняти власні домівки, але вже під прапором Дамаска. Для рядових курдів, втомлених від багаторічної війни, це звучить як порятунок.Угода відводить усього два дні на її реалізацію. Така поспішність свідчить про те, що Дамаску потрібно зафіксувати результат до зустрічі з Путіним. Аш-Шараа хоче увійти в кабінет до господаря Кремля зі словами: «Курдське питання вирішене без вашого посередництва, тепер давайте поговоримо про Тартус і ціни на зерно». А десь у куточку в цей час тихо плаче Башар Асад

Отже, NYT повідомляє, що верховний лідер Ірану Алі Хаменеї офіційно, але водночас конфіденційно, передав Раді експертів список із трьох кандидатур на свою посаду. 🇮🇷Це безпрецедентний крок, зроблений у зв’язку з можливою його загибеллю. Він спрямований на скорочення часу прийняття рішення, яке за конституцією може тривати місяцями. Паралельно з вирішенням проблеми «престолонаслідування» створено «дублюючий склад» для ключових військових постів. У разі ліквідації топкомандувачів КВІР або армії їхні обов'язки автоматично переходять до заздалегідь визначених офіцерів. Щось подібне іранці провернули під час дванадцятиденної війни. Непокоячись про свою безпеку, Хаменеї припинив використання електронних засобів зв'язку, перейшов у захищені бункери та спілкується з командуванням виключно через перевірених кур'єрів. Цікаво, що у звітах стверджується: син Аятоли, Моджтаба, який тривалий час вважався фаворитом, наразі не входить до списку трьох офіційних кандидатів. До речі, попереднього разу, коли траплялося щось подібне, Моджтабу також не включали. Здається, ця хитрість спрямована на те, щоб уникнути звинувачень у встановленні «спадкової монархії», що суперечить ідеології Ісламської революції. Також примітно, що частину повсякденних адміністративних функцій передано іншому сину — Масуду Хаменеї, який виступає головним координатором між бункером Аятоли та урядом.Раніше, як я вже писав, Моджтаба повністю замикав усю комунікацію на собі. Що з цього випливає? Який сценарій зміни керівництва ймовірніший? Усе залежить від того, як розвиватимуться події.Припустимо, Хаменеї буде ліквідовано раптово. У такому разі ймовірність швидкого обрання одного лідера видається низькою. Найімовірніше, на перехідний період владу візьме Тимчасова рада керівництва (у складі президента, голови судової влади та члена Ради вартових). Такий сценарій найбільш конституційний, до того ж він дозволяє режиму виграти час для внутрішніх торгів між КВІР та духовенством. Але чи буде у них час? Підготовка «дублерів» для військових посад свідчить про те, що режим готується до сценарію, де цивільний уряд може втратити керованість.В умовах війни реальна влада концентрується в руках тих, хто контролює зброю та логістику.КВІР є найбільш підготовленою структурою для утримання порядку всередині країни в разі вакууму влади. У такому разі ми побачимо варіант військової хунти, не виключено, на чолі з Моджтабою Хаменеї.Ну і найбільш сприятливий для внутрішніх змін сценарій — криза легітимності. Призначення спадкоємців «зверху» може викликати опір серед частини релігійних еліт у Кумі, які традиційно вважають, що наступник має обиратися через консенсус богословів. Це може спричинити бажаний і довгоочікуваний розкол еліт і призвести до падіння режиму. Не беремося оцінювати ймовірність кожного зі сценаріїв, оскільки вони лише фрейми і залежать від зовнішнього чинника, який сам по собі важко прогнозується

Зброєю, захопленою у Хамасу та Хезболли: як Ізраїль озброює народ сирійських друзів🇮🇱🇸🇾Видання Washington Post наприкінці грудня розписало, як Ізраїль озброював друзів у Сирії відразу по падінню режиму Башара Асада трофейною зброєю. Це почалося вже за дев'ять днів після зміни влади у Сирії.У південній провінції Свейда Ізраїль скинув з неба пакунок: 500 гвинтівок, боєприпаси та жилети. Пізніше додалися снайперські рушниці, прилади нічного бачення та патрони для кулеметів. Пік таких трансферів припав на квітень минулого року, якраз на час активних бойових дій між друзськими міліціями та військами Ахмада Аш-Шараа. Згідно з даними WP, Ізраїль також платить $100 або $200 трьом тисячам бійців з друзської меншини, продовжуючи скидати допомогу. Але у травні, на фоні перших спроб перемовин між США, Ізраїлем та Сирією, це припинилося (ймовірно, тимчасово). "Це підриває зусилля Аш-Шараа консолідувати владу по всій країні", - пояснили друзи WP (ймовірно, це фракція шейха Хікмата Аль-Хіджрі, який чи не єдиний з друзів активно виступаючий проти контролю з Дамаску і за незалежну державу друзів, союзну Ізраїлю). Сину Аль-Хіджрі закидали контроль над місцевим наркотрафіком та зв'язки з Хезболлою, а бажання батька бути єдиним лідером сирійських друзів не визнається іншими фракціями.700 тисяч друзів живуть у Сирії, але вони також присутні в Ізраїлі, де є складовою частиною суспільства(звідси й логічний захист). Коли стало ясно, що Близький Схід на межі великих змін, Ізраїль передав друзам через курдів $24000 на створення загону, пізніше відомого, як "Військова Рада". Посередником виступав колишній полковник у старій армії Башара Асада на ім'я Тарек Аль-Шуфі. Коли Асад впав, Ізраїль перевів через курдські SDF (Сирійські демократичні сили) ще півмільйона доларів для друзів. Курди також тренували друзське ополчення, включаючи жінок, у своїх таборах на півночі Сирії. Це могло тривати принаймні до початку великого наступу нової армії Сирії на позиції SDF. Зброя, передана Ізраїлем друзським бійцям, частково була трофейною, здобутою в боях проти Хамасу та Хезболли. Курди додали протитанкові ракети, а супутникові знімки поставляв Ізраїль. У зайнятій Ізраїлем після падіння Асада буферній зоні, де розташовані 20 поселень друзів, вони отримували паливо, їжу, воду, медичні послуги у військовій клініці. Це не перша така допомога Ізраїлю для друзів Сирії: подібне робилося і у 2011, після старту громадянської війни. У координації із США та Йорданією, ізраїльтяни надсилали допомогу і іншим групам повстанців. Але тепер, з ослабленням друзів та майже падінням курдів під ударами уряду, Ізраїль ризикує лишитися взагалі без неарабських союзників у ключовій країні

Так от, щодо нових домовленостей між Дамаском та курдами: тимчасовий президент Сирії Ахмад Аш-Шараа та лідер Сирійських демократичних сил (SDF) Мазлум Абді уклали нову угоду! 🇸🇾У принципі, вона мало чим відрізняється від попередньої, але має певні відмінності.По-перше, заступником міністра оборони буде курд, якого запропонує Абді.Це означає, що SDF не просто «здаються», а інтегруються у державну вертикаль на високому рівні. Проте залишається питання — як саме? Підрозділами чи індивідуально? Дехто побачив у цьому крок до легітимізації курдських збройних формувань у складі сирійської армії, але маємо сумніви.Запроваджується модель «спільного контролю»: сирійські війська залишаються на околицях Хасаки та Камишли, а в курдські села заходять лише місцеві сили безпеки. Таким чином, Дамаск отримує контроль над кордонами та стратегічними вузлами, але внутрішнє управління залишається за місцевими громадами. Курди отримають квоти в Народній раді (парламенті) та посаду губернатора Хасаки. Це очевидна спроба інтегрувати курдську політичну еліту в державний апарат.Звісно, залишається багато питань. 🇹🇷 Перше й найочевидніше: як відреагує Анкара? Будь-яка інституціалізація курдів для Анкари є неприйнятною. Друге: чи зможуть курди зберегти свою модель «демократичного конфедералізму» всередині централізованої сирійської держави? На нашу думку, це питання залишається відкритим. Чотири дні для розробки механізмів реалізації такої угоди — це дуже короткий термін. Видно, що домовленість укладалася «на колінці». Питання лише — на чиєму?