Хотів написати щось про так звану «Ісламабадську декларацію», яку планують підписати Іран та США, а потім вирішив, що не буду поспішати. Суть не в тому, що це реальний крок до деескалації і США, скоріше за все, погоджуються із цим напрямком через сильний тиск регіональних арабських союзників. Проблема в тому, що вона ще виглядає «фата-морганою»: з одного боку, є розуміння, що подальша ескалація не призведе до досягнення початкових цілей війни, а з іншого - варто визнати, немає реального контуру угоди, яка б задовольняла ключових регіональних гравців одночасно - Ізраїль, Саудівська Аравія та Єгипет мають дуже різні ієрархії пріоритетів зараз.Ну і окрема історія - майбутнє так званих «Авраамських угод»: цей формат у попередньому вигляді закритий. МБС після жовтня 2023-го висловився досить однозначно: нормалізація без чіткого треку до палестинської державності знята з порядку денного. І це не просто риторика на публіку - це реальне відображення того, що відбулося з внутрішньою легітимністю режиму. Навіть авторитарні монархії Затоки мусять рахуватися з настроями вулиці, коли йдеться про такий символічно заряджений контекст.Але до цього додався ще один важливий елемент, якого не було раніше. До жовтня 2023-го формувався наратив, що Ізраїль може бути якорем стабільності проти іранської дуги. Зараз цей наратив зруйнований. Дії в Газі, а потім і в Лівані, дві війни з Іраном зробили Ізраїль у сприйнятті арабських столиць непередбачуваним актором, який генерує нестабільність незалежно від іранської поведінки. Це і є, мaбуть, найглибший провал американської політики - не тактичний, а архітектурний. Вся конструкція «регіональна інтеграція Ізраїлю як стабілізуючий фактор» виявилася нежиттєздатною при першому серйозному стресі. І це проблема не лише уряду Нетаньягу, а будь-якого майбутнього ізраїльського уряду. Стигма вже прив'язана до держави, а не до політика. І жодні вибори в Ізраїлі цього не змінять.І тут ми знову повертаємося до декларації: навіть якщо США та Іран щось підпишуть, незрозуміло, на якому фундаменті будувати нову регіональну архітектуру, коли ключовий американський союзник став частиною проблеми. Ігор Семиволос