Ігор Семиволос:Візит Зеленського до Туреччини - явище не унікальне, але зараз питання, що обговорюються, набувають нового звучання, особливо на тлі подій на Близькому Сході. На що тут варто звернути увагу:Безпекове співробітництво. Формулювання навмисно розмите («експертиза, технології, досвід»). Це може означати що завгодно: від БПЛА до навчання особового складу. Туреччина вже давно є ключовим партнером України в оборонці (Bayraktar), тож мова, мабуть, про поглиблення вже існуючих треків.Газова інфраструктура і родовища. Це геополітично цікавіше. Йдеться, найімовірніше, про шельф Чорного моря. Туреччина має технології та досвід морського видобутку, Україна - потенційні родовища. Після війни це може стати одним із драйверів відновлення.Зустріч також має особливий присмак після публікацій про присутність українських військових фахівців у Лівії. Тут присутність українських фахівців разом із турецькими вказує на співпрацю не лише декларативну, а й операційну - на третіх територіях. Це набагато серйозніший рівень довіри, ніж просто спільні заяви.В цілому, Туреччина грає свою гру - балансує між Росією і Заходом, але Україна для неї - цінний партнер і як противага Росії в Чорномор'ї, і як джерело технологій (особливо в ОПК). Зеленський це розуміє і пропонує те, що Ердогану цікаво - не просить, а торгується. Тон заяви підкреслено рівноправний, що саме по собі є сигналом.