Нова публікація в The New York Times розкриває залаштунки рішення США та Ізраїлю розпочати війну з Іраном. Виявляється, в основі всього лежав план, який базувався на вірі у швидке внутрішнє повстання в Ірані.У січні 2026 року голова «Моссаду» Давид Барнеа представив у Вашингтоні оптимістичний сценарій: початок бойових дій та ліквідація ключових лідерів режиму мали стати тригером для масового повстання іранської опозиції.І Дональд Трамп, і Беньямін Нетаньяху прийняли цей план як робочий попри те, що Військова розвідка Ізраїлю (АМАН) та старші офіцери США висловлювали глибокий скепсис щодо реалістичності такого сценарію.Минуло три тижні великої війни, але очікуваного повстання не відбулося. Причини виявилися очевидними для військових, але не для політиків. Американські генерали прямо казали Трампу: «Іранці не вийдуть на протести, поки США та Ізраїль скидають на них бомби». Зовнішня агресія завжди консолідує суспільство навколо прапора, навіть якщо воно ненавидить режим.За даними журналістів, Нетаньяху вже за кілька днів після початку війни вилаяв керівництво «Моссаду» за відсутність результатів, побоюючись, що Трамп може зупинити операцію будь-якої миті через відсутність швидкого успіху.Які стратегічні висновки можна зробити? США та Ізраїль потрапили у структурну пастку «оптимізму» через віру у фантом. Адміністрація Трампа увійшла у повномасштабну війну, базуючись на розвідувальному сценарії, якого фактично не існувало в реальності.Станом на зараз стає очевидною різниця в цілях: Axios цитує чиновника Білого дому: «США хочуть стабільності, а Нетаньяху - ні, особливо щодо Ірану». Для Ізраїлю хаос в Ірані є прийнятною ціною, для Вашингтона - це стратегічний кошмар.Тепер президент США змушений вибирати: визнати помилку плану «Моссаду» і зупинитися (втративши обличчя), або йти до кінця (в сухопутну операцію), на яку він не підписувався. Іран виявився набагато стійкішим, ніж його змальовували в кабінетах «Моссаду». Режим використовує удари США для внутрішньої мобілізації, що значною мірою обнуляє план Барнеа.