Поки іранський політичний клас обирає Моджтабу Хаменеї своїм верховним лідером, з іншої частини Ірану - з південного заходу, з провінції Хузестан - надходить цікава інформація про формування антиклерикальної коаліції низкою арабських племен.Зокрема, в заяві групи арабських племен Хузестану під гаслом «За Іран, за солідарність і за свободу» йдеться про великі арабські племена провінції Хузестан, такі як Бені-Темім, Бені-Кааб, Аль-Хафаджі, які об’єднуються для боротьби проти Ісламської республіки. Це дуже впливові родоплемінні структури в нафтоносному регіоні.Документ заперечує думку, що арабська меншина Ірану прагне лише сепаратизму. Навпаки, вони заявляють про підтримку національної єдності, підкреслюють свою нерозривність з іранською землею, стверджують, що «Іран - це спільний дім для всіх», та рішуче відкидають будь-які заклики до сепаратизму.Головною метою проголошено повний перехід від ісламської республіки до світського демократичного уряду, заснованого на волі народу та Загальній декларації прав людини.Підтримка принца Рези Пехлеві є чи не найважливішим політичним моментом цієї декларації. Племена офіційно заявляють про підтримку сина шаха як центральної фігури національної солідарності, здатної об'єднати країну під час перехідного періоду. Вони вимагають захисту арабської мови та традицій, вважаючи їх частиною спільного іранського культурного багатства.Схоже, ця декларація є ідеальним інструментом для Рези Пехлеві, щоб показати Заходу та іранському загалу, що він не «перський шовініст», а лідер, здатний об'єднати етнічні меншини. Останнім часом він активно просуває ідею «єдність у розмаїтті». Для арабських племен, які втомилися від злиднів та репресій КВІР, світська демократія з обіцянкою справедливого розподілу нафтових прибутків звучить набагато привабливіше, ніж нескінченна «священна оборона».Втім, наскільки я знаю, ця декларація зіштовхнулася із критикою з боку частини діаспори вихідців з цього регіону. На думку їхніх представників, той факт, що арабські племена заперечують сепаратизм і присягають на вірність сину колишнього монарха, може бути сприйнятий як спроба «перехопити» протестний рух і знову нав'язати тегеранську вертикаль, просто в іншій обгортці.Навіть якщо, припустимо, ця група племен не представляє всіх арабів Хузестану, сам факт появи такої декларації свідчить про те, що монархічна опозиція почала гру на території КВІР. Хузестан - це 80% нафти Ірану. Будь-які заворушення там - це зашморг на шиї режиму.Звісно, не можна виключати, що це може бути операція самого КВІР, щоб виявити найбільш нелояльних лідерів племен або дискредитувати опозицію як таку, що «співпрацює з іноземними агентами». Хоча це малоймовірно.Ми маємо справу з дуже цікавим феноменом: декларація в наявності, але наскільки автори мають підтримку тисяч озброєних арабів на місцях, ми дізнаємося лише тоді, коли режим спробує її придушити або, навпаки, коли почнеться повстання.