Добрий ранок, друзі! 8 березня. Гарний сонячний недільний ранок. Солідаризуюся з жінками, без яких життя неможливе і втрачає будь-який сенс. Сьогодні новина, яку ми обговоримо, стосується заяви російського посла Андрія Келіна у Великій Британії щодо війни в Ірані, зробленої в ефірі британського телеканалу Sky News 7 березня 2026 року. Ця заява стала кульмінацією тривалої трансформації російської позиції, яка за останні роки пройшла шлях від «нейтрального посередника» до відкритого військово-політичного союзника Тегерана. Перш ніж ми перейдемо до змісту заяви, погляньмо на постать самого посла. Андрій Келін - це класичний представник «старої школи» радянсько-російської дипломатії, який за останні роки пройшов шлях від системного євроатлантиста до одного з найжорсткіших рупорів конфронтації із Заходом. До призначення в Лондон у 2019 році він обіймав критично важливі посади, пов'язані з архітектурою безпеки. Наприклад, був директором Департаменту загальноєвропейського співробітництва МЗС РФ: відповідав за відносини з ОБСЄ та Радою Європи. Також обіймав посаду Постійного представника РФ при ОБСЄ у Відні (2011–2015): саме він був «обличчям» російської дипломатії під час анексії Криму та початку війни на Донбасі. Його завданням було виправдовувати дії РФ перед європейськими інституціями. Коли Келін приїхав до Лондона, його сприймали як людину, що має спробувати стабілізувати відносини після отруєння Скрипалів. Проте після повномасштабного вторгнення 2022 року його риторика стала максимально агресивною. Характерно, що він, будучи послом, перебуває під санкціями Британії. В Лондоні він практично у дипломатичному вакуумі - єдиний спосіб комунікації з Форрін-офіс це виклик для «прочуханів». Це змусило його повністю переключитися на роль пропагандиста для медіа (Sky News, BBC), де він часто балансує на межі дипломатичного етикету та прямого тролінгу. Для нашого аналізу важливо розуміти, що Келін ніколи не говорить від себе. Як досвідчений бюрократ, він чітко транслює «темник» Кремля. Тепер власне про контекст заяви. Головною сенсацією стала фраза: «У цій ситуації Росія не є нейтральною, вона підтримує Іран». Він назвав позицію західних країн упередженою, оскільки вони звинувачують лише Іран, ігноруючи те, що «США та Ізраїль розпочали атаку», а Тегеран лише відповідає. Попри підтримку однієї сторони, він назвав «негайне припинення війни» найкращим сценарієм. Як я неодноразово писав і казав, тиждень після початку війни є важливою відміткою, яка зафіксує стан справ і визначить горизонти цього конфлікту. Судячи з того, що Росія визначилася і заявила про це публічно, втрата Ірану для Москви - це не просто прикрий інцидент, а обставина, яка руйнує всю конструкцію її безпеки. Цікаво, як за цих обставин поводитиметься Ізраїль, відомий своїм попереднім «сидінням на паркані» щодо російсько-української війни, а також арабські країни Затоки, які перетворили свої території на сірий ринок російських підсанкційних товарів. Реакція Трампа, звісно, також не радує, але тут можна сподіватися, що журналісти його цією темою «задовбають». Що це дає Україні? Подальше втягування Росії в конфлікт створює перенапруження її операційних можливостей. Багато залежить від того, який рівень залученості ми побачимо. Але тут скоріше той випадок, коли «нігтик ув’яз - усій руці пропадати».