Роль санкцій в економічній ситуації в Ірані. Аналіз перськомовного матеріалу з коментарями Ігоря Семиволоса 🇮🇷Отже, за часів правління Ахмадінежада (2005–2013) Іран уперше потрапив під жорсткі міжнародні санкції. Щоб продавати нафту в обхід ембарго, режим створив мережу тіньових посередників. У результаті, замість того, щоб гроші йшли до бюджету, вони почали осідати в руках «олігархів санкцій». Це створило паралельну економіку, яку не контролює навіть уряд.Виникла парадоксальна (хоча, власне, очікувана) ситуація: олігархи, задіяні у тіньовому обході санкцій, виявилися зацікавленими в їх продовженні. Суть проста — їм не потрібен мир із Заходом, бо в нормальній економіці вони — ніхто, а в санкційній — королі. Це і є та сама «бомба», яка позбавляє народ ресурсів, провокуючи протести. Часто в іранській опозиційній пресі цих олігархів називають «раковою пухлиною». Ключові особи цієї схеми добре відомі. Найодіозніший із них — Бабак Занджані, мабуть, найвідоміший «гаманець» режиму. Він допомагав КВІР продавати нафту через складні схеми. Його арешт і смертний вирок були спробою режиму «злити» пішака, щоб заспокоїти натовп, але активи залишилися в руках системи.Родина Модаллель фактично монополізувала імпорт продовольства та зерна. Коли в Ірані дорожчає хліб — це безпосередній результат діяльності таких монополістів. Алі Ансарі, власник величезних торгових центрів (наприклад, Iran Mall), звинувачується у висмоктуванні ліквідності з банківської системи, що призвело до девальвації ріала.Алі Шамхані довго очолював Раду безпеки, а його сини займалися морськими перевезеннями нафти. Їхня розкішна власність за кордоном стала символом лицемірства влади: «смерть Америці» — для народу, яхти та Дубай — для синів адмірала.Зрозуміло, що прибутки від продажу підсанкційної нафти не потрапляли до бюджету, а осідали у спеціальних фондах КВІР.Розпухлі від санкційних грошей олігархи почали вкладати «брудні нафтові гроші» в нерухомість, що роздуло ціни на оренду до небес. Сьогодні пересічний іранець витрачає 70–80% доходу лише на житло. Через санкції та крадіжки олігархів ріал знецінився, люди втратили заощадження. Коли культурні вимоги середнього класу (свобода) збіглися з базовим голодом нижчого класу — «бомба» спрацювала. Олігархи, намагаючись врятуватися, лише посилюють репресії через КВІР, який самі ж і фінансують.Отже, режим став заручником власних мародерів. Корупціонери часів Ахмадінежада виросли в монстрів, які сьогодні диктують умови самому Хаменеї. Для виживання режиму потрібно зняти санкції, але олігархи не дозволять цього зробити, бо це їхній основний дохід.Власне, це вирок. У середньостроковій перспективі репресії не спрацюють. Дубинкою неможливо нагодувати голодну країну.