Арабські племена, відомі своєю номадичною та клановою структурою, історично контролювали родючі землі вздовж Євфрату, нафтові родовища та пасовища. Вони поділяються на клани, які часто діють як автономні сили з власними озброєними загонами. 🐪 Ці племена не є монолітними: частина (близько 65 тис. із 100 тис. бійців SDF) інтегрована до SDF, але більшість, особливо сунітські клани, зберігають лояльність Дамаску чи Туреччині. Їхня роль у 2025 році є ключовою, оскільки вони контролюють приблизно 30% сирійської нафти та зерна. Якщо опитування 2019 року показало, що більшість арабів у Джазірі (арабська назва території між річками Тигр і Євфрат) вважали Туреччину загрозою, то нині настрої змінилися. Племена скаржаться на "курдську гегемонію", звинувачуючи курдів в етнічних чистках, конфіскації нафти (SDF контролює 90% видобутку) та дискримінації (обмеження використання арабської мови, пріоритет курдської, а також криміналізація проявів сирійського націоналізму).У 2025 році відбулася низка арабських повстань, які самі учасники називають протестами проти "курдського терору". Попри заяви лідера PKK Абдулли Оджалана про захист "курдсько-арабської єдності", альянс, що існував із 2015 року, поступово руйнується. Племена звинувачують курдів у сепаратизмі та просуванні "марксистської ідеології", тоді як курди говорять про "арабський реваншизм", який підігрівають Анкара, Ер-Ріяд і Дамаск. За оцінками, близько 30% бійців SDF арабського походження готові перейти на бік противників. Це ставить перед політичним керівництвом SDF складне питання: як утримати контроль над територіями, якщо арабські племена повстануть.Виглядає так, що листопад 2025 року може стати періодом серйозних потрясінь.