НАБУ вирішили залишити найцікавіші подарунки під кінець року. Наїхати на касу видачі "Слуг народу", та ще й в різдвяні свята...Це от прям не по божескі, але цікаво.Депутатські фракції всіх часів існували лише за рахунок кешу. Були певні винятки, типу "Самонемочі", але вони просто були не цікаві для розкладів.Так от. В традиціях українського парламентаризму, пересічний нардеп - це ландскнехт, лояльніть якого ґрунтується на фінансовій винагороді. Немає грошей - не буде відданості, немає відданості - значить всі згадають про суб'єктність і не допущення тиску з боку інших інституцій на Парламент.Тож НАБУ само того не бажаючи повертає Парламенту інституційну незалежність. Звісно сюзерен може навести лад в своїх рядах за рахунок репресій, але подивимось правді в очі. НАБУ бояться сильніше за ДБР з Татаровим, який зараз зайнятий отриманням УБД за героїчну оборону Києва.За історичною логікою тепер розрізнені банди ландскхнетів почнуть шукати собі нових сюзеренів і Парламент знов стане місцем для дискусій.
До речі а хто знає де служить Єрмак? Ця інформація має стати публічною. Адже Андрій Борисович є прикладом про який так мріяли всі ухилянти від Кракова до Дос-Анжелесу. Які постійно повторювали мантру: "От хай Єрмак спочатку мобілізується, а потім вже я"І от те про що вони молились сталось. Єрмак пішов на війну. Останній запобіжник і відмазка в ухилянтів пропала. Тож поки вони не придумали нові, поки вони ще не залізни назад під юбчини своїх дружин, коханок і коханців, просто необхідно показати як служить рядовий Єрмак. Він є прикладом людини, яка відмовилась від усього заради жертовної любові до України.Його жертовність стала шоком навіть для Володимира Зеленського, який так і не знайшов йому заміну. По-більше б таких роботодавців, які бережуть робоче місце для мобілізованого воїна...Тож закликаю наші ЗМІ, підсилити пропагандиську силу мобілізації Андрія Єрмака і зробити його справжнім прикладом жертовності показавши тяжкі будні в учєбці, а потім у війську. Настав час заткнути писки всім хто хейтить українську владу. Ми маємо нарешті прийти на інформаційну війну! Сильно! Моцно! Потужно!)
Гарна пропаганда завжди переможе "холодильник". І поки Уукраїна продовжує думати, як переконувати політиків, росіяни вкладають мільярди доларів, щоб переконати пересічного європейського і американського виборця у своїй правоті.Як результат, росіяни приводять до влади в ЄС і частково в США лояльних собі політиків, поки українська влада споглядає.Не додають популярності Україні і її ухилєси, які тусять в кнайпах Варшави і або милуються закатом в США. Відверто вони дратують європейців і починають дратувати громадян США.Питання: "Чому мій син воював в Іноземному легіоні за Україну і загинув, а ваші чоловіки ховаються тут" - вже почались. І щоб не червоніти за цих ухилянтів, які не становлять жодної цінності для дііаспори, я б радив все ж почати процес їх повернення до України.Але важливо, щоб Українська влада не мовчала, і дала чіткий сигнал, що це треба робити. Важливо, щоб в Урядовому кварталі зрозуміли, що в нас не світське бієналє і іноді треба озвучувати і не приємні речі. Армії потрібні солдати!
СоромВ яку далеку діру цього всесвіту люли дівають свій сором... Коли подають на премію УП 100 людей, які не можуть набратись хоробрості просто приїхати в Україну, щоб цю премію отримати)Відразу наголошу, що Топ-100 формує не Українська правда , а незалежне журі. І в мене питання... в якому запаленому мізку з пергідродьними снами могла народитись ідея поставити в один ряд Владику Бориса Гудзяка, письменницю Ліну Костенко, командира 3го корпусу Андрія Білецького і Ostap Yarysh (на жаль не можу відмітити), людину яка так і не оновила свої дані в ТЦК.Звісно Остапчик один із провідних українських блогерів в США і може його робота в організації Razom for Ukraine є корисною. Не берусь судити. Для мене є один критерій - виконання законодавства України в частині оновлення даних в ТЦК. Наголошую, що якщо українське суспільство не введе самоцензури щодо бойкоту лбдей які ухилились від виконання мобілізаціцних обов'язків, на всіх рівнях суспільного життя, то ми зневажимо боротьбу кожного солдата, що бився за Україну протягом останніх ста років. Ми зневажимо воїнів УНР, ОУН, УПА і кожного хто між спогляданням і боротьбою обирав боротьбу і Україну.Ми зневажимо десятки тисяч загинувших вже на цій війні. Зневажимо тих, хто на відміну від дуже бгатьох чоловіків-українців, не втікли, а продовжують працювати для України і в Україні.P.S. Безвідносно до прізвищ. Робота ухилянтів у соціально чутливих проектах - це звичайне паразитування на трагедії українського народу.
Йо-хо-хо!!Злі язики говорять, що з глибокої політичної Лєти хочуть витягнути колишнього заступника Міністра інфраструктури Юру Васькова.Нагадаю, Юра - це талановита людина з "Партії регіонів" і "Опоблоку", який огорнув теплом російську компанію "Трансшип", яка і досі працює в укранських портах, ба більше того, її власник Іванов, отримав концесію на український порт Усть-Дунайськ.Юра є доволі ефективним менеджером, адже поки він як Заступник Кубракова відав морськими справами, кожен знав скільки треба заплатити за перевалкутонни зерна і кому треба дати за місце в черзі на судозахід.За Юру звісно будуть топити "морські активісти", лідеркиня яких, Христя Король, вже встигла отримати умовний строк за організацію схеми з незаконного виїзду чоловіків за кордон. Не сіла, бо здала пару своїх шісток, і мала захисника в особі контори Масі Найєма)Тож компашка там цікава. До речі, всі ці "морські активісти" свого часу п'яніли від грошей "Трансшип". А останні досі мають підряди на побудову катерів для флоту РФ.
Нещодавно дискутували з товаришом щодо того, коли "справа Міндіча" зникне з медійного поля. Я наполягав, що тепер ця справа буде бурлити до часу програшу громадянином Зеленських майбутніх виборів, мій товариш був більш скептично налаштований, мол "скоро всі забудуть".І він би мав рацію, якби у справі Міндіча не фігурували американські гроші. В США є приказка: "Не відворотні дві речі: смерть і податки". І за свої гроші американці задушать будь кого. Тож шоу буде тривати доти, доки кожна вкрадена копійка не повернеться в бюджет США, або той хто вкрав не проведе років 15 роблячи розетки в тюрмі десь в районі Арканзасу.Андрій Єрмак давно є токсичним для американської спільноти. Не люблять тут "сірих кардиналів", які занадто вип'ячують свою "кардинальність", тому співчуття вінв США не знайде. І це немає жодного відношення до того чи вчиняв він злочини чи не вчиняв, всеж кожна людинна вважається не винуватою, поки зворотнє не буде доведене в суді. Обшуки в Єрмака - це удар по престижу України, це додаткові проблеми в комунікаціях зі спільнотою в США і я розумію скільки зусиль буде покладено на адвокаціях, щоб пояснити сенаторам і конгресменам, що не можна зраджувати Українську армію через парочку зажравшихся корупціонерів...Втім боротьба з корупцією це завжди шлях до самоочищення, без цього жодна держава не зможе розвиватись. І я вітаю цю боротьбу
Десь у далекому 2016му я був присутній на цікавій зустрічі між представниками МВФ і українськими парламентарями. Де відбувся цікавий діалог:- Шановні представники МВФ, ми робимо все що ви нам кажете, але наша економіка від почуває себе все гірше і гірше- Не забувайте, що ми даємо лише рекомендації, а слідовати ним чи ні це ваша справа і іаша відповідальність.За десять років нічого не змінилось. США дають лише рекомендації і не збираються нести жодної відповідальності за те що пропонують. Південному В'єтнаму вони теж свого часу пропонували провести політику "в'єтнамізації" чим все закінчилрсь Ви в курсі.Великою силою України в США є українська діаспора, яка як громадяни США тиснуть на своїх політиків, проводять мітинги в підтримку України і виховують своїх дітей в укранській традиції, щоб ті продовжили їх шлях.P S. Але не треба до української діаспори відносити чоловіків-ухилянтів, що наповнили США після 2022го, це лише емігранти, які в своїй більшості згадують про Україну, коли треба зі сльозами на очах поплакатись про важку долю українства. 90% з них ніколи не прийдуть в церкву (хіба просити) та на мітинги і копійки не дадуть на збори, бо "я вже куму дрон купив" або "я проти війни")
Історія не пробачає помилок. Під час визвольних змагань 1917-21рр. український народ мав шанс здобути волю і нормальне майбутнє.В Україні було декілька мільйонів солдат і ветеранів, які пройшли горнило битви і мали свою зброю. Вони могли захистити Україну, але...не стали. Хтось втомився, хтось не бачив різниці між "червоними" і "жовто-блакитними", хтось вбивав своїх генералів, бо маючі мілкий розум не розумів маштабу своїх помилок.Тим не менш ми програли. Спочатку все було не так вже і погано. Худо-бідно люли жили, потерпаючи від "продрозверстки" і "колективізації", але якось жили.Але потім прийшов Голодомор. І той хто десять років назад обрав шлях поразки "заради родини" тепер дивився, як все заради чого він зрадив Україну гине... Спочатку загинула стара мати, потім діти, потім в петлю полізла дружина бо не витримала цього пекла... І він сидить один, біля своєї хати, і дивиться в небо. І єдине про що він мріяв в цей момент. Це повернутись у далекий 1920й, коли його руки ще мали сили тримати зброю, і він міг боротись. Він міг не допустити цього всього, він міг битись і загинути, але не жити в пеклі Голодомору... Але в 1933му вже нічого не можна було змінити, і він тихо помирав біля своєї хати втративши все, заради чого свого часу відмовився від боротьби...Сьогодні в нас є шанс не допустити новий Голодомор. Якщо програємо все повториться. Якщо ви вважаєте, що нині світ став цивілізованішим, то подивіться на Китай, де мільйони мусульман живуть в сучасних конц-таборах "таборах перевиховання"...
ОХІВ далекому жовтні 1940му руку. Дуче висунув ультиматум Греції: "Здавайтесь або будете знищенні". Прем'єр-міністр Греції Метаксас відпоів просто "Ні" ("Охі").Потім була війна. Греки наваляли італійцям з рахунком 10:0. Нациська Німеччина і Болгарія були змушені втрутитись у цю війну, і Греція була окупована.Греки програли війну, але не втратили гідності. І досі день, коли вони не злякались полоумних диктаторів, є національним святом Греції.Коли громадянин Зеленський говорить про вибір між гідністю і втратою партнера, то я не розумію, а де вибір? Ця країна тримається на Гідності Нації, хоча по ній постійно стрибають корупційні воші. Але вошей та ми передавимо, не треба думати, що накрадені мільярди прогарантують спокій і безпеку. А от без Гідності не буде України.Питання ж не в тому, що ми на межі катастрофи, до якої нас впевненою рукою ведуть "великі вожді", питання в тому, що зробити, щоб ця катастрофа не на відбулась. І в мене є декілька порад, і в цей святковий день вони безкоштовні:- поверніть Зеленському роль незламного лідера, в нього не погано виходило у 2022му;- припиніть мікроменеджмент Сирського, бо так ми точно солдат не напасемся;- я б порадив іншого Главкома, але прізвищ озвучувати не буду аби не зашкодити;- громадянин Зеленський має усвідомити, що він має стати на бік армії і що "СЗЧ-к не "просто втомлений солдат, а в більшості випадків злочинець";- боротьба з корупцією має стати реальною, а не номінальною;- чітка державна позиція, щодо повергення ухилянтів в Україну. Вже очільники Польщі і Німеччини чітко кажуть, що ці утікачі їм не потрібні. США по-троху починають депортувати українських чоловіків, і тільки офіційний Київ мовчить;- чинній політичній еліти треба забути про вибори;- максимальна переорієнтація економіки на потреби оборони; Ніщо не переможе Націю, яка готова боротись.Список можна доповнювати...
У середині 50-х один з лідерів ОУН Дмитро Вовчук зазначив, що віра в західних союзників ніколи не справдиться і єдиним шляхом для продовження боротьби є виховання власних націоналістичних сил.У 2022му Україна занадто захопилась вірою в те, що в нас є союзники, які будуть з нами завжди. Але, по-перше, "вічні союзники" в демократичному світі це утопія. Адже у твого союзника є виборчі цикли і до влади там може прийти хворий нарцисичний дурень і корупціонер, якому начхати навіть на свій народ не кажучи вже про українців.По-друге, навіть якщо вчора народ союзної країни тобі співчував, то завтра для нього можуть бути актуальні інші речі. І за думки цього народу треба битись, і тут на передній план виходить інформаційна війна, на яку Україна не прийшла. Ну от не цікаво європейцю і американцю слухати про успішність наших політичних лідерів і їх рушійну роль в перемогах. Йому цікаво знати чому далека війна в Україні торкається саме його...Україна, як держава, робить все щоб з боку здавалось, що ми взагалі не збираємось боротись далі. Провалена система національно-патріотичного виховання. Навесні 2026го ми зрозуміємо що ті полігони які будувались для вишколів студентської молоді мало кому потрібні, дорогі в експлуатації, і не зрозуміло а чи будуть студенти. Бо ми відкрили кордони і зараз ці молоді люди штурмують не знання, а міграційні центри у Варшаві та Берліні.Поряд із цим ми маємо складно ситуацію на війні. Адже росіяни мають північно корейську піхоту, іранські "шахеди", китайські і америкпнські мікросхеми, а Україна - стурбованість. Жодним чином не хочу применшувати допомогу "колективного Заходу", але на тлі потреб Сил оборони України - це нічого.Не питайте, чому наше ППО не справляється з ракетами, що знищують наші міста, відповідь на поверхні - Білий Дім виявився найбільш ненадійним союзником демократії, і поки вони не отримають свій новий Перл Харбор, то нічого не зміниться. Українська діаспора в США робить всн можливе, щоб тиснути на америкпнську владу, але її ресурс обмежується американськими законами...Нас чекає дуже важка зима, але ми вистоїмо. І вистоявши, на все життя запам'ятаємо одну річ: Ніхто нас не захистить окрім нас самих.
TGLIST.COM.UA
