Минулого тижня я опублікував пост, щодо важливості дискусії про місце ухилянтів в адвокації інтересів України. Головна мета була, дати собі відповіді на питання, які нам все одно зададуть при адвокації на Капіталійських пагорбах.І я дякую, що більшість представників діаспори і адвокаційних органіацій почули мене. І я дякую American Coalition for Ukraine за можливість взяти участь у жовтневій адвокації у Вашингтоні.Що ж до самого дискурсу, то зазначу, що після фрази, "я не люблю ухилянтів, але...", "так він ухидився від мобілізації, але" особисто мені далі не цікаво. От всі ці:- "він робить гарну справу";- "тут він приносить більше користі";- "ти просто заздриш";- "хто тобі дав право судити";- "ти злобний інвалід";- "та він заради допомоги (роботи) хлопцям дитину з дружиною лишив і поїхав в США"; (цитата, занавєс)...от все це не цікаво.Не треба мені розказувати сльозні історії про ненароджених для війни і т.п. в мене були бійці, які мали п'ятьох дітей і йшли на фронт, які повертались із заробітків і вставали до строю, я знаю безліч громадян США, які вступили до сил оборони України. Тож немає не народжених для війни, є ті хто давлять на сльозу.І лякати мене поганими наслідками теж не треба, по-перше це виглядає гротескно, по-друге, за час життєвих штормів я давно загубив страх, але не совість.І для порівння.Марія Агапітова, актриса національного драмтеатру імені Лесі Українки змінила сцену на однострій вставши на захист України. Аліна Михайлова, Куба, "ТТ" та ще десятки тисяч жінок, які захищають Україну - ось це голоси України, ось хто, на мою скромну думку, може посилити голос адвокації інтересів Україну у Вашингтоні, а не перелякані котики, що бояться приїхати до Неньки.