Я вчора краєм уха слухаю цю комісію з азартних ігор з Гетманцевим і чую що він каже "а вот што би про ето сказав Павло Петриченко, автор петиції" і думаю ну єбать конєшно Данило ти і чорт.Але стримався, нічого про це не сказав не написав, бо, думаю, ну може просто в розпалі дискусії у людини вирвалось, ну сказанув зайвого, ну з ким не буває, така людина емоційна запальна, буває, охолоне, зрозуміє, передумає. Не передумав. Пишається. Окремо виклав в телеграмі щоб усі побачили - я, Данило Гетманцев, нє користі раді, а у виконання волі загиблого героя.Мушу нагадати людині, яка вчора питала, що б на це сказав Павло Петриченко, що якби вона справді прислухалася до слів Павла Петриченка, то вона б самостійно вскрилася, згідно з його керівними настановами.Воювати мертвими в принципі харам і дуже погана неетична історія. Воювати мертвими, які окремо зазначали, що ти чорт і вони хочуть бачити тебе не в парламенті а в тюрмі - окремий рівень підлого цинізму, доступний мало кому.Гетманцеву доступний.
Як казав пан полковник Щєбуняєв: «я вас єб*в єб* і буду єб*ти»Ой вибачайте не то, він ще казав: «на кожен хитрови*баний болт найдеться гайка з різьбою», ось так краще.Шановне панство, в інтернеті дуже просто відрізнити чоловіка від пацанюри, дорослі офіцери живуть життя, виконують бойові завдання, а час від часу ведуть телеграм канальчики, проте чомусь одноголоса заява більш як 7 дорослих військовослужбовців, авіаторів з різних Сил та родів досі потребує доказів? Ви серйозно?!)Ну аби ті вибухи не припинялись ми опублікуємо серію смачних факапів вище згаданих осіб не причетних до авіації про те дуже сильно рвущих на собі чокери і широкі штани.Дуже гарні слова з пісні Дрюса "Ти не знєш, чим пахне рідна земля. Все, що ти про неї знаєш, прочитав десь в тєлєфоні", ось і ви жертви мережі і легкого заробітку, і кєнти ваші яких ви звете "брат" хоча сакральний зміст слова вам іще не відомий, шістки ваші котрі бігають кричать "ми не з ними", смішно, хоч би акуратніше ховались коли шушукаєтесь гадостями за спиною. Всі хто згадані мають пряму причетність.Дорослій частині читачів і так все зрозуміло, решті буде досить і цього матеріалу аби зрозуміти, що в своїх намірах і словах ми впевнені.Брат брату брат да братва?Соняшник 🌻 | Чат | WhatsApp 🦅
До теми знищення майна та документації на командних пунктах. Пам’ятаю, як на «Азовсталі» після прильоту по КП я ходив шукати нове місце. Під час переїзду було визначено: начальник оперативного відділу розгортає зв’язок на новому КП, і лише після повного переміщення всього особового складу ми згортаємо попередній .Після згортання зв’язку я поставив завдання зв’язківцям знищити всю документацію й вирушив на новий КП. Повернувшись після їхнього докладу, що «все знищено», вирішив особисто перевірити — заодно був привід зайвий раз вилізти з КП.Результат: уся документація ціла. Окремі «генії» підпалили пару столів і пішли собі, після чого ті, звісно, потухли.На відео — я зі своїм водієм спалюємо всю документацію та майно, включно з генераторами, бензопилами тощо. На жаль елементарні речі не всім зрозумілі, втім сподіваюсь інші бригади зроблять висновки і пропишуть стандартну оперативну процедуру для всіх своїх штабів. Для цього не треба чекати вказівки з ГШ. Відповідальність саме за цей випадок звичайно повинен нести начальник штабу підрозділу. Але придумають щось накшталт, був призначений відповідальний офіцер, який провтикав, і от йому догана.В системі де головнокомандувач не бере на себе жодної відповідальності за провали, завжди будуть винні не ті хто насправді повинен нести цю відповідальність. Це як з брехнею: ти не можеш вимагати від командирів казати правду, якщо сам постійно брешеш.
Написала була в 2023 такий текст, далі актуально.«Давно я не писала постів, які можуть когось образити. То заздалегідь прошу вибачення, але то все моя особиста думка, з якою ви можете не погоджуватись. Я оце знайшла вільну хвилинку, почитала інтернет і негайно згоріла, ще й при чому, на таку дурну і незначну тему, що аж трошки соромно. Але ну що вже, можете не читати.Ця війна дуже продуктивно помножила один український феномен, який я вважаю чи не найшкідливішим явищем української чиновницької культури. Це так звані «позаштатні радники з важних питань». Моє улюблене.Чиновники всіх рівнів залюбки обростають такими стратегічними людьми, які радять, стратегують, пропонують візії, артикулюють місії, говорять від імені, рекомендують, формулюють та контролюють. Ніякої відповідальності вони, звісно, ж не несуть, бо не мають ніякої посади, але зате вони гордо несуть почуття власної важливості, а часто, в додачу, ще й тягар чергової корочки «пропускати всюди».Вони можуть нарішать аудієнцію, присутність, рекомендацію, наградняк, позицію та реакцію. Вони гордо заходять в органи влади, до них «на ви» і пошепки, ну і взагалі це дуже класна історія, ти ж по-суті тільки РАДИШ. Так, часто ти РАДИШ на мільйонну аудиторію, і твої слова сприймають за чисту монету, ну але круто ж, «така наша інформаційна стратегія, за моїми рекомендаціями».Я не знаю, як з цим боротись. Але цього треба нагально позбуватись, і це прерогатива, перш за все тих, хто цих радників собі набирає. Ну невже вам подобається нести всю відповідальність самотужки?)І до всіх «позаштатних радників», які дійсно щось там працюють, не займаються дуристикою і корупцією, і які хочуть щось доброго зробити (бо я знаю, що такі є).Поки ми всі відмахуємось і не хочемо йти працювати офіційно по лікоть в болото, бо «не для того мама квіточку ростила», всякі чорти тільки й чекають запрошення у владне крісло. З поняттям «позаштатний радник» та іншою такою дичиною треба агресивно боротись, бо це завжди дуже спокуслива пропозиція.Перефразовуючи класику: «такі всі радники, шо нема кого нахуй послать».
«Медики сказали, що восьмеро — 200, сорок поранених, шість зниклих безвісти. Це все серед військових». Про такі наслідки удару по одному з сіл Дніпропетровщини в момент нагородження 1 листопада розповів військовий, який там перебував. Його розповідь на умовах анонімності опублікувало Суспільне. 🔻За його словами, це була річниця створення батальйону, передбачалося нагородження з вогнищами та смолоскипами. «Ми з побратимами були в першій групі, у лісі, де запалювали факели. Але один із моїх побратимів — на другій точці, біля магазину. Тривога була вже давно. Ми їхали туди без навігатора, бо він просто не працював через тривогу. Погода була похмура, ніякі дрони чи крила над нами не висіли. Швидше за все, нас хтось "злив" зі своїх. Вони знали ці дві точки і вдарили через 15 хвилин після того, як уже мало початися нагородження.Коли ми приїхали в ліс, командир сказав нам чекати. Ми стояли за метрів сто від факелів. Десь за 15 хвилин у цю точку прилетів Іскандер». 🔻Військовий зазначив, коли вони з побратимами поверталися з лісу, то зрозуміли, що був ще один прильот — в самому селі. «Ми повернулися в село, бо наш побратим, який був біля магазина, не виходив на звʼязок. Медики казали, що восьмеро — 200, сорок поранених, шість зниклих безвісти. Це все серед військових. Ми хотіли забрати тіла, але поліція сказала, що все треба робити через морг».
Журналіст ТСН Дмитро Святненко про загибель брата, який днями загинув під час нагородження:«Мого брата вбили в суботу. Він воював із 23-го. Пройшов ад у Кринках, Курахово, Мар'янка, Красногорівка. Його вбили росіяни. Але не на полі бою. В глибокому тилу. Його разом із побратимами зібрали на плацу, щоб Нагородити. Зібрали найкращих. Найкращих пілотів і піхотинців бригади. У наказовому порядку. На відкритій місцевості. Прилетіла балістика. Історія недбальства (чи не недбальства) повторилась. За день до ... його записували бригадна прес-служба. Ставили в зразок іншим. Він виносив поранених, рятував побратимів - не дарма позивний «Знахар». Із «матроса протитанкіста» став пілотом бпла. Був першим хто почав літати на оптиці. Він вчив і мотивував побратимів... Врешті решт, коли його відпустили у відпустку за кордон, він повернувся. В суботу його вбили. Далі коротке відео про мого брата Володимира Святненко. Йому було 43. Подробиці про похорон повідомлю пізніше».
Facebook. Побачите, будуть ще такі нагородження та удари. Буде ще не одна трагедія, якій можна було запобігти. Бо ми не робимо висновків. Бо тих, хто зливає секретні дані, покривають. Бо нікого не карають за надмірні втрати. Військо потребує змін. Але маємо поки лише «Слово пацана».
Питання від підписника:Мені цікаво, чи льотчики, як військові, мають власну штатну зброю, і якою вона є?Штатна зброя льотчика — це АПС — автоматичний пістолет Стєчкіна.Колись я вже розповідав про цю зброю (прикріпив).Деякі літуни ходять із ПМ, а на початку війни ми отримували АКСУ — тоді був хаос, і ми готувались до боїв як на землі, так і в повітрі.Трохи байок вам...Початок війни. Усі отримують зброю — можна було взяти хоч гранатомет, аби тільки вмів ним користуватись.Я ще молодий і «зелений», отримав дві гранати, ПМ і АКСУ 😂😂. Вкрутив запали — все як має бути, воїн готовий!Потрібно було летіти... починаються роздуми: а куди ж всю зброю взяти?ПМ — у кобуру, гранати — поближче до серця, а АКСУ — товаришу залишив, бо з ним у кабіні зовсім не зручно.А гранати — компактні, та й зброя серйозна: в крайніх випадках можна було підірватись самому. Продумували й такі варіанти — що в полон, у випадку чого, здаватись не будемо.Один товариш навіть окремо один патрон носив — але, на щастя, не знадобився.Декілька тижнів я літав із гранатами в кишенях, а потім вирішив, що безпечніше буде без них 😂😂.Тоді не до сміху було — готувались до найгірших варіантів.Всі ви знали Андрія Пільщикова.На початку війни він привіз повне авто зброї, набоїв та медицини!Дехто каже, що льотчик годен тільки літати...Так от — Андрій із автоматом обороняв аеродром від ДРГ, поки вирішувалось питання, щоб він знову літав, хто хотів і хоче захищати своє, буде робити це будь-якими методами! Вічна Слава Герою!Весело було на початку війни: хаос, паніка... але впорались із цим дурдомом! 💪🇺🇦
Це могла би бути історія про проблематику, усвідомлення та виправлення помилок.Але це історія про мерзенну байдужість і відвертий цинізм деяких органів.Тож, стосовно юнака, який застряг у Стамбулі й уже два роки не може повернутися на Батьківщину.Після того, як я випадково дізнався в спілкуванні з представниками інших структур, що в базі даних Мін’юсту його дані є, я, звісно, наполіг, щоб консульство відправило документи до Мін’юсту (чого вони, та інші консульства, до речі, раніше не робили ніколи й нікому у жодній країні). І уявіть собі — відповідь прийшла. Я її пощу: дані є.Це могло би бути чудовою підставою надати лист на повернення громадянину України, який має законне право на це.Лист зроблений 26 вересня, наданий хлопцю 9 жовтня (в електронному вигляді, звісно, після розголосу й постів).Тільки для МЗС це, виявляється, ніхріна не підстава. Як і Конституція України, напевно.Тож я особисто вважаю це перешкоджанням поверненню на Батьківщину.І нагадаю: юнаку 22 роки, він хоче приїхати й вступити до армії, щоб захищати цю саму Батьківщину. Але то таке…Що ми з ним робимо далі?Ми робимо дубль два — організовуємо проїзд через іншу країну до кордону з Україною за допомогою небайдужих людей (я їх усіх, звісно, назву, коли ми повернемо юнака додому, якщо вони дадуть згоду).До речі, консульство цієї третьої країни, через яку буде транзит, відмовило юнаку в супроводі до кордону. Кажуть, буде лист (який вони не видають, ахахаха) тоді допоможемо. Тож це (супровід) робитиме громадянин цієї країни — людина, якій більше болить доля українського юнака, ніж усьому абсолютно ганебному МЗС. Але я налаштований, знаєте, майже позитивно.Паралельно з цим дівчині-українці в іншій країні, коли я попросив її звернутися до українського консульства з проханням подати запит до Мін’юсту (бо в неї така сама ситуація, як у того юнака), — консульство України відповіло:«Вас чекають у Білорусі такого-то числа». І просто ігнорують прохання :) (Нагадаю, дівчина так само не може бути певна у своїй безпеці на території рф та Білорусі, бо перебуває в статусі біженки з рф.)Загалом до мене вже звернулося з десяток таких юнаків та дівчат — і це тільки через Instagram, лише ті, хто мене знає. Поки поставив усіх «на паузу», кого міг (бо не витягую ні по часу, ні по ресурсу).Але в багатьох ситуація стоїть гостро — за термінами перебування в інших країнах та іншими факторами.Хоч кому, блядь, я це розповідаю?Я б хотів розділити цю ганьбу, яку відчуваю зараз стосовно МЗС, на всіх міністрів закордонних справ, починаючи з окупації Криму та частин Донецької та Луганської областей в 2014 році й до сьогодні:Клімкін, Пристайко, Кулеба, Сибіга.Любите брати в них інтерв’ю?То спитайте, як вони клали на громадян України в окупації,і чому не можна організувати за пару днів робочу дорожню карту для всіх цих і наступних дітей, які хочуть повернутися. А так то що, щось да буде.Too stubborn to die; too proud to quit.
Сьогодні такий самий день, як був два роки тому, коли я бачила тебе востаннє. Я прокинулась в тій самій квартирі і на тій самій вулиці, з якої ми вдвох поїхали назустріч твоїй смерті. Відчуття тяжкі і дивні.Про смутне. За останній час я розівчилась вітатись з тобою в тебе на могилі, коли приходжу. Мабуть тому, що я не відчуваю тебе там більше. Одного дня я прокинулась, і відчула, що ти і справді пішов далі. Те місце дуже символічне і важливе, але воно вже не про твою присутність. Для мене тепер вона просто всюди – від дрібниць до глобальних речей.Проте це не означає, що я про тебе забула. Власне, я в той чи інший спосіб згадую про тебе кожного дня, і я завжди тебе любитиму, хоч і по-іншому, ніж колись. Але за останній рік я чітко відчула, що ти більше не належиш тільки мені. Ти завжди був більшим за індивідуальну памʼять, але зараз це відчувається щоразу сильніше.Про хороше. Я живу далі, я цього хочу. Живу непросте, але цікаве життя. Багато в чому ти б мною пишався. Багато на що закочував би очима і бурчав. Але здебільшого б пишався і радів — я це точно знаю.Я безмежно тобі вдячна за все, чому ти мене навчив. Грішним ділом часом думаю про деякі речі: «слава Богу, що Андрій цього не бачить і не застав». Це дурня, звісно, бо краще б бачив і застав – навіть таку скруту – але є, як є.Я зробила все, що обіцяла. Щось було тяжче, щось легше, щось дуже боляче. Я буду продовжувати далі, звісно. Але слова я дотримала.Сподіваюсь, тобі там за нас всіх не соромно. Принаймні, ми все робимо для цього. Передавай привіт Льоші, Саші і всім хлопцям. Скажи, що я дуже вдячна їм за своїх нових посестер – хоча краще б не так і не тоді. Ми тримаємось купи, наскільки можемо.По заданію, пане капітан❤️
❤️Позиція редакції: Ось що буває, коли громадськість переносить свою увагу на інші проблеми. Як тільки пристрасті влягаються, до справи беруться міцні господарники та вправні законотворці, і — хоп — от вже є легальний спосіб рекламувати азартні ігри. Позначка «21+» ніяким чином не вирішує проблеми, які були викладені у петиції Павла Петриченка до президента, на яку той відреагував та запустив процес заборони реклами грального бізнесу в Україні. Нагадаємо, Павло тоді вказав, що ігроманія стала серйозною та масовою проблемою для військових, адже на слотах вони часто програвали майже всі виплати за службу та бойові надбавки. Чи вирішує цю проблему «легалізація» реклами та самих казино? Ні. Чи буде у нас після цього ще більше тепер вже «легальної» реклами слотів? Так. Дякуємо Гетманцеву та депутатам, які за це проголосували, за «турботу» про громадян. Стиль роботи не міняється. Щодо медіа Ґрунт, то ми не рекламували казино, і не плануємо це робити в подальшому, легально це буде чи ні. Це суперечить нашим переконанням і ми також віримо, що медіа може вижити без реклами «а как паднять бабла», а завдяки підтримці читачів, монетизації переглядів та рекламі, яка не суперечить нашим принципам.
