Max Gadyukin

Дуже боляче дивитись, коли між собою сруться військові. Публічно, з дойобами по біографії чи вчинках. Особливо коли обидва толкові, а правий в цій суперечці приблизно ніхто.Та більш болюче для мене інше. Такі суперечки легалізують думку інших людей, які до теми не дотичні. Нє, ну армійці між собою розберуться. А ці гаспада куди. Ау, блядь. Як мозок роздавали – чиїсь мами стояли в іншій черзі.Двобій року, сержант Згідний VS майор Відповідний. Поруч авторитетні порадники: один непридатний, другий досі без воєнніка, третій за бугром Неньку береже. В центрі арени наші герої. Місяться як востаннє. Нахуя і заради кого, науці невідомо.У ворога не краща армія, але тупо більша. Тому в нас немає права ділити військо. «Такий» може тримати позицію поряд із «не таким», прибереш одного – хана й другому. Так, вояки часто емоційні. Це погано. А решта куди лізе? Зайнятись нічим? Візьміть лопату і сокиру, бліндаж зробіть.Лізьте до хірургів, не знаючи медицини. Дайте цінні поради електрику, як перевірити фазу. Мужики нехай вчать бабу народжувати. Вона їм розповість, що удар у пах – не бо-бо, а соціальний конструкт. Так переможемо, або ні, але це не точно.@maxgadyukin

Russian Foreign Minister Lavrov: Russia will support China in protecting state unity and territorial integrity in the event of a possible escalation in the Taiwan Strait.Щиро вітаю всю американську дипломатію та її курс за останні 20 років історії. Відірвати Росію від Китаю внєзапно не вийшло. Хто б міг подумати. Ай-яй-яй.Не дарма Росії пробачали Грузію. У 2014-му санкції вводили послабше. Дали будувати Nord Stream 2. Викручували нам руки, коли ми звільняли Харківщину та Херсон. Відмовляли йти на Бєлгород замість провального контрнаступу на півдні (главком хотів саме на територію ворога). Пасіба блядь.Зазвичай помилки треба визнавати. Ну нє фартонуло. Ані брати російський уран в ничку, поки президент Байден критикує РФ. Ані кататись в Москву за посцикунчиком при Трампі. Ні-ху-я.Україна тут не постраждає. Війна й так надовго. Може масштабуватись, але не зійти на нуль переговорами. Тож ми зайняті. І пора б уже зробити ставку на армію, яка дає результат. На мобку. Не на дороги в бік Буковелю. Не на якусь хуйню, яка не має сенсу під час війни за виживання.Нам дійсно є чим зайнятись. Те оновлення війська, яке зараз триває на корпусному рівні, дуже важливо провести. Переатестувати офіцерів. Дати дорогу молодняку, який не міг піднятись через ШПК-мафію в ОТУшках. Врешті-решт, не намагатись щодня вбитись об стіну як держава.Тож попрацюємо, заодно дочекаємось потужних стратегів за кордоном. У них теж справ багацько. Штани поміняти та пару доктрин. А ще сподіваюсь, що тепер Уіткоффу сюди їздити не треба. У нас йому хіба солдатський сухпайок світить.@maxgadyukin

«Коли люди обирають країну для життя, вони дуже швидко перестають слухати гімни і починають рахувати. Життя – це математика. Пунктом першим у цій математиці завжди буде житло.Скільки коштує його купити. Якщо не купити, хоча б орендувати. Так, щоб не почувати себе на пташиних правах. Людиною, яка живе там, поки їй дозволяють».«Нестабільність не лікується роздаванням грошей. Коли роздаєш усім по тисячі гривень, це з’їсть інфляція. І тут ми маємо ідею, як держава може зробити дешеве житло як базову гарантію. В України є те, чого немає у багатьох: великий земельний фонд. Такий собі Земельний банк Браавоса».«Якщо держава хоче, щоб житло перестало бути головним гальмом, вона має дати людям стартову опору. Не пачку грошей, які так легко проїсти та забути. Назвімо це заміною безумовного базового доходу – не у валюті, а в землі й праві на дах над головою».Цей текст був задуманий дуже давно, але через відсутність вільного часу довелось добивати його гуртом. Суть – якщо у нас багато землі та мало людей, з цього можна зробити хорошу соціальну гарантію. Першу робочу гарантію в нашій історії.@maxgadyukin

Коли на видному місці лежить бомба із таймером, варто кликати сапера. Та легше всю конструкцію тазіком накрити. Не видно ж? Ура, перемога. Раджу любителям цього способу ще й зверху сісти. Довести спроможність аргументу.Україна та Захід у цьому підході дуже схожі, за винятком однієї деталі. У нас зазвичай жлобляться навіть на тазік. Але, поки цокає таймер, безліч правильних спікерів розповість вам про правильний хід врегулювання.На Заході політика без пруфів не працює. Тому тазік шукають добротний. Не якийсь іржавий. Точно не дірявий. Накривають ним бомбу згідно з усіма правилами, прописаними в дорожній карті. Бомби ж дуже бояться дорожніх карт і меморандумів.Бачив слоган: «ми добровільно і під керівництвом не знаючих робимо неможливе для невдячних». Ідеально. Не знаю, як адаптувати для партнерів. Та чи варто? З початком бойових дій за межами України вони чудово адаптують все самі.Як наші, так і їхні еліти хочуть так вирішувати проблеми. Тоді я хочу, щоб ці еліти догралися. Зустріли наслідок своїх дій. Ось чому я за Третю світову. Інакше одні стабілізують ситуацію, щоб інші про це одразу забули. І це не моє бажання, а системний дебілізм у вирішенні проблем.Одні мріють про пародію на вибори у телефоні. Інші хочуть нарешті брати російський нафтогаз не під власними санкціями. Ще одним важливий посцикунчик на їбало. Нахуя мені берегти такий світ? Та їбав я такий світ, взявши за вуха. Якось виживемо, почистимось заодно.Поки що я можу випадати з життя на певний час – тиждень, місяць чи більше. І за будь-яких обставин по поверненню бачу: нічого не пропустив. Краще фіксувати «пропущений» для тих, у кого головним антикризом є тазік.@maxgadyukin

Коли вам продають небажання бути сильними – це про слабкість. Слабкі не виживають. У політичному сенсі це означає втрату самостійності, після чого нових хазяїв ваше небажання цікавити не буде.У нашій політиці вистачає таких продавців. Вони ревітимуть, що ай-яй-яй. Як це так – жити заради війни. Що треба народжувати дітей, грати в футбол, розвиватись. Наче це неможливо робити, будучи сильними. Вони скажуть, що неможливо.Та це брехня. Ніхто й не пропонує жити заради війни. Ми достатньо пожили при війні, її в цілому ігноруючи. І не треба мені торочити, що «Ось ми будемо сильні, просто армія не є метою». Так ми зустріли вторгнення. Дякую, не сподобалось.Українцю пропонують знову побути маленьким українцем. Кинути зброю. Зняти броню. Йти додому. Не заважати продавцям мрій керувати країною замість нього. Хоча ті продавці не варті навіть нігтя з лівої ноги піхотинця, якого мріють роззброїти.Це вибір між майбутнім та новим минулим. Бо далі такі продавці вже знають, як що робити – втопити армію в стагнації. Розкрасти її здобутки. Демонізувати військо через ті недоліки, яке воно має через відсутність стратегії у продавців мрій (армія не приймає закони, на відміну від декого).Наші здобутки – ВПК та міл-тек. Вони актуальні надовго. Допоможуть відновитись після будь-чого. Просто продавці бояться здобутків, що роблять Україну сильною. Бо такій вони не будуть потрібні. Вона їх з ноги в стіну вишибе.Про хуйове майбутнє з армією треба терміново сказати Ізраїлю й Південній Кореї. Раптом ті не в курсі? Хоч поживуть. Що ж, Україна заслужила бути сильною. А в такій Орбаненки та Фіцюки зароблять собі лише місце на паркані.@maxgadyukin