Бубка має бути позбавлений державних нагород та притягнутий до відповідальності за співпрацю з терористами! З огляду на те що боксер Олександр Усик вирішив підтримати колаборанта Сергія Бубку, розписавши його спортивні заслуги, зазначу важливі деталі біографії цього покидька: Родинна компанія Сергія Бубки – "Фірма Монблан", де він значиться співвласником разом зі своїм братом Василем, під час повномасштабної війни росії проти України офіційно зареєструвалася на росії та почала офіційно співпрацювати з окупантами, є ряд контрактів, які це підтверджують. Компанія займається продажем пального, зокрема на окупованій території Донецької області для забороненого терористичного угрупування "ДНР", зокрема в одному з контрактів фігурує так зване "Казначейство донецкой народнай республікі" та "Республіканский реабілітационний центр міністерства здраваахраненія днр".Родина Бубки постачає паливо терористам через заправні станції "Монблан" – чотири в Донецьку, по одній – у Макіївці та біля Волновахи. Ще один факт співпраці з терористами вже не по паливу, це контракт іншої компанії Бубки - "Спортивний клуб Сергея Бубки" з так званим "медичним відділом міністерства внутрішніх справ днр", там підписали контракт на постачання гумових кліше для печатки.Мало того, у Сергія Бубки є російський податковий номер, який був виданий в окупованому Криму в місті Євпаторія. Його брат Василь, який є частиною схеми з постачання палива терористам, має громадянство рф. Попри очевидну колаборантську діяльність Сергій Бубка досі має звання "Герой України" та залишається членом Міжнародного олімпійського комітету. За всі роки повномасштабної війни він ЖОДНОГО разу не засудив дії російських військ, він ЖОДНОГО разу не звернувся до міжнародної спільноти, весь цей час він удавав, що нічого не відбувається. Він народився в Луганську і його б позиція була важливою.І коли наш олімпієць Владислав Гераскевич був дискваліфікований перед своїм виступом на Зимовій Олімпіаді за згадку вбитих росією українських спортсменів, то звісно Бубка як член Міжнародного олімпійського комітету промовчав…Це велика ганьба, що Олександр Усик та його дружина сліпо підтримують ворога України! Сергій Бубка має бути негайно позбавлений звання "Героя України" із накладенням персональних санкцій. Держава Україна має офіційно звернутися до МОК із закликом щодо виключення Бубки з лав цього органу. А Служба безпеки України нарешті має відкрити очі та офіційно висунути Бубці звинувачення у колабораційній діяльності та державній зраді.
В жовтні мережею розлетівся допис телеведучого каналу ICTV та Телемарафону Вадима Карп’яка про те, що він мобілізувався у десантно-штурмові (!) війська. Я теж його поширила з повагою.«Люблю своїх дітей і не хочу передавати цю війну їм у спадок. Якщо ми прагнемо її закінчити, то кожен має брати на себе відповідальність. Ми з коханою погодилися, що її відповідальність зараз — це опікуватися дітьми, а моя — бути в силах оборони. Я сотні разів повторював в ефірі, що армії бракує людей. Настав час самому стати одним із них... Я бачив цих воїнів у ділі й пишаюся, що зможу долучитися до їхніх лав», — писав тоді Вадим.І що ми бачимо? Чи пройшов телеведучий горнило війни, долучився до воїнів ДШВ? Зразу після БЗВП він став речником, і ось він вже на форумі олігарха Пінчука «Yes» разом із нардепками. Пінчуку ж належить ICTV. Схоже, Вадим — ще один проєкт у список, у список на вибори, яких не буде, доки не завершиться війна, яку ще треба виграти. Речник — НЕ дефіцитна спеціальність у ДШВ, а олігархічні форуми з політиками — НЕ формула перемоги.Звичайно, ще можна сказати, кожен може знайти себе у війську, і не всі мають іти в окопи. Та й окопи мають бути якомога більш роботизовані, а не закриватися людьми. Але тоді не заявляйте пафосно про тяжкий вибір стати десантником, доєднатися до воїнів тощо. Відповідайте за слова. Краще чесно було сказати: кожен може знайти себе у війську, я журналіст і буду покращувати цей напрямок у ЗСУ. Ну й ще додати, що сприятиму лояльності олігархів і, можливо, далі займуся з ними політикою. Але це вже така собі історія.
Парламент з другої спроби все ж таки проголосував Закон про соціальний захист військовослужбовців. 15 мільйонів гривень, які родини отримували за захисника включатимуть тепер зарплатню військового, який ввважаєтсья зниклим безвісти і яку нараховують сімʼї на період, поки воїн має статус зниклого❗️Що це означає? До впровадження цього закону, сімʼї отримували зарплатню військово у розмірі 100 тис грн, поки він вважався зниклим без вісти. А коли визнавався загиблим - ще 15 млн грн. Спочатку одноразову 3 млн. І щомісяця по 300 тис, протягом сорока наступних місяців. Тепер 15 млн це стала гранична сума допомоги. Відтак, У разі встановлення факту загибелі (смерті) цих осіб одноразова допомога враховуватиме виплачене грошове забезпечення за час перебування їх зниклими безвісти. Тобто загальна сума цих виплат разом з одноразовою допомогою не перевищуватиме встановлених законом 15 мільйонів гривень. ❗️Ще закон впроваджує такі гарантії для військових: 👉Під час служби Військові будуть мати гарантоване грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення. Передбачені відпустки за сімейними обставинами, лікування й реабілітація за рішенням ВЛК. Держава також забезпечить проживання, безоплатний проїзд і поштовий зв’язок.👉Після повернення зі служби Зберігається право повернутися на роботу — на посаду не нижчу за попередню. Передбачена допомога в розмірі середньої зарплати після постановки на військовий облік. Військові отримують можливість професійної адаптації, повноцінний страховий і трудовий стаж, а також право на щорічну відпустку вже в перший рік роботи. Зберігаються місце в черзі на квартиру та право поновлення в закладі освіти.@kyriienko_press
Ввечері чотири роки тому я налагодила засоби зв’язку в ГУР МОУ. Схоже, єдиною людиною у військово-політичному середовищі, яка вірила так само, що точно почнеться велика війна, був Кирило Олексійович Буданов. Домовилась із ним про дії.Відібрала базовий одяг. У ньому далі проходжу місяць до звільнення Києва і поїздки з Кулебою в Польщу за озброєнням. До цього не залишатиму столицю та область ні на мить.Взяла ранець із необхідним, очистила всі фізичні носії від даних, окрім смартфона. Лягла спати в урядовому кварталі.Підготувалась фактично до функціонування в підпіллі за потреби.До цього було засідання Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, на якому Буданов конкретно показував, як відбуватиметься вторгнення.Нардепи комітету нервово перемовлялись, проте жодних дій чи координації не було взагалі. Запрошення когось із інших комітетів теж не було. Одна-єдина колега, яка попросилась, і я тоді вмовила голову Комітету Завітневича її пустити, вийшла сіра із засідання і шепотом питала, що їй робити та чи прямо зараз вивозити маленьку дитину.Наступного дня Завітневич мені подзвонить і скаже, що буде готувати оборону в Черкаській області, і далі весь місяць облоги Києва я та інші колеги будемо надані самі собі, без жодного плану Комітету. Сама вийду на Сирського, який тоді очолював оборону столиці, і далі наступний місяць працюватиму в нього та з іншими.Так починалось для мене повномасштабне вторгнення.І це лише дуже мала частка з побаченого зсередини. Того, що сформувало волю, принципи й подальшу критику.Україна вистояла, бо вистояли українці.Це справжнє диво, що постало з хаосу планування і впорядкованості окремих подій як усередині країни, так і в усьому світі.
Я бачив, як новосформовані підрозділи (до 98% мобілізованих), отримавши «Leopard» і YPR без належної підготовки та управлінської ланки, заганяли техніку в наші окопи й кидали її , паралельно кидаючи бронетехніку також в міжпозиційному просторі після перших прильотів міномета за метрів 100 від машин. Кидали все: техніку, зброю, засоби зв’язку, карти командирів рот.Особисто привозив на ГШ карти цього підрозділу, де наші позиції були позначені як позиції противника. Це показник рівня взаємодії.. Попередньої взаємодії не було. На моє прохання провести нараду або направити представника на наш КП — було відмовлено без пояснень. Це насправді настільки стандартна і логічна практика, що згадуючи її відсутність в той момент в мене в думках тільки ненависть до генералів старшого покоління, які люблять розповідати які вони геніальні, а в бойових ситуаціях просто кидають управління і шукають цапа відбувайла. Особисте «вітання» пану Тарнавському за «геніальне» командування. Але по факту що ми мали:Фактично за три доби одна з бригад навіть не дійшла до ЛБЗ. ( Відмічу і буду відмічати 47 бригаду – порівняно з сусідом який все просрав, вони показали себе як боги війни)По ресурсу:• тижнева артпідготовка без оперативного ефекту — артилерію клали по полях навколо посадок;• справна техніка, кинута через відсутність злагодженості;• втрата документів управління;• фактична відсутність управління;• заборона евакуації техніки із сірої зони.Ту техніку, яку нам вдалося витягнути, потім із конфліктом вилучала ВКР. Я просив дозволити нам витягти іншу при умові що вона хоча б тимчасово лишиться в нашому підрозділі на час, поки ми на цьому напрямку — відмовили. Через кілька днів противник спокійно знищив її мінометним вогнем.Тому твердження про критичну нестачу ресурсу, з мого досвіду, не відображає реальної картини.Ресурс був. Проблема — в його розподілі та застосуванні.Основні помилки наступальної операції 2023 року (контрнаступу), на мою думку:1. Невдало обраний напрямок основного удару і слабке планування.2. Нераціональний розподіл техніки й особового складу без урахування досвіду та морального стану військовослужбовців підрозділу.3. Відсутність гнучкості після втрати темпу.Коли стало очевидно, що напрямок буксує, потрібно було змінювати задум і перекидати резерви туди, де є динаміка. Війна — це адаптація. Це маневр блять! Це здатність визнати, що початковий план не працює. Але впертість тих самих генералів затьмарює розум як тоді, так і в ситуації з наступальною операцією на Курському напрямку – «ДОЖМЬОМ». АЛЕ лобове продавлювання противника, який має кратну перевагу в людському ресурсі, — це не мистецтво війни. Це дурість, яка нажаль вартує нам життя найкращих синів та доньок України, і не приносить жодного результату.Кожен повинен відповідати за свої прорахунки. І кожен повинен відповідати за свої здобутки.Поразки не можна списувати на «обставини».Тож погони не мають давати імунітет від помилок а посада немає знімати відповідальності за наслідки рішень.
Щодо річних контрактів 18–24.Рік тому, коли Міноборони оголосило про такі контракти, я зразу сказала, що це обман і хлопців ніхто через рік не відпустить, і треба працювати системно над термінами служби!Пройшов рік: ту невелику кількість молодих чоловіків, які повірили, нікуди, звісно, не відпустили.Далі запускають цілу інформкампанію, що це, бачте, проблема, а не спланований обман, і зараз цю проблему вирішать!З’являється законопроєкт, який замість того, щоб виправити норму і дати можливість контрактникам, які підписали угоду з державою на рік, звільнитися і бути мобілізованими вже з 25 років, каже: тебе відпустять, дадуть перерву на рік і далі ... мобілізують вже безстроково.Тобто хлопець, наприклад 18 років, який підписав річний контракт, якому зараз 19, отримає можливість типу перерви на рік, а не звільнення, і його мобілізують уже в 20. Якби він не підписував контракт, то його б мали право мобілізувати з 25 років.Зрозуміли?Подвійний обман.Ще й поставили в ситуацію, коли треба натиснути зелену хоча б за цей варіант, ніж взагалі без виконання жодних дій. І то не факт, що проголосована відстрочка запрацює.Хто тоді з молоді йде в таке військо брехні?Окрім справжніх ідейних героїв, яким усе одно на брехню, а важлива країна, захист близьких або ще й пригода, — мало з прагматичних та нейтрально тверезих.Ідейні і наоблавлені. Це зараз контраст ЗСУ.
❗А тим часом Сирський таки прямо зараз, коли ви це читаєте, розпускає Інтернаціональний легіон. Мені дуже прикро, що публічно вирішила не писати про це, а понадіялась на комунікацію з Міноборони. Двом міністрам, Шмигалю і Федорову прямо зазначила ризики.Шмигаль сам же підписав директиву і не виправив її, Федоров ще не розібрався. Якось так. Цим користується Сирський, цим користується «глибинна культура» управління ЗСУ: нестабільністю Міноборони, байдужістю більшості суспільства, владою над людськими долями в умовах воєнного стану, «карт-бланшем» від Президента.У Легіоні розробили доктрину дроново-штурмових операцій, подібних до звільнення Куп’янська, що було сплановане в Нацгвардії. Підходи протирічать стилю Сирського та його штурмових підрозділів, які все ще про плату людськими життями понад планування і технології.Менше втрат і більша ефективність? Цінність людського життя? Іноземці в українському війську? Репутація країни? Розуміння, що іноземці не є наоблавленими і мають мати мотивацію, ідеологію, умови та пояснення, інакше просто розірвуть контракт?Кому це потрібно.Тепер іноземців розформовують і переводять у штурмові підрозділи.Наші совки навіть не можуть усвідомити, що гості, які приїхали добровільно, нічого не зобов’язані державі і можуть просто піти. Повернутися у свої країни з відповідним враженням та матимуть що розповісти.Початок повномасштабного вторгнення, 27 лютого 2022 року. Президент України Володимир Зеленський звертається до громадян світу, кому небайдуже те, що відбувається з Україною, хто готовий допомогти не словом, а мечем, і закликає доєднатися до відсічі вторгнення росії. Він оголошує, що створює Інтернаціональний легіон, де кожен іноземець зможе знайти себе і захистити справедливість.Лютий 2026 року. Проблеми іноземців, які приєдналися до лав українського війська, залишаються переважно проблемами іноземців. Паралельно в Нацгвардії впроваджуються успішні практики інтеграції іноземних воїнів, які НЕ масштабуються на ЗСУ, а в ЗСУ Інтернаціональний легіон переводять у штурмовики.Я прошу Михайла Федорова та Павла Палісу в Офісі Президента публічно не залишитись байдужими і розібратися в ситуації. Прошу Президента, Володимире Олександровичу, це ж Ваша ідея, яка зараз паплюжиться! Невже Вам усе одно, не до того???
Займатися "оновленою" партією Сергія Тарути (екс-олігарх та екс-керівник Донецької області під час її здачі так званій ДНР), яку тепер назвали "Можемо більше" призначено помічника Борислава Берези Ярослава Пелиха з "Партії рішучих громадян" Берези. Блогер та екс-нардеп Береза свого часу звільнився через ВЛК, виїхав за кордон і там плюється на владу та вихваляє Залужного. Вихваляє не просто так, а є одним із зв’язківців із Порошенком, який підтримує Залужного.Зверну увагу, що вкотре проглядається додаткова до політиків горизонтальна мережа між генералами. Адже Тарута — найближчий нардеп до Сирського, який вже будучи на посаді Головкома, їздив до нього в офіс і проводив там години. Тарута користується привілеями для лобіювання певних виробників у держзамовлення та забезпечення прибутків. І тут, бачте, оновлюється політичний "двіж" в координації з людьми Порошенка і попереднього Головкома. Разом з чинним Головкомом. Мир, дружба, погони.Ну і кому війна, а кому вибори. Олігархи, генерали, блогери і кишенькові партії. Все, як ми любимо (ні). Часи змінюються, але спроби крутити традиційну українську політику все ще тут.
Арсен "Лемко" Дмитрик начальник штабу 1-го корпусу НГУ "Азов"Адекватна оцінка війни на виснаження: чому слідкувати за картою Deep State вже недостатньо https://www.pravda.com.ua/columns/2026/02/02/8018971• Війна нині — це війна на виснаження, яку неправильно оцінюють через логіку коротких «вирішальних» кампаній, що ускладнює адаптацію та довгострокове планування. • Необхідно розуміти війну на концептуальному рівні всім громадянам, а не лише військовим і аналітикам; це зміцнить стійкість суспільства до негативних подій і криз. • Успіх у війні на виснаження не є одномоментним, його треба вимірювати як поступовий прогрес, а не через короткострокові перемоги чи контроль над фронтом. • Важливо перейти від ідеї вирішального розгрому противника до стратегії стратегічного заперечення, яка переконує ворога, що він не досягне своїх політичних цілей. • Прогрес у війні часто не видно безпосередньо на фронті — ключові зміни відбуваються в інституціях, суспільній стійкості та міжнародній суб’єктності. • Україна зберегла державність, уникла повної мілітаризації економіки і консолідувала зусилля для майбутнього з гнучкими інституціями. • Міжнародний статус України змінився: вона стала геостратегічним актором, а не об’єктом допомоги, і її досвід інтегрується у західні військові доктрини. • Українська стратегія адаптації та здатність змінюватися швидше за ворога є ключовою метрикою успіху. • В управлінні інформацією важливо уникати «рожевого оптимізму» або повного відчаю, замість цього застосовувати «парадокс Стокдейла»: ясно бачити ризики, але при цьому мати віру у здатність впоратися. • Потрібно змінити метрики успіху в публічній комунікації — від фронтових кілометрів до показників збереження сил і непропорційних втрат ворога, а також активніше розкривати стратегічні наміри агресора. • Головне завдання держави у наративній війні — сприяти адаптації суспільства до реалій війни, а не культивувати порожній оптимізм.
«Пріоритетом залишається збереження життя і здоров’я кожного українського воїна, своєчасна евакуація поранених та надання якісної медичної допомоги», — Сирський виліз з черговою брехнею, тепер про медицину і навіть про «життя як пріоритет».❗В той же час медичне командування досі очолює генерал Казмірчук, який списує, кого «порішали», і гребе всіх інших; контролює ВЛК; створює та розширює кишенькові, пусті госпіталі, в які відправляють людей замість лікування у загальній системі охорони здоров’я, аби ставити галочку завантаження «койко-місць» і тримати прилаштованих на посадах, а важких поранених взагалі швиденько спихують на цивільних.Так, у Казмірчука виживають майже всі, бо найважчих або не довезли, або позбулися в цивільну лікарню.Тим часом ще бездумно, без стратегії, окрім госпіталів, створюються медбатальйони, і все це під спроби ввести нові генеральські посади.Якщо військова медицина не буде кардинально переглянута аудитом, госпіталі не будуть впорядковані і стануть частиною єдиного медичного протору, командування медичних сил нарешті не займеться суто військовими питаннями, а корумпованого Казмірчука не буде звільнено, то матимемо ще один маркер, що військо гниє в полоні совка і декорацій. Втрачені життя. Не заяви. А фронт тримається сам по собі. Виживе хто виживе. Дяка небайдужим, медикам у цих лещатах системи.Зараз надія на Міноборони і Федорова. Що не злякаються і зроблять.Ще один маркер.І хто прибере врешті Ірину Верещук з безкінечних нарад по медицині?Це вже до Буданова. Досі всі зами Єрмака на своїх посадах...
