Учора ввечері відбулася круїзна колекція Gucci 2027 під керівництвом Демни. Коли я подивилася на фотографії моделей, одразу впізнала естетику Balenciaga, але моя колега влучно зауважила, що це вже не Gucci й не Balenciaga — це Демна.Виникає відчуття, що Демна не може радикально відійти від власної естетики, а щоразу переосмислює її в межах нового модного дому. Звісно, так працює більшість дизайнерів: вони накладають власне бачення на архіви та код кожного бренду. Але тут постає тонка межа — як зробити так, щоб колекція все ж асоціювалася з домом моди, а не з креативним директором.Як я вже писала раніше, сьогодні дедалі більше акцент зміщується на фігуру креативного директора. Ми говоримо про «кросівки часів Рафа Сімонса у Dior», «туфлі Матьє Блазі для Chanel» або «Balenciaga часів Демни» — і ці означення поступово стають не менш важливими, ніж сам бренд.Повертаючись до круїзної колекції Gucci 2027, її показ відбувся на Times Square — локації з сильним символічним значенням для бренду. Саме тут у 1953 році Gucci відкрив свій перший американський бутік. Колекція, своєю чергою, була присвячена нью-йоркському клієнту — людям, які живуть у місті та органічно існують у ритмі «Великого Яблука».У стилізації простежуються знайомі, подекуди вже надто часто використані прийоми: килимок для йоги, книжка чи блокнот у руці. Помітна й алюзія на Джона Кеннеді-молодшого — модель, який виходить у костюмі з рюкзаком.Чи «звучить» це як Gucci — питання відкрите. Чи «звучить» це як Демна — так. Очевидно, що справжню відповідь дадуть продажі та реакція ринку, але наразі, принаймні публічно, результатів після зміни креативного директора ще не видно.
Пройшло вже більше тижня після Мет Гала, і лише зараз я вирішила зібрати до купи свої хаотичні думки про це дійство. Ви будете здивовані, але мені дуже сподобалося — багато образів були неймовірно красивими. Моя фаворитка — Зої Кравіц у Saint Laurent. Але, звісно, є багато «але» :)Усіх обурює інвестування Джефа Безоса й Лорен Санчез. Але модна індустрія, будемо відверті, зараз у дуже нестабільному становищі та потребує грошей. А яка клієнтура може її врятувати? Питання риторичне. Ба більше, багато хто казав, що «Диявол носить не Prada, а Amazon». Тут же комбо — носять і те, і те. І давайте не забувати, що більшість із нас користується Amazon, бо це зручно й там є абсолютно все.Ще один нюанс — цього року Мет Гала зібрав рекордну суму за всю історію існування: $42 млн. Це теж приваблює індустрію. Анна Вінтур стає ніжною кішкою, яка лащиться до ніг інвесторів і грає свою гру. І якою б броньованою вона не була, куля Amazon усе ж її пробила, і тепер вона обережно носить її у своєму серці.Мет Гала став подією для ультраексклюзивної тусовки, адже вхідний квиток коштує $100 000, а стіл — $350 000. Це дійство для багатих, за яким спостерігають і багаті, і бідні. Як сказала моя колега: «Мет Гала дедалі частіше розглядають як демонстрацію глобальної нерівності». І попри це, а також попри те, що цього року багато хто бойкотував бал, про нього все одно продовжують говорити.Цікавий також факт: стиліст Лорен Санчез — Лоу Роуч. Той самий стиліст Зендеї, яка відмовилася від запрошення на Мет Гала на знак протесту проти Безоса. Цікаво, як він жонглює між двома вогнями? Хоча що тут казати — money talks.Сама назва Мет Гала теж цікава — Fashion is Art. Складається враження, ніби це завуальоване політичне гасло, яке кричить аполітичними сенсами в дусі «мистецтво поза політикою». Хоча весь Мет Гала — це суцільна політика, і в прямому, і в переносному сенсі.Не було серед гостей і Сідні Свіні. Хоча на весіллі Безоса вона була. Цікаво, хто саме не захотів бачити республіканку на червоній доріжці?Чи спеціально Chanel одягнули Бгавіту Мандаву в джинси через її расу? Не думаю. Більше схоже на конспірологічну теорію. Це кутюрний образ, і, можливо, бренд радше хотів показати, що Мет Гала не завжди про пишність і помпезність. У 90-ті було чимало таких простих образів.І наостанок — те, від чого я посміялася найбільше: образ Кім Кардашьян. Його створив дизайнер Аллен Джонс, естетикою якого надихнулась Б’янка Цензорі й кілька місяців тому зробила в Сеулі перформанс у цій самій візуальній мові.
Напередодні Met Gala 2026, який відбудеться вже сьогодні вночі, я вирішила рефлексувати над цією подією і тим, як вона проходила у 90-х роках. Може здаватися, що тренд на ностальгію вже заїжджений і всім набрид. Однак у контексті Met Gala це, навпаки, виглядає як корисна тенденція та можливість для глибшого аналізу того, що відбувається в моді загалом.У 90-х Met Gala виглядав стримано, а сама атмосфера події була доволі камерною. Гості приходили в одязі, який не існував виключно для однієї ночі. Це були речі, що могли з’являтися і в інших контекстах — на вечері, прийомі чи приватному святкуванні. Сьогодні ж усе працює інакше. Образ більше не існує поза межами події — він створюється як контент, із розрахунком на алгоритми, які підхоплять його і рознесуть соціальними мережами.Показовим є і поріг входу: у 1996 році квиток на Met Gala коштував близько тисячі доларів, сьогодні — близько 100 тисяч. І, звісно, це можна пояснювати інфляцією, зміною курсу та масштабом самої події, але така різниця все одно говорить сама за себе. Вона демонструє, наскільки змінилася не лише економіка, а й сама природа доступу. І наскільки цей, умовно кажучи, благодійний вечір перетворився на закрите коло надзвичайної еліти.Не можна не згадати й те, що цього року Лорен Санчез і Джефф Безос стали інвесторами Met Gala, а також те, наскільки активно вони входять у фешн-індустрію. І попри те, що в США, особливо в Нью-Йорку, лунали заклики до бойкоту через участь Безоса в інвестуванні події, це навряд чи щось суттєво змінить.І тут виникає головне питання: наскільки легко — і чи взагалі можливо — зламати систему такого масштабу.
Поговоримо про круїзну колекцію Chanel 2027? Загалом — мені сподобалося. Якщо придивитися до деталей, можна зійти з розуму від краси та майстерності кропіткої роботи. Але є аксесуар, який не виходить у мене з голови — це «п’ятка». Виглядає, чесно кажучи, цікаво. Однак рівень абсурдності та відсутності практичності перевершили все, а тренд на рецесію вийшов на новий рівень. У TikTok почали розганяти, що якщо не вистачає грошей на туфлі Chanel, то тепер можна придбати хоча б половину.Про що нам можуть казати такого роду «прикол» у колекціях люксових брендів? Про те, що мода розрахована на тих, хто має можливість купити все — навіть непрактичну «п’ятку» Chanel, яка коштуватиме не менше €1000 (чомусь так здається). Також у сучасному світі всі хочуть віральності — цей аксесуар підняв сотні дискусій і привернув увагу всіх, кого тільки можна. Чи реакція погана, чи хороша — вона є. І тут уже неважливо, яка саме. Клієнтура точно буде, і ця «половина туфлі» буде розпродана одразу, як і всі абсурдні, віральні та дивні речі. Браво, Матьє Блазі!
Я не пам’ятаю моменту, коли випадково натрапила на акаунт AFED, але добре пам’ятаю, який захват він у мене викликав.Мені надзвичайно складно обирати парфуми, особливо орієнтуючись на ноти. Щоразу, коли я заходжу в парфумерний бутик, мене запитують, які ноти мені подобаються. І коли я відповідаю, наприклад, пачулі, евкаліпт чи троянда, у більшості випадків аромат виявляється «не моїм». У AFED усе навпаки: вони формують аромат через цілісні спогади й через відчуття моменту. Наприклад, один аромат пахне, як свіжа скошена трава липневого ранку, коли сонце лише починає сходити. Інший — як мамина шуба після дощу, коли вона поспішала додому з роботи.Бренд заснували лише рік тому, і вже 2 травня вони відкривають свій офлайн-простір у Черкасах. Я ніколи не була в цьому місті, але це виглядає як знак: наступного разу, коли їхатиму в Україну, обов’язково заїду до Черкас.Філософія бренду базується на ідеї «парфумерного гардеробу»: запахи, як і одяг, можуть змінюватися залежно від настрою, контексту та внутрішнього стану. Хтось обирає один сигнатурний аромат, хтось формує колекцію, а для когось це спосіб зафіксувати спогад або конкретну емоцію. AFED пропонує альтернативну модель взаємодії з парфумерією — формат декантування. Декант передбачає обережне переливання аромату з оригінального флакону у менші ємності різного об’єму, що відкриває можливість повноцінного знайомства з ним. Такий підхід дозволяє досліджувати запах у власному темпі: носити його протягом кількох днів або навіть тижнів, спостерігаючи, як він розкривається на шкірі та в різних умовах.Якщо серед моїх підписників є люди з цього чудового міста — обов’язково завітайте, познайомтеся. Вам допоможуть підібрати «свій» аромат🖤
Сьогоднішня гостя моєї улюбленої рубрики #maisontalks — Марі Фімушкіна, комунікаційниця та артдиректорка українського бренду Nukot. Я натрапила на Марі випадково, і мені одразу відгукнулися її енергетика та настрій — віє впевненістю, позитивом, добротою та відкритістю. Пропоную познайомитися з нею поближче :)1. Опиши себе одним реченням, не згадуючи про свою діяльність. Кримчанка, що через своє походження вивчилася на дипломатку, але так нею і не стала.2. У якій сфері ти працюєш, і як це впливає на твій стиль?Комунікації в моді. Якщо без романтизації, то приблизно 90% життя — це комфортний мінімалізм із «that boy from next door» настроєм, а потім приходять сезони тижнів моди, і я витягую 10% найкращої модної версії себе.3. Чи пам’ятаєш момент, коли тебе вперше почав цікавити одяг? Років у 6–7 взимку дуже хотілося в музичну школу вдягнути нову, не зимову сукню, тому чекала, поки батьки підуть з дому, щоб вийти в сукні самостійно (сільська дитина) — підслизнулася та впала в канаву біля дому. Свідком моєї першої жертви моді став дідусь, згодом він мені під ці сукні ще й коси навчився плести. Воно так якось завжди було, але тепер без жертв.4. Яку роль одяг відіграє у твоєму житті? Мені стає внутрішньо легко, коли мені подобається те, що на мені. Не хочу заперечувати свою залежність від цих «+100» до самооцінки щоразу.5. Як твій стиль відображає твою особистість? Я кажу, що мій стиль festive casual — це про ті 90% із мейлами та кавою і 10% festive. Або ж деколи в кожному базовому образі має бути щось «екстра».6. Чи є у твоєму гардеробі речі з унікальною історією або емоційною цінністю? Моя міні-колекція деніму LITKOVSKA, слінгбеки Balenciaga, куплені на півночі Італії на початку ковіду, і перші табі.7. Яка остання річ у твоєму гардеробі стала для тебе справжньою знахідкою?Чорний шкіряний тренч із секонду.8. У якому одязі ти почуваєшся найбільш комфортно та впевнено?Костюм + кросівки або бермуди + kitten heel.9. Уяви, що маєш безмежний бюджет: які 7 речей ти б придбала, щоб носити їх усе життя?— довгі чоботи табі Maison Margiela— шкіряний тренч максі KULAKOVSKY— сумка Gucci Jackie 1961 в кольорі бургунді— джинси LITKOVSKA— асиметричні босоніжки від Dries Van Noten— «піжамний» сет Pleats Please Issey Miyake в сірому— slip dress від Prada— високі кросівки Miu Miu Gymnasium10. Якби твій гардероб міг розповісти історію, якою вона була б? Вона ще точно не завершена, але там було б багато змін у сценарії — не різких, але все одно неочікуваних.
⚡️Як ми вже всі бачили, Джон Гальяно підписав дворічний контракт із Zara. Я досить довго думала про те, чи це поганий чи добрий крок для модної індустрії, і дійшла кількох висновків. Насправді я не вважаю, що це погано. Мені здається, що стратегія, яку обрала Zara, — досить розумна, цікава та правильна в сучасному контексті модної індустрії, оскільки зараз складається враження, що всі креативні директори позиціонують моду як щось для багатих, а речі й ціни на них виглядають просто максимально абсурдними. І я не вважаю, що джинси повинні коштувати 1200 євро.Можливо, Zara хоче показати, що мода може бути доступною, навіть якщо її очолює легендарний креативний директор. І я не розумію хейту в бік Zara та Джона Гальяно, адже Джонатан Андерсон і бренд Lemaire співпрацюють із Uniqlo, і ніхто не має нічого проти — навпаки, всі кажуть: «вау, клас, я можу купити Джонатана Андерсона» за ціною Uniqlo або ж придбати Lemaire за доступнішою ціною.Мені здається, що Гальяно може створити дуже сильну колекцію для Zara, змінити наратив і, знову ж таки, зробити моду більш доступною. І це, на мою думку, демонструє, що не потрібно мати мільйони, щоб одягатися стильно. Адже стиль — це не про кількість грошей, а про відчуття смаку, естетики та надивленість. Можна вдягатися дуже класно в Zara, H&M, Reserved, на вінтажних маркетах чи в секонд-хендах, а не мати футболку Prada, штани Celine, пальто The Row, туфлі Gucci й вважати, що це автоматично робить тебе стильним.З іншого боку, тут постає питання свідомого споживання, адже Zara позиціонує себе як fast-fashion бренд. І тут цікаво зрозуміти, яку саме стратегію вони впровадять: чи це знову буде постійне оновлення асортименту — кожні два тижні нова колекція, — чи все ж таки зміниться і підхід до кількості колекцій, які випускатимуться.
На жаль, я не можу пригадати, хто вже писав про найвідомішу візажистку сьогодення Ніну Парк, але пам’ятаю, що, прочитавши цей пост, я дуже з ним погодилася. І теж хотіла б поділитися своєю думкою тут.Багато хто зараз скептично ставиться до макіяжу Парк, тому що він виглядає дуже простим. Однак я вже не раз говорила про цю простоту в одязі — і тепер скажу про неї в макіяжі. Не всі можуть зробити такий макіяж, як робить вона. Зазвичай, коли людина виходить на червону доріжку чи на якийсь івент, видно дуже щільний шар тональної основи. У Парк же макіяж — це радше консилер, який просто вирівнює тон і красиво підкреслює всі переваги шкіри. На обличчі не видно, що там величезна кількість продуктів і дві години роботи візажиста. Мені здається, що краса цього макіяжу в тому, що коли ти дивишся на людину — на Емму Стоун чи на Мію Гот, які виходять на червону доріжку, — шкіра виглядає надзвичайно красиво: вона світиться, переливається і не виглядає так, ніби ти просто взяла й вилила на себе баночку тональної основи.
Цікаве спостереження про Miu Miu від The Data Fashion Brief — бренд втрачає свої позиції, і бажаність цих речей знижується. Це не катастрофа, але показник того, що люди не хочуть бути копіями один одного.Звичайно, зараз ми спостерігаємо жахливий бум на естетику Керолін Бессетт-Кеннеді та романтизацію їхніх стосунків (навіть назва серіалу Love Story виглядає дещо іронічною). І з Miu Miu було так само: всі були цією nerd girl — короткі спідниці, сумки з брелоками та хаотичні зачіски. Але щойно перші ряди показів почали заповнюватися зірками на кшталт Кайлі Дженнер, яка естетично взагалі не підходить бренду, люди зрозуміли, що це хайп.Більше того, Міучча Прада іноді романтизує й комерціалізує те, що взагалі не є релевантним — фартухи. І продає їх за €2500. Лотта Волкова дедалі більше намагається втюхати їй красу радянщини. І, чомусь, сіньйорі це подобається. Західному світові — так точно, бо це теж свого роду екзотика, як із Gucci від Демни.Цікаво спостерігати, як буде далі, але остання колекція Miu Miu мені теж не сподобалася. Ці шапки, обручі й чоботи вводять мене в якийсь тремор.
Я дуже чекала дебюту Демни для Gucci. Настільки, що, переглядаючи колекцію в черзі в банку, пропустила свій номер — і досі залишаюся під враженням. Перша реакція була різкою: колекція викликала відверте неприйняття. Згодом, обговоривши показ із колегою, я подивилася на нього тверезіше й зрозуміла: у цьому й полягає логіка Демни.Демна — дизайнер із Грузії, сформований контекстом Східної Європи. Йому близька естетика логоманії, навмисної надмірності, показної розкоші. Це візуальна мова, яку часто пов’язують із пострадянським простором: акцентні аксесуари, помітні логотипи, демонстративне споживання. Частково це можна пояснити історичним досвідом регіону, де довгий час існували обмеження й контроль, а з появою нових можливостей виник своєрідний споживчий голод. Перша частина колекції, на мою думку, апелює саме до цього культурного шару.На Заході така естетика нерідко сприймається як екзотична. Показовий приклад — те, що Демна зробив із Balenciaga за десять років: він не просто оновив бренд, а забезпечив йому значні комерційні результати. Скандали, провокації, різкі образи — це також інструменти стратегії. Для великого дому питання прибутковості залишається ключовим.Якщо говорити про Gucci, то останні сезони були фінансово складними, зокрема в період креативного керівництва Сабато де Сарно. Тому зараз питання полягає не стільки в естетичній чистоті, скільки в тому, що саме здатне повернути продажі. З власного досвіду відвідування бутиків Gucci, Prada, Louis Vuitton чи Dior можу сказати: значна частина покупців обирає речі з помітними логотипами, ті, що привертають увагу. Часто те, що активно продається, має мало спільного з образами з подіуму. Комерційний асортимент і реальний попит виглядають інакше, ніж очікуєш після показів.Тому питання звучить так: чи потрібен ринку ще один стриманий, «вилизаний» люкс, чи Демна просто добре розуміє, що саме буде купуватися? Мені здається, ця стратегія може спрацювати. Остаточну відповідь дасть лише час і цифри продажів.
TGLIST.COM.UA
