Приказка

Ай, розповім вам сімейну історію.Працювала моя родичка вчителькою фізики. Довго-довго. Змінювались епохи, соціальні тренди, економічна ситуація. Відповідно до них — і популярність її предмета. Вона вже була на пенсії і продовжувала працювати, коли рівень зацікавленості до фізики впав майже до нуля.Старші класи. Когось треба відправити на олімпіаду, а ніхто не хоче йти. Відмінники всі такі: «Ой, ні, ми не можемо, у нас підготовка до вступу, репетитори, курси… Уся субота розпланована, ніяк». Ті, які звикли вчитися середньо, їх не впіймаєш… Кого відправляти? Треба хоч когось…Моя родичка знайшла рішення. Впіймала двієчника, який не ходив майже пів року і у нього все погано. Запропонувала йому угоду: просто номінально сходи на олімпіаду, а я тобі за це пробачу всі прогули і нездані роботи. Йому сподобалося. Ударили по руках.Понеділок. Моя родичка приходить на роботу, наливає собі каву… — Чуєш, а твій-то! Друге місце на олімпіаді посів! — гукають її колеги.— Хто? Мій? Друге місце? Та бути не може!— Та чесно.— Та ну що ви жартуєте…— Та серйозно. Ось дивись: твій набрав 4 бали з 50 можливих. А той, що на першому місці, з іншої школи, набрав 6.==== Це я до чого?Приходить мені сьогодні сповіщення. Наталю, ви зірка. Увійшли у рейтинг найбільш популярних користувачів на Goodreads. Це тому, що на вас цього тижня підписалось двоє людей, а на Кідрука шестеро.

Навіщо шукати свій рід?На мій погляд, є чотири основні причини.1. ЦікавістьЯ допитлива людина, мені багато чого цікаво, тож усі ці питання до мене часом приходять: чому я така? На кого я схожа? Звідки це в мене взялося? Які риси мені дісталися у спадок, а які я набула сама? Хто жив до мене? Якими вони були? Що їм подобалось, яке у них було життя?Якщо ви теж допитливі, то, гадаю, і вам цікаво зануритись в історію свого роду.2. Майнові питанняІнколи так буває, що у цілої родини є невирішені питання з майно. Щось колись несправедливо поділили — приблизно такого плану. Інколи люди досліджують рід, кому і що належало, у пошуках справедливості.3. Візові питанняУ деяких випадках знання історії свого роду і документальне її підтвердження дає змогу отримати дозвіл на проживання або громадянство у певних країнах.4. Терапевтичні питання Ось це, думаю, стосується абсолютно всіх. Незнання, що і як відбувалось насправді, буває, каменем лежить на серці. Хочеться дізнатись, щоб стало легше. Також образи… У всіх людей є такий досвід: хтось колись зі старших щось нам таке сказав… Чи зробив… І ми не можемо зрозуміти: за що? Чому?..Коли занурюєшся у пошуки роду, бачиш свідчення про життя пращурів, то багато стає на свої місця. Багато розумієш. Вони чинили так, як могли. Їм було тяжко, часто було. І все ж завдяки їм зараз живемо ми.Мене штовхала переважно цікавість.Я знаю, що є люди, які набагато професійніше, ніж я, можуть розказати про генеалогію. Втім, все одно вирішила провести онлайн-зустріч і по-простому, по-домашньому розповісти, як шукала свій рід і як багато знайшла. Фішка події якраз у тому, що я звичайна людина без особливих знань і навичок — і все ж дуже-дуже багато мені вдалося. Не все, але багато. Значить, вдасться і вам.Приходьте. У суботу, 22 листопада, о 20:00 за київським часом. Участь за донат на будь-яку суму.

Коли я сіла писати книжку про свою прабабусю, то зрозуміла, як багато не знаю про свою родину. Тож почала досліджувати. Мої пошуки інформації привели мене до неймовірних відкриттів. Я здобула набагато більше, ніж могла мріяти. Зокрема, змогла відновити одну з гілок свого роду аж до 1736 року, знайшла родичів і друзів. А також відповіді на складні питання. І навіть отримую посилки з кабачками :)Мені хочеться поділитися досвідом, тому я роблю онлайн-зустріч, щоб розказати, як і ви можете шукати і досліджувати свій рід.Хочу наголосити, що я не історик, не політолог і не генеалог. Фішка цієї зустрічі у тому, що я розкажу, як звичайна людина без особливих знань і вмінь змогла знайти так багато. Значить, зможете і ви.ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:+ Як шукати рід, якщо ви ВЗАГАЛІ нічого не знаєте,+ Як шукати, якщо трошки щось знаєте,+ Де знайти архіви і як працювати з ними,+ Що можна дізнатися з фотографій,+ Як опитувати знайомих,+ Що робити зі знайденою інформацією,+ Чому після цих пошуків на душі стає світліше і легше.ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ: Зробити донат на будь-яку суму. У коментарі до донату вказати свій мейл. Протягом доби на нього прийде запрошення на зустріч у Google Meet.🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/4onPEVWWRE💳Номер картки банки4874 1000 2255 [email protected]КОЛИ: у суботу 22 листопада 2025 о 20:00 (такий час, щоб з інших країн теж могли доєднатись)Тривалість зустрічі: приблизно 60 хвилин. Чи можна буде поставити питання: так, можна. Чи буде запис: буде для тих, хто вніс донат за участь.ПРО МЕНЕ: Наталя Місюк, кримчанка з полтавсько-чернігівським корінням. Українська письменниця, блогерка, авторка проєкту “Давай займемось текстом” і книжкового блогу “Приказка”.БОНУС: Можливо, у кадр прийдуть мої коти-директори з натхнення.

Я пропоную, щоб зараз ми з вами разом порахували, скільки книжок ви могли б прочитати, якби не скролили соцмережі так багато. Зауважте: я не кажу, що треба відмовитися від стрічки новин зовсім. Насправді корисно бути в курсі новин, також соцмережі інколи підкидають дуже дотепні меми і ролики. Але ж багато і сміття.Припустімо, ви витрачаєте на соцмережі годину на день. Це я так скромно рахую, гадаю, кожен із нас сидить набагато більше. Але нехай буде година на день. 15 хвилин перед сном і три рази по 15 хвилин під час їжі, кави або поїздок у громадському транспорті.Припустімо, ви НЕ подивитеся три дурних ролики по 10 хвилин про крафт з епоксидної смоли. Або щось інше, що конкретно для вас беззмістовне. Отже, уявімо, що ці 30 хвилин ви читатимете книжки.Щоб прочитати середню дорослу книжку із середньою швидкістю потрібно приблизно 6 годин. Отже, ви б могли в абсолютно спокійному режимі читати 1 книжку за 12 днів. Це 2,5 книжки на місяць. 30 книжок на рік!Зверніть увагу, що це без особливих змін у житті. Просто відмовитись від трьох дурнуватих роликів на день — і все. А книжки можуть бути як корисні й розумні, так і суто розважальні. Українські чи закордонні. От там, де ви скролите соцмережі (за столом, на дивані, у ліжку, у тролейбусі), в принципі абсолютно реально і навіть нескладно читати книжку.Соцмережі увійшли в широкий вжиток десь років з 10 тому. Це 300 книжок, які ви могли б прочитати, вони у вас уже відняли. А скільки ви ще дозволите їм забрати у вас?Не треба казати, що ви просто легше сприймаєте інформацію з відео, ніж зі рядків тексту. Ми ж говоримо тут про дурні беззмістовні ролики або дурне беззмістовне гортання стрічки, яке лише виснажує марною надією, що ось-ось, ще трохи прокрутити, і там вже точно буде ну щось таке важливе, ну таке… Ну, життєзмінне просто. А його все немає… А в стрічці все, як було: епоксидна смола; крафти, які ви ніколи не будете робити; поради психологів, які ви вже чули.Цим дописом я не кажу, що люди, які читають книжки, кращі за тих, хто не читає. Не кажу, що ви мусите кардинально змінити своє життя. Просто кажу, що ви замість трьох безглуздих відео на день могли б прочитати 300 змістовних книжок за 10 років.У вас над книжками більше влади, ніж над соцмережами. Почніть сьогодні.

Вперше жіноче ім’я Синхлитикія мені трапилось зовсім недавно, приблизно з рік тому. Тоді я активно займалась дослідженням історії свого роду, тож копирсалась у метричних книгах. Шукала у них дані про своїх прямих родичів і про їхні родинні зв’язки. Ось так я й знайшла це ім’я. Його носила жінка, народжена у 1864 році, вона мешкала на теренах сучасної Чернігівщини.Звісно, що не тільки її так звали. Не можу сказати, що ім’я було дуже поширеним, але інколи траплялось. Правда, вимовити «Синхлитикія» не так просто, тому це – більше для церкви і документів. А у побуті, по-домашньому, кажуть «Секлета».Це не лише наше ім’я, воно є і в інших народів: польською це Synkletyka, італійською – Sincletica, іспанською – Sinclética тощо.Ім’я має грецьке походження, від слова, що означало «Сенат», «сенаторка» або «та, що належить до вищого зібрання».Мого прадіда, чоловіка баби Усті, звали Михайло Кузьмич. Не так легко було знайти записи про його батька, мого прапрадіда, у метричних книгах. Мені довелось добряче попотіти. Ніяк не вдавалося знайти чоловіка, народженого у підхожий проміжок часу на ім’я «Кузьма». Але я наполеглива і чого-чого, а цікавості мені не бракує, то я все ж змогла знайти його. Косма. Його звали Косма. Це вже у пізніших записах переінакшили по-батькові його дітей на «Кузьмич».Мій прапрадід Косма народився 1844 року на теренах сучасної Полтавщини. Тоді його так назвали. Це ім’я теж має грецьке походження, і означає «порядок», «лад», «Всесвіт». Подумайте, наскільки далеко ще було до перших космічних місій людства!Це ім’я теж присутнє у інших мовах. Наприклад, англійською кажуть Cosmo.У мене був прапрадід Космос :) Космічний прапрадід! 🚀Я знайшла неймовірну кількість дивовижного, поки досліджувала родовід.А ви? Чи колись пробували шукати свій рід?

«Ой, мамо, люблю Гриця,Гриць на конику вертиться,Грицю шапка до лиця,Люблю Гриця-молодця!»Мене все ще непокоїть ця пісня. Якщо пригадаєте текст, то там усі, крім Гриця та співачки, працюють:«Роман косить, Гапка в’яже,Катерина загріба,Роман волей напуває,Ганна воду витяга.»Що ми знаємо про Гриця? Що він вертиться на конику тому, що може собі це дозволити. Має коня. Можливо, це його родинний. Можливо, Гриць — наглядач, і тому він їздить конем та спостерігає, чи добре працюють інші. Шапка в нього мала б була гарною. Навряд чи комусь до лиця стара обідрана шапка, правда? Події пісні мали б відбуватися в серпні. Це мала б бути ну дуже особлива шапка, щоб носити її в серпні. Вона демонструє високий статус Гриця?Що ми знаємо про того, хто співає цю пісню? Співачка закохана в Гриця. Працьовитий Роман якось її не приваблює. Про свої почуття вона розповідає мамі. Не часто так роблять залюблені дівчата, еге ж?.. Хіба б співачка знала, що мама схвалить цей вибір. Гриць мав би бути тим, кого називають «популярний хлопчик».Життя — цікава річ. Доля популярних хлопчиків та дівчаток часто складається за однією схемою. Ми не знаємо, що відбулося з героями пісні через 20 років. Але ймовірний такий варіант:Роман — одружений, збудував хату, має господарство. Далі активно працює.Гапка — одружена, двоє дітей, керує збором пшениці, пече найсмачніший хліб.Катерина — відповідає за заготівлю та зберігання соломи, допомогла батькам виростити та вивчити п’ятеро молодших братів та сестер.Ганна — реалізувала проєкт «Криниця в кожному подвір’ї», всиновила та виростила четверо дітей.Гриць — усе ще крутиться на конику в тій самій шапці.

Є така українська страва, про яку вам не розкаже Джеймі Олівер та інші. А я розкажу. Бо в нас із вами відверті стосунки.Страва називається «порскана бульба». Що таке бульба, ви вже в мене знаєте. Це діалектне слово, яким позначають картоплю. Рецепт простий, але вимагає специфічної навички, яку здобути можна тільки практикою.Картоплю треба почистити та відварити в кількості, достатньої для того, щоби нагодувати усю сім’ю та гостей, якщо такі є або очікуються. Картопля гарно викладається в одну велику миску. Потім господиня — якщо вона пройшла відповідне тренування — набирає в рот сметану й робить «пфффф» на картоплю. Результат залежить від рівня майстерності. В ідеалі страва має вкритися дрібними бризками. Подавати вже.Є схожий рецепт — «порскані піроги». Це вареники, відварені та покладені в миску. Порскають їх теплим розтопленим маслом.Якщо ви думаєте, що гірше вже бути не може, то я вас здивую: може! Ще є “зазубрений борщ”. Принцип той самий, тільки борщ порскають пережованим зубчиком часнику.Тепер можете ригати.І переходимо до добрих новин:1. Ми живемо в часи, коли можна вибирати, які традиції ми хочемо зберігати, а які мусять лишитися в минулому.2. Ви, поки це читали, на хвильку відволіклися від думок про складнощі життя.3. Все буде добре. Тільки страви не порскайте.

3. Чи була якась фраза у книжці, яка «розблокувала» забуті спогади з твого дитинства? 🔑Абсолютно вся книжка. Поки верстала, я ніби повернулася у своє дитинство на Волині у період, коли я була 100% безтурботно щаслива. Тоді світ здавався безмежно великим і наповнений суцільним теплом і любов’ю, які створювали для мене дорослі. Особливо бабуся і дідусь по татовій лінії. Я досі люблю Волинь, її соснові ліси, стави і щоразу коли я там, мені здається що мій дід десь поряд, невидимо тримає мене за руку і ми йдемо в ліс шукати нору лисиці, чи побачити родину лосів, і він робить для мене гойдалку з ліщинових гілок. І як ми вдвох спимо на вулиці на соломі, а бабця свариться на нього — “Старий дурень, дитину комарі закусають”. А що мені ті комарі, якщо поряд безмежне щастя для мене, дитини яка виросла в місті і поїздка в село -— це було як величезне свято, просто парад планет якийсь.====📙 АНАСТАСІЯ МУЗИЧЕНКО, головна редакторка:1. Якби ця книжка була ліками, у яких випадках ви б її призначали? 💊Однозначно призначала б цю книжку усім дорослим для налагодження контакту з внутрішньою дитиною та лікування серйозності й зарозумілості. Коли ми дорослішаємо, то перетворюємось на страшенних зануд. Так, усі дорослі — дивакии, а ще говорять одне, а роблять інше. Саме так вважає Наталочка, і я з нею абсолютно згодна. Ми забуваємо про власні капості, переживання і пригоди, а вони ж колись були для нас важливими і так чи інакше вплинули на те, ким ми є тепер. Тому цю книжку призначала б, щоб поринути в дитинство або спогади про нього, а також для кращого розуміння дорослих дітьми та дітьми своїх дорослих. Адже дитячі капості та пригоди це те, що зближує і зміцнює стосунки між поколіннями.2. Назвіть кілька слів з книжки, які передають її атмосферу. ☀️Крим, гостинчик від зайчика, шарлотка, лялька Сінді, родина.3. Чи було щось нове для вас про Крим, що ви дізналися з тексту? ⛱Своє дитинство я провела на Київщині, тому, працюючи на книжкою, дуже дивувалась, наскільки побут моїх бабусь і дідусів був схожий на побут дорослих, які оточували маленьку Наталочку. Хіба що моря в моєму дитинстві не було, але відмовки поїхати бодай на озеро були такі самісінькі. Текст «Це я така у бабу Устю» теплий і ароматний, як достиглий інжир. Він нагадує обійми дорогої людини.====Книжку чекаємо з друкарні найближчими днями.

Український інститут книги опублікував базу книжок українських авторів, книжки яких існують у перекладах мовами світу. База доступна безкоштовно для всіх.У чому суть?Щоразу, коли ви у формальних чи неформальних колах презентуєте Україну, вам стануть у пригоді саме перекладені книжки. Беріть з бази назву або IBSN, забивайте у пошуковик — і відразу побачите, у яких книгарях чи бібліотеках вона є. Знаходьте, рекомендуйте або купуйте на подарунки.Кожна прочитана іноземцем українська книжка — це місточок до порозуміння.Я у команді волонтерів працювала над цією базою. Частина даних про частину книжек з грантових програм була, але усі інші книжки треба було відшуковувати по одній. От як хочеш, так і шукай. Я розпитувала друзів, годинами і днями копирсалась у сайтах бібліотек, у книжках на Амазоні і ГудРідз і ще випробувала багато інших спроб знайти твори.Зараз у базі 800+ книжок. До неї увійшли переважно книжки, видані за останні 15 років. Тому що це свіжі і їх можна знайти у продажу.База не повна і не досконала. Але вона є. Буде доповнюватися. Кожен з вас може долучитися до команди волонтерів. Особливо актуально, якщо у вас є можливість фізично піти у бібліотеку за кордоном і там пошукати книжки українських авторів.А поки ось вам ще трошки статистики за наявною базою.

Життя в мене складне, але вельми цікаве :) Ходіть, розкажу.Пам’ятаєте, я розповідала про мої казочки тайською мовою?Я тоді шукала, чи хтось до мене втілив переклади з української на тайську (і навпаки) і не знаходила. Хоч якісь. Тоді я пішла питати в Українського Інститути Книги.Закінчилося тим, що я як волонтерка долучилася до створення бази-каталогу сучасних книжок, які є в перекладах іноземними мовами 😆Насправді, дуже потрібна річ. Це про імідж України у світі.Хочу подякувати Олені Харгелії, Оксані Борис, Ользі Карі й багатьом-багатьом іншим, хто допоміг мені зібрати інформацію.Сьогодні ми раді презентувати результат роботи.Користуватися дуже просто, кожен із вас може:1. Відкриваєте, знаходите книжки мовами, якими говорять ваші друзі з інших країн.2. Купуєте їм на подарунки.3. Радьте, щоб купили вони.4. Їдете у відрядження, на конференцію, у гості — везіть із собою українські книжки.Україною і українським пишаймося.https://docs.google.com/spreadsheets/d/1xCOhtkqN65WMMxf1oZTB3PElUXFgonp2FyBPySh3GUg/edit?usp=sharing====ПС: мені довелося також працювати з прізвищами і творами людей, яким я нічого не зробила, а вони по всіх інтернетах мене тягали за колготки і за інші моменти. Вас теж додала. Так само дбайливо, як і всіх інших.