Приказка | Зараз я вам розкажу, як їздила з Криму в Польщу. Це набагато складніше...

Зараз я вам розкажу, як їздила з Криму в Польщу. Це набагато складніше, ніж ви можете думати.Це було у 2009 році, я їхала в Польщу у двотижневу навчальну поїздку. Ціль — дістатися в Ольштин. Це північ країни. Треба проїхати приблизно 2 000 км.З літками все погано. Їх або взагалі не було, або з дуже довгими кількома пересадками. Тож ні.Автобусів чи то зовсім не було, чи без офіційних квитків… А мені треба був офіційний. Я вибрала їхати поїздом.Прямих поїздів із Криму в будь-яке, у хоч якесь, місто Польщі не було. Був один вагон, який у складі якогось іншого поїзда доїздив до Києва, там його чіпляли до поїздів на Польщу. Але мені не підходили дати.Усі в нашій групі були з різних міст України, тож ми домовилися купити квитки на один поїзд, зустрітися в Києві на вокзалі і їхати далі разом.Ну, припустимо, квиток Сімферополь — Київ я купила. За місяць до поїздки сходила ногами на вокзал і купила. А на поїзд Київ — Варшава так квиток купити не можна було. Треба було їхати в спеціальну касу, одну-єдину на весь Крим. І я поїхала — їхати мені було годині півтори. Але це мені. Якби я жила в Керчі, то їхати було б годин 5. Там у касі працівники довго комусь телефонували, друкували, підклеювали, відривали, підшивали в архів, знову телефонували, одне в одного питали й перепитували… Інколи поверталися до віконечка й казали мені, що ну то ж міжнародний квиток! Це заняло, фактично, весь день. Було видно, що вони таке не часто робили.Думаєте, це все? Ні!Треба їхати в Одесу за візою! Двічі!І я поїхала. 12 години в поїзді. Приїздиш о 5 ранку на вокзал, не знаєш, де себе там діти. Коли відкривається консульство, то йдеш туди й подаєш документи. Тиняєшся містом до 23 години. Сідаєш на поїзд. Повертаєшся в Крим. Через тиждень повторити, щоб забрати документи.Тепер сама поїздка.Поїзд до Києва їхав 17 годин. Пересадка коротка, години дві. Потім поїзд до Варшави, приблизно добу. Він їхав до кордону, там нас піднімали в повітря, поїзду міняли колеса. Потім повертали ближче до землі. Далі прийшли польські хлопці у формі й розкурочили всі панелі обшивки у вагоні. Назбирали два мішка цигарок. Провідниці плакали, казали, що вчать дітей і зарплата маленька… Ох…У Варшаві ми пересіли на автобус. Це нас уже організатори зустріли, порахували, розсадили. Ще години з 3–4 — і ми в Ольштині.Дорога зайняла в мене дві доби. Плюс ще один день на купівлю квитків. + два рази по півтори доби на поїздки в Одесу.Це я до чого?До того, що ви не уявляєте, на якому відшибі від усього я почувалася, коли жила в Криму.Я знаю, що є люди, які, живучі в Криму, знаходили способи подорожувати далеко й багато, але це не я. І не, мабуть, більшість кримців.