Крим 60-х років. Ніч. Моя полтавсько-чернігівська бабуся не спить.Вона крутиться в ліжку, а з голови не йдуть думки про роботу: її, фельдшера провінційної лікарні, поставили головною над медсестрами з усіх сільських лікарень району. І проблеми тут три. По-перше, вона цю посаду не хотіла. По-друге, медсестер виявилося багато. По-третє, перше завдання — заповнити документи — вони з тріском провалили. Бабуся опинилася перед вибором: або переробити самій величезний стос паперів і потім переробляти завжди, бо вони ж так і не навчаться. Або почати знайомство з претензій тим, чию довіру та повагу вона ще не встигла заробити. Так собі ситуація для новоспеченого керівника.Що б ви робили на її місці? Що бізнес-підручники радять на такий випадок? Моя бабця їх не читала. Не було ще таких книг.Два дні потому. Медсестри із сіл приїхали на знайомство з новим керівником. Лікарня. Зал засідань. Моя бабуся заходить в двері та стає до кафедри:— Дівчата, шоп ви повсиралися так документи заповнювати!Коли всі проржалися та витерли сльози, бабуся перейшла до діла та пояснила, як і що потрібно заповнювати. Переробили. Навчилися. Все добре.— Ви коли вийшли й те сказали, ми одразу зрозуміли, що спрацюємося! — через багато років розказала їй одна з тих медсестер.===А як ви розумієте, що людина — "ваша"?