Макарів Інформаційний

Допис Тетяни СЕМЕНОВОЇ. 🇺🇦Сьогодні музей-зелена садиба «Бабусина хата» у селі Богданівка Бориспільського району, наповнився особливою атмосферою тепла й вдячності.👉Тут відбувся захід «Материнське серце — джерело сили й любові», присвячений Дню матері, що зібрав з усіх районів області особливих жінок - матерів наших Захисників і Захисниць, які відділи найдорожче — своє життя — за Україну, за нашу свободу і право жити на рідній землі.🕯️💔Для кожної мами втрата дитини є найтяжчою душевною раною, що не загоюється часом і залишається вічним болем у душі. Тому їм дуже важлива щира підтримка і увага кожного з нас, вдячність і шана за подвиг і хоробрість їхніх дітей, пам’ять, як і біль, які ми розділяємо разом. Адже це надає сил жити далі. Такі події, як сьогоднішній захід мають глибокий сенс. Бо вони допомагають зцілювати, об’єднувати й нагадують про найважливіше — родину, силу материнської любові і взаємну підтримку. 🤝Я щиро вдячна очільниці Комунальної установи Київської обласної ради «Київський обласний центр допомоги Захисникам України імені Баранова Віталія Анатолійовича» Ірині Головач, її заступниці Ірині Гук і всій команді за якісну і душевну організацію, за те, що присвятили своє життя допомозі нашим ветеранам та родинам загиблих.👉Сьогодні вручила відзнаки Київської обласної ради людям і колективам, які заслуговують на окремі слова вдячності:🔺Колективу ПрАТ "Авіакомпанія" Українські вертольоти". «Підтримували. Підтримуєм. І будемо підтримувати» - це гасло голови ради директорів ПрАТ "Авіакомпанія" Українські вертольоти" Володимира Ткаченка. Він та його команда живуть за цим принципом, щодня дбаючи про допомогу для фронту, дітей військових, родин загиблих. 🔺ГО "Культурний десант". Це об'єднання професійних митців- військовослужбовців, учасників бойових дій. Їхня основна місія - покращення морально-психологічного стану бійців ЗСУ завдяки культурі, мистецтву та освіті.🔺Учнівському колективу групи номер 13 ДНЗ "Березанський професійний аграрний ліцей".Ліцей та його студенти стали вагомою волонтерською силою у допомозі громаді та ЗСУ.Не оминули всі вони і сьогоднішній захід, надавши допомогу в його організації та підготувавши матерям подарунки й концерні номери. 🔺Отримали нагороди також головні спеціалісти відділу адміністрування соціального супроводу КУ КОР "Київський обласний центр допомоги Захисникам України імені Баранова Віталія Анатолійовича" Віталій Овсієнко та Наталія Філіпчонок, які створили садибу «Бабусина хата» не лише простором збереження традицій, а й місцем підтримки й відновлення для наших ветеранів та їхніх родин. Крім того, Віталій Овсієнко – волонтер та директор Благодійної організації «Благодійного фонду «Центр відновлення воїнів України». 🇺🇦🇺🇦🇺🇦Наша сила в непохитній стійкості і єдності. А здатність підтримувати одне одного, ефективніша за будь-які ліки.Київський обласний центр допомоги Захисникам УкраїниЗелена садиба "Бабусина хата"Dobrowolsky IvanAviation Company Ukrainian Helicopters

Знову громада стоятиме навколішки, проводжаючи в останню путь героя, що повернувся на щиті…16 жовтня 2024 року, на Курському напрямку, під час виконання бойового завдання загинув мешканець Фасової, старший солдат в/ч А4699Микола Петрович НЕСУКАЙ.Захисник народився 4 вересня 1971 р. У с. Зелене на Донеччині. У липні 2024 року Микола став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Старший солдат Микола Несукай служив стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А4699.З честю виконав свій військовий обов’язок і віддав життя за кожного з нас. Схиляємо голови у пошані до виконаного обов’язку і бережемо в серцях світлу пам'ять про Захисника України.На нього з Перемогою чекали дружина Алевтина, рідні та близькі.Вічна і світла пам’ять воїну-захиснику! Низький уклін і Царство Небесне.Прощання з Героєм відбудеться, завтра, 5 травня:– о 10:50 траурний кортеж прослідує вул. Б. Хмельницького (Макарів);– об 11.00 – прощання на площі біля пам'ятника Т. Шевченку (Макарів);– об 11.30 траурний кортеж прослідує вул. Димитрія Ростовського, Ярослава Мудрого (Макарів), Фасівочкою, Калинівкою, Фасовою;– о 12.30 – прощання в церкві Святого Миколая (Фасова).Героя буде поховано на кладовищі у Фасовій.Прохання зробити «живий коридор», щоб гідно вшанувати Захисника і навколішках провести Героя останнім шляхом!Герої не вмирають!

28 квітня 2026 року у військовому гарнізоні в селищі Князе-Волконське-1 (Хабаровський край) відбувся замах на російського воєнного злочинця — генерал-майора Азатбека Омурбекова. Про це InformNapalm повідомляє у Фейсбуці.У 2022 році Омурбеков командував 64-ю окремою мотострілецькою бригадою та віддавав накази російським катам під час окупації Андріївки та Липівки.За наявною інформацією, вибуховий пристрій спрацював у поштовій скриньці на сходовій клітці житлового будинку. Внаслідок вибуху загинув командир батальйону навчального зв’язку підполковник Кузьменко, ще кілька осіб отримали поранення.Стан самого Омурбекова наразі невідомий. Інцидент намагаються приховати.Нагадаємо, що українська влада та кілька розслідувальних проєктів пов’язують 64-у окрему мотострілецьку бригаду із вбивствами мирних жителів на Макарівщині (Андріївці, Липівці, на дорозі Липівка – Макарів та Липівка - Королівка). Про роль Омурбекова йдеться і в фільмі-розслідуванні Радіо Свобода, автором якого є журналіст Дмитро Джулай.

Допис Тетяни СЕМЕНОВОЇ ❗️Сьогодні офіційно розпочато підготовчі роботи в межах відбудови Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти Київської обласної ради "Васильківський професійний коледж" та закладено капсулу часу, що містить послання від нинішніх студентів майбутнім.👉Проєкт реалізується за фінансової підтримки Корейського агентства з міжнародного співробітництва (KOICA), імплементаційним партнером виступає Управління ООН з обслуговування проєктів (ЮНОПС). А тому до коледжу завітало чимало почесних гостей серед яких - Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Корея в Україні Пак Кічанг та старший керівник портфеля інфраструктурних проєктів ЮНОПС Марко Амендола.На кінець 2022 року на Київщині 245 закладів освіти були пошкоджені або ж зруйновані повністю внаслідок російської агресії. Серед них і Васильківський професійний коледж, який тоді ще був ліцеєм. У перші дні повномасштабного наступу, після кількаденного обстрілу та ураження ракетою, один навчальний корпус був фактично зруйнований, інший - зазнав часткових пошкоджень. Більшість освітніх закладів області вдалося відновити саме завдяки підтримці міжнародних партнерів. Так у вересні 2022 року і пошкоджений корпус Васильківського професійного коледжу запрацював завдяки нашим партнерам із Туреччини. 👉Наші ж партнери з Республіки Корея та Управління ООН з обслуговування проєктів (ЮНОПС) планують зведення нової чотириповерхової будівлі, що розрахована на 800 студентів денної форми навчання та 300 слухачів короткотермінових програм. Загальний бюджет проєкту становить 13,9 млн доларів США.Підготовчий етап, який розпочався сьогодні, є першим кроком до повного відновлення закладу. Він включає перенесення теплових мереж, водопостачання та каналізації, а також планування території. Роботи триватимуть три місяці і дозволять підготувати майданчик до основного будівництва, яке заплановане на 2027 рік. Втілення у життя цього проєкта є не лише інвестицією в освітню галузь Київщини, а й важливим внеском у майбутнє української економіки та відбудову нашої держави. 🤝Від імені Київської обласної ради та депутатського корпусу щиро вдячна нашим партнерам з Республіки Корея та Управління ООН з обслуговування проєктів (ЮНОПС) за неоціненну допомогу й солідарність з Україною.Ministry of Foreign Affairs, Republic of Korea주우크라이나대한민국대사관(Embassy of the Republic of Korea in Ukraine)한국국제협력단(Korea International Cooperation Agency)UNOPS Ukraine and East EuropeВасильківський професійний коледж#Васильківський_професійний_коледж#ЮНОПС #Республіка_Корея#відновлення #відбудова

Знову громада стоятиме навколішки, проводжаючи в останню путь героя, що повернувся на щиті…23 квітня 2026 року, внаслідок хвороби отриманої на російсько-українській війні, зупинилося серце мешканця Макарова, старшого сержанта в/ч А7310Сергія Миколайовича ГАНАГИ.Захисник народився 30 червня 1977 р. в с. Фасова на Макарівщині. У січні 2023 року Сергій став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Старший сержант Сергій Ганага служив начальником сховища відділення зберігання військово-технічного майна в/ч А7310.З честю виконав свій військовий обов’язок і віддав життя за кожного з нас. Схиляємо голови у пошані до виконаного обов’язку і бережемо в серцях світлу пам'ять про Захисника України.На нього з Перемогою чекали мати, дружина, доньки та онук.Вічна і світла пам’ять воїну-захиснику! Низький уклін і Царство Небесне.Прощання з Героєм відбудеться, завтра, 28 квітня:– о 10:50 траурний кортеж прослідує вул. Б. Хмельницького (Макарів);– об 11.00 – прощання на площі біля пам'ятника Т. Шевченку (Макарів);– об 11.40 – прощання біля будинку Героя на вул. Проектна (Макарів);– о 12.00 піша хода прослідує вул. Димитрія Ростовського (Макарів).Героя буде поховано на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.Прохання зробити «живий коридор», щоб гідно вшанувати Захисника і навколішках провести Героя останнім шляхом!Герої не вмирають!

Війна приходить у життя людей без попередження і назавжди змінює їхні долі. Вона забирає не лише сьогодення — вона забирає майбутнє, мрії, плани, можливість жити поруч із рідними, бачити, як ростуть діти, радіти простим мирним дням. Вона вириває з життя тих, хто мав ще так багато зробити, так багато пережити, так багато сказати своїм близьким.Серед тих, хто став на захист України, — звичайні хлопці з українських сіл і містечок. Вони любили життя, працювали, будували плани, допомагали своїм родинам. Але коли прийшла війна, вони без вагань стали до боротьби. І заплатили найвищу ціну.Сьогодні Макарівська громада з глибоким болем і скорботою прощається із Захисником України — Миколою Олійником.Микола Анатолійович ОЛІЙНИК народився 6 липня 1993 року в селі Колонщина на Макарівщині. Він виріс у дружній родині, де панували любов, повага і взаєморозуміння. З дитинства був активним, життєрадісним хлопцем — любив грати у футбол, захоплювався технікою, брав участь у шкільних змаганнях.Він був добрим сином і надійним помічником для батьків, справжнім господарем. Мав багато планів на майбутнє, прагнув розвиватися, працювати і створювати своє життя.Атестат про загальну середню освіту отримав у Колонщинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. У 2010 році вступив до Катюжанського професійного коледжу, де у 2013 році здобув фах слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, а також водія автотранспортних засобів категорії «С».У травні 2013 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Військово-Морських Силах України. Після демобілізації працював в охоронній службі у Києві, будуючи своє мирне життя. Одружився з дівчиною Наталією. У подружжя народився син Олексій.Та коли на українську землю прийшла війна, Микола не залишився осторонь. Під час повномасштабного вторгнення росії він став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Микола Олійник служив водієм-заправником автомобільного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини 144-го центру Сил спеціальних операцій.31 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Червона Криниця Запорізької області, Микола отримав важкі вибухові травми внаслідок детонації ворожої міни.Він боровся за життя… Але поранення виявилися надто тяжкими. Не приходячи до свідомості після поранення, 22 квітня 2026 року, перебуваючи на лікуванні у лікарні Святого Луки у Львові, серце Миколи зупинилося.Ця звістка стала невимовним болем для його родини, для всіх, хто його знав і любив.Вдома на нього з Перемогою чекали мама Тетяна, дружина Наталія та син Олексій. Чекали з вірою, надією і любов’ю… Чекали живим. Та він повернувся до них Героєм.Для свого сина він назавжди залишиться батьком — сильним, мужнім, тим, хто захищав Україну.Для рідних — люблячим сином, чоловіком, близькою людиною, пам’ять про яку не згасне ніколи.Його життя було світлим і чесним.Його шлях — гідним.Його подвиг — безсмертним.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Наш обов’язок — пам’ятати його.Наш обов’язок — бути гідними його жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав своє життя.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Світла пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Поховали Миколу Олійника на кладовищі у с. Колонщина.https://www.facebook.com/makrikm 👈 джерело інформації та фото

📊🔥ПІДБІРКА ВАКАНСІЙ📌Макарівська громада |Актуально1️⃣Адміністратор у дитячу кімнату📌Макарів🏢MakArena📞066 849 1572⸻2️⃣Продавець-консультант / Вантажник📌Макарів🏢 БудЦентр (вул. Заводська, 46а)📞095 593 59 91⸻3️⃣Продавець / Працівник цеху📌Макарів🏢 Магазин «Власна Ферма»💰25 000 грн🗓Графік: 7/7 (08:00–20:00)📞098 481 20 61⸻4️⃣Бухгалтер (терміново!)📌Мотижин🏢 Мотижинський ліцей📆Графік за домовленістю📞097 056 9174⸻5️⃣Секретар суду📌Макарів🏢 Макарівський районний суд📌Можна без досвіду🎓Освіта: право / правознавство📞063 069 85 65⸻📌 Більш детально про вакансії — у нашому Telegram-каналі: https:/t.me/tsentrzhyttyestiykostii📌 У Центрі життєстійкості допомагаємо скласти резюме. Звертайтеся до: 🏢Центр ЖИТТЄСТІЙКОСТІ📌 МАКАРІВ, вул. Сергія Корольова, 7 (приміщення ЦНАПу), 2 поверх. ⏰ Пн-Пт: 9:00-18:00📲/✈️ (098) 758 62 90🌐 Facebook ( тут більше про нас) https://www.facebook.com/share/186yTeQkB8/?mibextid=wwXIfr__________Проєкт «Центр життєстійкості» в Макарівській громаді реалізується Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України за підтримки Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? Першої леді Олена Зеленська#Макарів #макарівськагромада #центржиттєстійкості_макарівська_громада #центржиттєстійкості

Щодо вбивств та поранень ТЦКшників.- Вбивство, напад — злочин.- ТЦК нереформовані, корумповані, дискредитують ЗСУ і мають бути ліквідовані, а їхні функції розподілені.- За ТЦК 5 років як командувач Сухопутних військ відповідав Сирський, кадровиком у нього був Горбач, а потім Сирський став Головнокомандувачем, а Горбач — головним кадровиком ЗСУ.- Отже, це все одна вертикаль та одне злочинне угруповання, яке має бути ліквідоване.- Отже, ліквідовані мають бути не лише ТЦК, а й зняті з посади Сирський і головний кадровик ЗСУ Горбач.- Правоохоронні органи мали б не лише ганятися за окремими корумпованими ТЦКшниками, яких зливають ще більш корумповані, свої ж, а завести справи на Сирського і Горбача, розслідувати поводження з людьми під час мобілізації і кого та як мобілізують, звичайно, швидко запобігати та розслідувати напади на ТЦКшників.Я спеціально називаю «ТЦКшник», бо це не воїн і не ЗСУ, незважаючи на те, ким він був до переведення в ТЦК. Якщо ти терпиш культуру і береш гроші, ти ТЦКшник. Скільки звернень у ДБР від тих, хто працює в ТЦК, щодо трешу, що там відбувається? Отож.

Війна не обирає за віком чи життєвим шляхом. Вона забирає тих, хто мав ще жити, працювати, бути поруч із рідними, будувати своє майбутнє. Вона вириває з життя людей, які були опорою для близьких, частиною своєї громади, частиною України.Серед тих, хто став на захист Батьківщини, — звичайні українці. Люди праці, честі й обов’язку. Вони не прагнули слави, але коли настав вирішальний момент — стали до боротьби. І віддали найдорожче — своє життя — заради кожного з нас.Сьогодні Макарівська громада з глибоким болем прощається із Захисником України — Сергієм Московчуком.Сергій Федорович МОСКОВЧУК народився 24 квітня 1979 року в селі Велика Кисниця Ямпільського району Вінницької області. Уже у 1980 році, разом із родиною переїхав до Макарова, де й минули його дитинство та юність.Атестат про повну середню освіту отримав у Макарівській школі №1. З 1997 року розпочав трудову діяльність і сумлінно працював на різних підприємствах Макарівщини. Він був людиною праці — відповідальною, надійною, такою, на яку можна було покластися.Його життя було тихим, без зайвого пафосу, але чесним і гідним. Він жив, працював, допомагав, був поруч із рідними.Створити власну родину Сергій не встиг… Але він залишив по собі пам’ять людини з добрим серцем і щирою душею.У березні 2022 року, коли ворог прийшов на українську землю, Сергій став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Старший солдат Сергій Московчук служив номером обслуги 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».Він мужньо і віддано виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та Україні.За свою службу був відзначений державними нагородами:15 жовтня 2024 року — відзнакою Міністра оборони України «Залізний хрест»,7 червня 2025 року — медаллю «Захисник Вітчизни».24 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколайпілля Краматорського району Донецької області, життя Сергія Московчука обірвалося.Україна втратила ще одного свого вірного Захисника.Родина — найдорожчу людину.Вдома на нього з Перемогою чекали матір Людмила, брат, рідні та близькі. Чекали з вірою і надією… Та це чекання стало вічним болем і пам’яттю.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Його життя — приклад тихої мужності і відданості.Його подвиг — частина великої боротьби за свободу України.Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті громади і в серцях рідних.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — жити гідно його жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав життя.Дякуємо за відвагу і самопожертву.Сергій Московчука поховали на Алеї Слави на кладовищі у МакаровіАвтор Макарівський історико-краєзнавчий музей

ПОДІЇ ДНЯ: ЗГАДУЄМО...1 квітня 2022 року бійці ЗСУ отримали доступ до всіх населених пунктів Макарівщини. 1 квітня 2022 р. було знайдено та евакуйовано з території ЖК «Пейзажні озера» тіло Олексія Петрушенка, вбитого рашистами ще 25 березня 2022 р.Евакуацію тіла Олексія провели силами ГШР «Дика Качка» 1 квітня. Тіло Володимира Яремка на території Пейзажних Озер не було знайдено.У активних бойових діях на Макарівщині зі сторони росії, згідно документів, участь брали:– 36 загальновійськова армія (в/ч 05776);– 30 окрема рота спеціального призначення (в/ч 44221);– 64 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 51460) (с. Андріївка, Липівка, Почепин);– 5 окрема гвардійська танкова бригада (в/ч 46108) (с. Березівка)– 37 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 69647) (с. Гавронщина, Маковище, Вишеград, Колонщина, Северинівка, Мотижин, Копилів);– 36 окрема мотострілецька бригада (в/ч 06705);– 35 зенітно-ракетна бригада (в/ч 34696);– 30 артилерійська бригада (в/ч 62048);– 26 полк РХБЗ (в/ч 62563);– 136 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 63354);– 78 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон;– 114 мотострілецький полк 127 мотострілецької дивізії – 21 загін спеціального призначення «Тайфун» (в/ч 6767);– 141 спеціалізований моторизований полк «Сєвєр» (в/ч 4156);– 249 окремий мотострілецький батальйон «Юг» (в/ч 4157);– 18 гвардійський штурмовий авіаційний полк (в/ч 78018): збиті літаки у Вишеграді та Буяні; – 35 окремий транспортний змішаний авіаційний полк (в/ч 13641-2): збитий гелікоптер у Макарові.В обороні та звільненні Макарівщини брали участь:– 95-та окрема десантно-штурмова бригада;– 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ;– диверсійно-розвідувальна група «Херсон» Десантно-штурмових військ;– 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого;– 104-та бригада тероборони «Горинь»;– 10-та окрема гірсько-штурмова бригада;– 130-й розвідувальний батальйон;– 43-тя окрема артилерійська бригада – 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола;– добровольчий батальйон «Крим»;– 8 полк спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича– 142-й навчально-тренувальний центр імені генерал-хорунжого Всеволода Змієнка;– 114-та окрема бригада територіальної оборони;– група підрозділу спецпризначення СБУ;– добровольці Макарівської громади;– рота охорони 3-го відділу Бучанського РТЦК та СП;– група швидкого реагування «Дика Качка»;– група «Злі Партизани»;– 4-й окремий загін спеціального призначення Національної гвардії України– 8-й полк оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України;– 299-та бригада тактичної авіації (бомбардування Копилова 1 березня);– 7-ма бригада тактичної авіації імені Петра Франка (збитий літак у Березівці 27 лютого);– 16-та окрема бригада армійської авіації «Броди» (збитий гелікоптер у Копилові 28 лютого);– 40-ва бригада тактичної авіації (збитий літак у Березівці 8 березня).