Canal Макарів Інформаційний - @makarivinfo - №66030
Війна не обирає за віком чи життєвим шляхом. Вона забирає тих, хто мав ще жити, працювати, бути поруч із рідними, будувати своє майбутнє. Вона вириває з життя людей, які були опорою для близьких, частиною своєї громади, частиною України.Серед тих, хто став на захист Батьківщини, — звичайні українці. Люди праці, честі й обов’язку. Вони не прагнули слави, але коли настав вирішальний момент — стали до боротьби. І віддали найдорожче — своє життя — заради кожного з нас.Сьогодні Макарівська громада з глибоким болем прощається із Захисником України — Сергієм Московчуком.Сергій Федорович МОСКОВЧУК народився 24 квітня 1979 року в селі Велика Кисниця Ямпільського району Вінницької області. Уже у 1980 році, разом із родиною переїхав до Макарова, де й минули його дитинство та юність.Атестат про повну середню освіту отримав у Макарівській школі №1. З 1997 року розпочав трудову діяльність і сумлінно працював на різних підприємствах Макарівщини. Він був людиною праці — відповідальною, надійною, такою, на яку можна було покластися.Його життя було тихим, без зайвого пафосу, але чесним і гідним. Він жив, працював, допомагав, був поруч із рідними.Створити власну родину Сергій не встиг… Але він залишив по собі пам’ять людини з добрим серцем і щирою душею.У березні 2022 року, коли ворог прийшов на українську землю, Сергій став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Старший солдат Сергій Московчук служив номером обслуги 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».Він мужньо і віддано виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та Україні.За свою службу був відзначений державними нагородами:15 жовтня 2024 року — відзнакою Міністра оборони України «Залізний хрест»,7 червня 2025 року — медаллю «Захисник Вітчизни».24 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколайпілля Краматорського району Донецької області, життя Сергія Московчука обірвалося.Україна втратила ще одного свого вірного Захисника.Родина — найдорожчу людину.Вдома на нього з Перемогою чекали матір Людмила, брат, рідні та близькі. Чекали з вірою і надією… Та це чекання стало вічним болем і пам’яттю.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Його життя — приклад тихої мужності і відданості.Його подвиг — частина великої боротьби за свободу України.Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті громади і в серцях рідних.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — жити гідно його жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав життя.Дякуємо за відвагу і самопожертву.Сергій Московчука поховали на Алеї Слави на кладовищі у МакаровіАвтор Макарівський історико-краєзнавчий музей
1660
26-04-02 13:59