Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом знову торкнувся нашої грома...

Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом знову торкнувся нашої громади... Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів, викарбовуючи їхні імена у наших серцях. Знову плаче рідна земля за обірваним молодим життям...13 червня, під супровід дощу, Макарівська громада попрощалася з мешканцем Макарова Ігорем Гончаровим.Ігор Петрович Гончаров народився 13 жовтня 1971 року в м. Макіївка Донецької області в родині шахтаря.У 1978 році пішов до 1-го класу Макіївської середньої школи.У 1981 році, після смерті батька, з мамою та молодшим братом переїхав в Макарів на Київщині. У 1986 році отримав базову середню освіту, закінчивши 8 класів Макарівської середньої школи.З самого дитинства був самостійним, добрим, компанійським. Завжди був готовий прийти на допомогу іншим.У 1986 році вступив до СТУ № 24 у м. Київ, де отримав диплом за спеціальністю «зварювальник».У 1989 році був призваний до лав Армії. Строкову службу проходив у в/ч 2156. На посадах стрілець, молодший оператор, старший оператор гранатомету, оператор.У 1991 році, після демобілізації, повернувся в Макарів, де працював за спеціальністю і був дуже гарним майстром зі зварювання.Ігор Гончаров від першого шлюбу має сина Сергія та двох онучок.У 2005 році одружився вдруге. З дружиною Тетяною виростили двох дітей – доньку Валерію та сина Єгора.24 лютого 2022 року разом з друзями пішов до військкомату з бажанням вступити до територіальної оборони Макарівщини, але на той час не було на всіх зброї. У них взяли контактні дані і сказали чекати на виклик. У лютому 2022 року відправив дружину з дітьми на Рівненщину. А сам залишився в Макарові і разом з друзями допомагав літнім людям, які не мали змоги виїхати.У 2023 році, не зважаючи на те, що мав дружину з інвалідністю та двох неповнолітніх дітей, прийняв мужнє рішення – долучитися до лав ЗСУ. У серпні 2023 року пройшов підготовку у в/ч А4971. Після чого був направлений на службу в 110-ту окрему механізовану бригаду. З жовтня 2023 року до січня 2024 року брав участь в оборонних боях поблизу Авдіївського коксохімічного заводу.Перебуваючи на бойових позиціях наші Захисники неодноразово потрапляли під обстріл фосфорними бомбами. У січні 2024 року в Ігора Гончарова було виявлено тяжке онкологічне захворювання легень. 10 червня 2025 року внаслідок хвороби серце Захисника зупинилося.Найбільший тягар війни – вона забирає світло, дуже багато світла… Людей, які змінювали цей непростий світ своєю добротою, щирістю, достойними справами. Про таких, як Ігор Гончаров завжди кажуть у народі «віддав би останню сорочку». Надзвичайно турботливим і людяним був наш Захисник.Навіть війна не змогла випалити тої щирості з його великого серця, тож вчинила жорстоко й немилосердно – забрала Ігора Петровича у сім’ї, онуків, друзів, побратимів…У цей важкий час висловлюємо щире співчуття родині та побратимам померлого Захисника. Хай Бог дасть сили вам знести тягар невимовного горя.Вічна пам’ять і Царство Небесне Захиснику!Поховали Захисника на кладовищі у с. Фасівочка.https://www.facebook.com/makrikm - джерело