ЛИПЦІ Gromada Group

🕯 Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон»)Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині. Під час навчання у школі брав участь у КВК, любив спортивні ігри та ходити на риболовлю й полювання з батьком. Після закінчення університету працював у будівельній компанії.Строкову службу за контрактом пройшов на Київщині до 2020-го року. Повномасштабне вторгнення застало чоловіка на будівництві, тоді він перебував в окупації. Коли Макарів звільнили від росіян, Андрій того ж року пішов до ТЦК. Ніс службу у 110-й ОМб. Після отримання поранення 2023-го року чоловік повернувся на службу, але згодом того ж року зник безвісти під час ворожого штурму позицій під Авдіївкою. Тіло Андрія повернули в Україну у 2024 році, але лише наступного року його вдалося ідентифікувати за допомогою аналізу ДНК його рідних.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯 Пам'яті Героя України, льотчика Дениса КирилюкаДенис народився 14 липня 1990 року в селі Гришівці на Вінниччині. Після завершення навчання розпочав службу в 831-ї бригаді тактичної авіації Повітряних Сил, яка базувалася на Полтавщині.У 2016 році брав участь в АТО/ООС на сході України, а з початком повномасштабної війни продовжив захищати країну. 24 лютого 2022 року він вивів з-під удару авіаційну техніку з миргородського аеродрому. Виконував бойові завдання на різних ділянках фронту, знищував ворожу наземну техніку та брав участь у спецоперації зі звільнення острова Зміїний.Денис загинув 27 березня 2023 року під час перехоплення повітряних цілей на півночі країни. Коли його літак уразила ворожа ракета, винищувач почав втрачати висоту й падав на житлову забудову. Він відвів літак подалі від села Товкачівка на Чернігівщині, але не встиг катапультуватися. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯️ Пам’яті поліцейського Руслана Ковбасюка (позивний «Канада»)Руслан Ковбасюк народився 12 червня 1994 року в Олександрії на Кіровоградщині. Під час повномасштабного вторгнення, паралельно із обороною країни, закінчив магістратуру Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».Шлях у правоохоронних органах розпочав у підрозділі патрульної служби Дніпропетровської області, згодом служив у патрульній поліції Дніпропетровщини. У 2022 році Руслан долучився до лав Корпусу оперативно-раптової дії (КОРД) Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Разом із побратимами виконував завдання на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках.Життя 31-річного майора поліції обірвалося 19 вересня 2025 року внаслідок російського обстрілу в Костянтинівці на Донеччині.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

ТОП-7 публікацій ЛИПЦІ Gromada Group у лютому 2026 року1. Неподалік села Зелене Липецької громади відбили російську атаку — 3311 переглядів.2. Ворог атакував у бік села Зелене Липецької громади — 2337 переглядів.3. Справу мешканки Липців розглядають в апеляційному суді: жінку засудили за співпрацю з росіянами під час окупації села — 1586 переглядів.4. По росіянах у Борисівці відпрацював МіГ-29: били бомбами GBU-39 — 1312 переглядів.5. Полонений під Липцями боєць повернувся в Україну: в полоні він провів майже 20 місяців — 1137 переглядів.6. З кадрами з Липецької громади: рок-гурт U2 і бригада «Хартія» створили кліп на пісню Yours Eternally — 1208 переглядів.7. «Наші місця — мальовничі, затишні, рідні»: Липецьку громаду до широкомасштабного вторгнення показали у Лук’янцівському ліцеї — 845 переглядів.* Кількість переглядів зазначено на момент укладання рейтингу згідно редакційного звіту, тож коли ви будете перечитувати або читати матеріал уперше, переглядів буде більше.ЛИПЦІ Gromada Group в інших соціальних мережах:🔹Facebook 🔹Youtube 🔹 Instagram 🔹Viber 🔹 X 🔹 Sl8 🔹 Threads

Пам'яті Героя України, лейтенанта медичної служби Владислава ТитаренкаДо останнього рятував життя українських захисників.Владислав народився 13 вересня 1994 року в селищі Борова Ізюмського району на Харківщині. Навчався у харківській гімназії №172. В школі дуже любив серіал "Доктор Хаус", через що вирішив стати лікарем. Навчався на хірурга в Харківському національному медичному університеті. Під час навчання закінчив профільну військову кафедру та отримав офіцерське звання. Після інтернатури працював за фахом у 25-й клінічній лікарні Харкова, а коли розпочалася пандемія COVID-19, почав працювати і в інфекційному відділенні. Крім того, проводив консультаційні прийоми в поліклініці №9. Владислав прагнув якомога скоріше стати справжнім лікарем і здобути відповідний досвід, тому не боявся проводити операції різної складності.  З 7 грудня 2022 року став служити у військовому шпиталі «Військово-медичний клінічний центр Північного регіону» в Харкові. Згодом служив в мобільних шпиталях на передовій у Харківщині. Загинув 5 серпня 2023 року внаслідок авіаційного удару. Лише за останній місяць служби Владислав встиг зробити 557 операцій.Поховали Владислава на Алеї Слави на 18-му харківському цвинтарі. У захисника залишилися мама, дідусь, молодший брат, кохана дівчина, друзі. 24 лютого 2024 року Указом Президента України лейтенанту медичної служби Владиславу Титаренку було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Раніше Харківська обласна рада нагородила його Знаком пошани «За заслуги перед Харківщиною» посмертно. Вічна шана Герою! Тетяна ТиндикФото з архіву Оксани Титаренко та Суспільне ХарківПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

ТОП-7 публікацій минулого місяця: ЛИПЦІ Gromada Group започаткувала нову рубрикуНову рубрику «ТОП-7 публікацій минулого місяця» започатковує ЛИПЦІ Gromada Group.У ній будемо нагадувати про матеріали, які мали найбільшу популярність у читачів впродовж попереднього місяця.Цього разу до вашої уваги ТОП-7 публікацій березня 2026 року (трохи згодом нагадаємо також, про що найбільше читали у січні та лютому).1. Мешканця Липецької громади ув’язнили на 10 років за допомогу окупантам: стало відоме ім’я засудженого — 1264 перегляди 2. Мешканця Липецької громади засудили до 10 років позбавлення волі за пособництво російським окупантам — 1060 переглядів3. «Ви б і їх фото теж опублікували?»: колишній начальник Липецької адміністрації зробив зауваження наступниці — 962 перегляди4. єВідновлення у Липецькій громаді: відбулося чергове засідання комісії з дистанційного обстеження — 894 перегляди5. «Прошу поставитися з розумінням і трохи зачекати»: начальниця Липецької адміністрації прокоментувала ситуацію з єВідновлення — 774 перегляди6. «Пані в рожевих окулярах»: що пишуть мешканці Липецької громади про єВідновлення в соцмережах — 763 перегляди7. У Циркунах від ворожої ракети врятував борщ: «Кобра» вивозила та рятувала поранених на найгарячіших ділянках фронту — 717 переглядів* Кількість переглядів зазначено на момент укладання рейтингу згідно редакційного звіту, тож коли ви будете перечитувати або читати матеріал уперше, переглядів буде більше.ЛИПЦІ Gromada Group в інших соціальних мережах:🔹Facebook 🔹Youtube 🔹 Instagram 🔹Viber 🔹 X 🔹 Sl8 🔹 Threads

📆26 березня — День Національної гвардії УкраїниВшановуємо професіоналів, які поєднують залізну дисципліну з інноваційним підходом. Дякуємо за стійкість на лініях оборони та відданість медиків і рятувальників у лавах НГУ.Зібрали підбірку матеріалів Ґвара Медіа про бойовий шлях та щоденну роботу наших гвардійців.«Людське життя безцінне, а дрон можна створити» — як бійці бригади «Хартія» впроваджують наземні роботизовані системи📸 Фоторепортаж — на сайті🎥 Відео — на YouTubeВід творця мініатюр — до бійця Нацгвардії — історія Антона Дербілова, митця, який став військовим і загинув у боях на Луганщині📖 Читайте на сайті🎥 Відео — на YouTubeПіхота «Хартії» під Липцями — як бійці тримали Липецький напрямок понад пів року🎥 Дивіться відео Робота танкістів на півночі Харківщини — репортаж із передової🎥 У відео Руїни Липців і життя серед обстрілів — «Хартія» показала як виглядає знищене село сьогодні🎥 Дивіться репортаж Нічна варта неба — як мобільні вогневі групи ППО знищують дрони й ракети🎥 Дивіться відео про бійців, які не сплять, коли спить країнаКінологічна служба НГУ — як службові собаки знаходять вибухівку за допомогою м’ячика📖 Матеріал на сайті🎥 Відео — на YouTube🤝Підтримати Ґвару

Пам’яті стрільця-санітара Дмитра Шелюга (позивний «Шева»)Не встиг прожити життя - але встиг віддати його за УкраїнуДмитро народився 9 лютого 2000 року в селищі Шевченкове Харківської області. Навчався у місцевій школі №1. У шкільні роки займався бальними танцями. Любив долучатися до маршрутів шкільного туристичного гуртка. Мріяв про кар'єру кухаря, але здобув фах маляра-штукатура у Харківському вищому професійному училищі будівництва. Працював на комбінаті «Харківжитлобуд-2».У 2019-2021 роках проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Потім влаштувався карщиком на підприємстві хлібопродуктів у Каневі.У вересні 2023 року Дмитра призвали до лав ЗСУ по мобілізації. Служив стрільцем-санітаром у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Отримав позивний «Шева». Загинув на Авдіївському напрямку, рятуючи життя побратимів. Посмертно Дмитро Шелюг нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Вічна слава і пам’ять Захисникові! Валентина Кащенко Фото: Фейсбук-сторінка Оксана Чорняк, Фейсбук-сторінка Tania OleksiivaЗа матеріалами Меморіал героїв, СуспільнеПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Пам'яті сержанта Віталія Ковальчука (позивний «Лайф»)Люблячий батько, надійний друг та опора для побратимів.Віталій народився 31 грудня 1983 року у селі Висока Піч, що на Житомирщині. Після закінчення школи у 2001 році вчився на ветеринара у Млинівському сільськогосподарському технікумі, а потім - на інженера-технолога в Житомирському національному агроекологічному університеті.В 2007 році одружився. В шлюбі було двоє дітей. Родина мешкала в Києві. Віталій знайшов себе в ремонтно-будівельному бізнесі. З початком повномасштабного вторгнення був в теробороні рідного села Висока Піч. У січні 2023 року мобілізувався до 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Спершу був стрільцем-санітаром, а згодом став сержантом та помічником інструктора з тактичної медицини. Виконував бойові завдання на Таврійському та Авдіївському напрямках. 20 жовтня 2023 року зник безвісти в селі Степове на Донеччині. Лише через 15 місяців завдяки репарації тіл та ДНК-експертизі стало відомо, що того дня молодший сержант Ковальчук загинув. Указом Президента України № 610/2025 Віталій Ковальчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 січня 2026 року воїн був посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови Віталія Кличка.Вічна пам’ять Герою! Христина МикитинФото з сімейного архівуПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Пам’яті гірського штурмовика Олександра Тарная (позивний «Терен»)Звільняв Херсон, тримав Бахмут та відбивав села на Запоріжжі.Олександр народився 28 лютого 1990 року в Ужгороді. Закінчив місцеву школу №2, згодом факультет туризму. У цивільному житті займався встановленням сцени, світла та звуку для масових заходів. Часто їздив за кордон, супроводжував концертні трибют-шоу, працював із такими виконавцями, як «Scorpions» та «Metallica». Олександр Тарнай у 2015-2016 роках брав участь в АТО, із перших днів повномасштабного вторгнення воював у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Сашко зупиняв ворожі колони в перші тижні війни біля Запоріжжя, брав участь у штурмах на Херсонщині, тримав дуже важку оборону в Бахмуті, звільняв села під час контрнаступу на Запоріжжі. 26 лютого 2026 року воїна провели в останню путь в рідному Ужгороді. Ховали «Терена» за два дні до його Дня народження: 28 лютого йому мало б виповнитися 36 років. Олександр Тарнай був нагороджений державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медалями «Незламним Героям російсько-української війни», «Золотий тризуб», «За поранення» («За жертву крові в боях за волю України»), «Хрест Сухопутних військ», Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За службу». У воїна залишилися батьки, сестра та кохана.  Слава і честь Герою!  Тетяна Когутич  Фото: Фейсбук-сторінка Natalia Tarnay та Укрінформ Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform