Друже! Це я, Кирило Лукаш. Актор, журналіст, громадський діяч. А це - мій канал в Телеграмі. Бо політика інших соц.мереж не завжди відповідає потребам, позиціям і висловлюванням. Тут анонси подій, рекомендації, звіти, думки і рефлексії. Чекаю на каналі!
Вже завтра вручатимуть Оскар.Минулоріч моїм фаворитом на премії "Оскар", а завдяки Пандемії короновірусу (пам'ятаєте таку проблєму) я передивився усі фільми-номінанти, була стрічка Джейн Кемпіон "Влада пса" (або як це кіно у нас перекладали "У руках пса"). Академіки зі мною чомусь не були солідарні та й віддали статуетку фільму "Кода" режисерки Сіан Хедер. Водночас Кемпіон абсолютно заслужено здобула перемогу в номінації "Найкраща режисерська робота".Цього року, хоч воно ніби й не до того було, але також подивився майже усі стрічки, що претендують на омріяного "золотого чувака"...Маю двох фаворитів:1. Це дуже дивна абстрактна парадоксальна пародійна смішна філософськка (і знову - дивна) наукофантазія на тему мультивсесвіту, сучасного усвідомлення сенсів (будь-яких), що приправлена вічною темою стосунків батьків і дітей - стрічка режисерів Денієла Шайнерта і Дена Квана "Все завжди і всюди".Другий фаворит - черговий психологічний епічний й неймовірно красивий шедевр Мартіна Макдонаха "Банши Інішерина".Причому "топити" буду за ірландця. Бо, якщо знати, що вся творчість Макдонаха про Ірландію, (себто Ірландія - головна його тема і вертикаль) - то в цьому фільмі виникає неймовірно зворушливий і потужний міф, підносячи цю роботу до найкращих творів кінематографу всіх часів....Ну а ви, який фільм воліли б бачити у переможцях? 👇👇👇
І знову #рекомендації_Лукаша Є такі місця, які роблять для мене Харків - моїм Харковом. Є такі місця, що формують обличчя Харкова. (Майк Йогансен, що його шукав був би задоволений). Ці геоточки, як риси цього обличчя: кожне неповторне й унікальне - в купі створюють щось дуже рідне потужне і красиве.Одним з таких місць Харкові для мене є арт-клуб Pintagon @PINTAGON_ХарківPintagon 2000х років був в списку головних митецько-музикальних (особливо джазових) локацій Харкова. Безліч концертів, фестивалів, кінопоказів, літературних вечорів, зустрічей зробили його для мене рідним. А скільки дружніх "запливів" починалися саме з "канцика" в Pintagoni... Зрештою, цей клуб зажив слави одночасно вишуканого й демократичного закладу і посів своє законне місце у легендаріумі Харкова.До чого це я?! До того, що легендарний клуб сьогодні (14 січня 2023 року) знову відчиняє двері. Вперше за останні 11 місяців Pintagon запрошує на концерт. Я вже десь казав, що нині, з огляду на безпекову і мистецьку ситуацію, Харкову потрібно більше підвальних культурний локацій. І от сьогодні о 17:00 (організатори закликають прибути раніше) знову відкриється ще одна. Відновить діяльність клубу концерт джазового проєкту YAN-VEDAMAN-Ъ Усі подробиці тут.Звісно, що частина зборів з ваших донатів піде на гарну справу - цього разу на закупівлю комплектів теплої форми для наших воїнів...P.S. Фото доні Аліси Кирилівни для привернення уваги, але не тільки 😀😀😀 Бо це ми з нею десь 2019 року як раз на концерті в Pintagoni. Слухали тоді Жеку Кошмара і групу Ку-Ку...
По-перше - з Новим Роком!!!Ну вибачайте, що не першого січня 😘По-друге - рубрика #тиждень_в_картинках (теж з запізненням) але все ж таки з'явилася на моїй сторінці в FBНу а тут (аби контент різнився, бо так, кажуть розумні люди, правильно) про два нюанси.В дописі на фб згадав кількома словами про запис інтерв'ю на Радіо Накипіло. Думаю, що скоро буде готове, аби послухати. Так от, прямо під час нашої розмови з Євгеном Удовиченком - звуки вибухів від прильотів лунають в навушниках. Студія в підвалі у середмісті Харкова. Ми, звісно їх почули і відмітили, але переривати запис не стали....А ще протягом звітного періоду була у нас онлайн-зустріч зі студентами Академії дизайну та мистецтв. Згадували вже позаминулорічний масштабний проєкт театру P.S., присвячений Лесі Українці, а також виставу "Оргія". Рівно о 17:00 був готовий вмикатися, аж раптом не стало електрики. Добре, що ліхтарик, повер-банк і мобільний інтернет були заряджені.Це я до чого... Мої звіти зазвичай оптимістичні. Бо тим я сам себе мотивую. Але направду, ніщо і ніде ще не закінчено. Просто, висвітлюючи нормальне життя, чи принаймні прагнення до нього - засвідчуємо наше буття. А те, що ми є, і є такими, як ми є - наша перша і дуже важлива перемога.Ну а в якості подарунка - ловіть анонс Різдвяного фестивалю ( #рекомендації_Лукаша ), що його зініціював Театр Ляльок ім. Афанасьєва, а партнерам стали Гете-Інститут і Харківський Будинок Нюрнбергу.Тут вам і харківська прем'єра ВЕРТЕПУ Театру Ляльок, і вистава березільців "Нехай Щастить", і "Вертеп" Малого театру Маріонеток, і різні вишколи, і лекції, і багато цікавих заходів....
💡Ну от нарешті дали електрику )))(насправді сьогодні щось довгенько не було (годин десь 8), втім не жаліємося, ми ж бо знаємо - завжди є ті, кому набагато важче, ніж нам)Але насправді, я не про те 😁😁😁 #рекомендації_Лукаша Ви в курсі, принаймні деякі з вас, що я за освітою актор театру ляльок. І хоч набагато більше мені довелося працювати в "драматичному театрі", театр анімації, його прийоми, трюки, магію і творчі ходи я ніжно люблю...І от у новій прем'єрі шевченківців-березільців є ляльки.Дуже дотепно і виправдано вони там з'являються. До слова створила їх моя талановита однокурсниця Дар'я Кушніренко. І це знову про синергію, знову про єднання, знову про те, що бульбашки творчого усамітнення нині лопаються безупинно. Адже лялькарі працюють в важливих проєктах артистів драматичних і навпаки. І купа ще взаємних обмінів та проникненнь заради великої спільної мети.Одже, друзі, принагідно ще раз нагадую:📆 Завтра, 29 грудня⏰ О 18:00🏢 В безпечному приміщення ART AREA ДК (вул. Чернишевська, 13)🎭 Прем'єра вистави "Нехай щастить" Харківського театру ім. Шевченка.🎟 Вхід - будь-яка купюра (або донат)💪 Весь збір - на потреби ЗСУ.❗️ Цього разу реєстрації нема - порядок живої черги.Мета - допомога нашому війську, тому не звертайте уваги на деякі незручності, що можуть виникнути 🇺🇦😊
На інших пабліках я коротко привітав Країну-волонтера з її професійним святом. Використав два фрагменти з цитати однієї з небагатьох святих 20 сторіччя - Мати Терези. (Якось мені так здається, що вона покровителька волонтерів, навіть, якщо й не офіційна, то все одно певно так і є)Тут дозволю подати повну версію.Ці слова Матері Терези викарбувані на стіні дитячого будинку, який вона побудувала в Калькутті:💬Люди часто бувають безпідставними, нелогічні й егоїстичні. У будь-якому випадку, прощай їх.💬Якщо ти добрий, люди можуть обвинуватити тебе в егоїзмі та прихованих намірах. У будь-якому випадку, залишайся добрим.💬Якщо ти успішний, ти завоюєш не справжніх друзів і справжніх ворогів. У будь-якому випадку, будь успішним.💬Те, що ти будував роками, хтось може зруйнувати за одну ніч. У будь-якому випадку, продовжуй будувати.💬Якщо ти знайшов спокій та щастя, вони можуть заздрити тобі. У будь-якому випадку, будь щасливим.💬Те хороше, що ти робиш сьогодні, швидше за все завтра забудеться людьми. У будь-якому випадку, твори добро.💬Віддавай світові все найкраще, що в тебе є, і цього буде завжди недостатньо. У будь-якому випадку, віддавай світові все найкраще, що маєш.💬І, зрештою, ти зрозумієш, що все це відбувалося між тобою і Богом. І ніколи це не були стосунки між тобою і ними.Ці вислови Матінки Терези підходять, аби не втомлюватися від турбот, бо, зрештою турботи проявляють рідкісний нині дар - бути комусь потрібним (по-справжньому).І зрештою це виряжання годиться для кожного з нас, адже всі ми є діти, і, навіть, якщо безпритульні, то мусимо пам'ятати, що є Той, хто опікується нами завжди.Зі Світом, рідна волонтерська країно🇺🇦🤝(Світлиною з собою, авторства Олександра Осіпова, нахабно вітаю, бо сподобалася вона мені, даруйте мені вже це 🙏)
Сьогодні багато про що хочеться говорити.Звичайно про Херсон. 🍉🍉🍉Я колись, ще навесні, писав, що ми ще будемо мати сльози щастя від звільнення наших міст. От і маємо! І зважте на щирість всіх тих відео і фото. Я думаю тепер ви завжди зможете відрізнити справжнє від "постанови".Слава Україні! Слава ЗСУ!Звичайно про Польщу 🇵🇱🇵🇱🇵🇱Бо сьогодні ми вчергове переконалися в доброму сусідові, ба навіть переконалися в тому, що сусід в принципі може бути добрим! адже ще рік тому, направду в мене були сумніви щодо того! Але біда і спільна загроза розставляють все на свої місця. Поляки з нами, поляки поруч і я це ціную і радію з того.Szczęśliwego Dnia Niepodległości, bracia!!!А ще, я просто цим давно хтів поділитися і так виходить, що в продовження вчорашнього допису 📚📚📚. Ви знаєте, за ці місяці війни сталася якась дивна штука. Моя бібліотека давно не оновлювалася з такою інтенсивністю. Якісь книжки я купував/замовляв, щось отримував в подарунок, але факт лишається фактом, тепер в мене живе більше цих паперових друзів. Я для себе визначив, що це якась моя особиста терапія. Мовляв, книга - це така суміш духовного (бо вона думка) та матеріального (бо вона річ). І всі ці книжки, так чи інакше, ніби цеглинки, лягають до моєї впевненості в нашій Перемозі.А вас як? Може також книжкотерапія, чи щось інше?Висловлюйтеся, якщо що, в коментарях 👇👇👇
Народини в мене ще за два тижні, а подарунки вже приходять. Мо' через те, що в мене має бути цього року ювілей... 😀😀😀Насправді, як що серйозно, то я неймовірно вдячний. Вдячний за це видання, за те, що попри всім нам відомі обставини, воно знайшло свою дорогу до життя. І вчергове слід наголосити на неймовірній своєчасності подібних проектів. Ми весь час напівжартома кажемо, що знову опинилися в "ренесансних 20х", і задача наша, аби все завершилося не так, як сто років тому, а перемогою. Перемогою всюди. Такою беззаперечною, остаточною Перемогою. У війні, в економіці, в культурі - всюди.Спомини одного з найближчих акторів Леся Курбаса Йосипа Гірника від Видавця Олександра Савчука - це справжня подія в українській культурі воєнного року сторіччя Берозолю. Але мені здається, що важливим тут є не тільки символічне, але й прикладне значення цієї книжки. Цю книгу має прочитати кожен українській актор, режисер, той, хто любить театр. Ось так безапеляційно! Кожен!Бо це акторський погляд на ті романтичні та водночас трагічні часи, на той проривний театр, на одного з геніїв української культури. Це акторський погляд на "театр на вірі". На вірі, чуєте? Не на грошах, не на амбіціях, не на просуванні себе. Щира віра від того, хто був здатен вірити.Тому Олександру Савчку дякую за цей черговий прояв вашою місії. Бо чи не кожна книжка від вас - то є місійний прояв. За цей подарунок дякую. Хай вона читається, ця книга, усіма тими, хто любить театр, хто грає, хто дивиться збоку. Придбати книгу можна на сайті видавництва
Насправді це був неймовірно цікавий досвід синергії. Після акції "Треті діти" минуло пару днів, і до мене прийшло усвідомлення цього."Треті діти" - це вистава-діалог поезії Наталки Маринчак та джазових імпровізацій Сергія Давидова. І все це "під наглядом поколінь". Відбулася ця спеціальна подія минулої п'ятниці (28 жовтня 2022 року) в просторі KharkivMadiaHub.Тут мені довелося виступити в незвичній для себе ролі режисера. Мої подяки великій команді та всім причетним, разом з чудовими світлинами Сашка Осіпова (друга і прекрасного "світляра" 😉 ) - в рубриці #тиждень_в_картинках на моїй сторінці в FB (посилання додається 👇). А тут тільки наголошу на тому, що сьогодні, навіть під час війни (а може саме тому), складні й багатокомпонентні проекти стало робити швидше і простіше, ніж в умовно мирний час. Навіть, якщо в завданнях у вас стоїть зняти кіно, записати вірш в окопі, поєднати поезію і джаз, до того ж зі значною долею імпровізації, а ще все це має пройти у бетонному просторі, в якому з підручних матеріалів потрібно зробити атмосферу театру.Гарно, що митецькі бульбашки відокремленості в Харкові почали розриватися, і всі ми почали вчитися спілкуватися, будувати щось спільне, долати "хохляндію" в собі та зрощувати той омріяний П'ятий Харків.
Вже завтра разом з Наталкою Маринчак поговоримо про Харків. Говоритимемо словами звичайними й поезіями.Із задоволенням виступлю модератором цього заходу, а вас усіх запрошую долучитися 👇👇👇📍22 жовтня Спеціальна подія18:00 — «Заґачковане серце», вечір поезії та творча зустріч з Наталкою Маринчак.На вечорі почуємо поезії Наталки Маринчак про Харків, а також поговоримо у artist-ток з авторкою про місто. Місто, яке не зупиняється ні перед чим. 👉🏻Для участі в події треба зареєструватися за посиланням. Кількість місць обмежена.Подія відбудеться у Харкові, точне місце проведення повідомимо в листі підтвердженні реєстрації в день події.Серце поетки Наталки Маринчак надійно заґачковане Харковом, улюблена урбаністика на тлі війни проступає особливо гостро й чуттєво. Війна постає такою як є, без прикрас, але крізь велике око любові. Яким би не було місто Ха зраненим, понівеченим чи претензійно прикрашеним, завжди є чому його любити.Подія відбудеться в рамках роботи Літературної мережі проєкту "Підтримка внутрішнього культурного діалогу в Україні", за ініціативи Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz. Проведення цього проєкту стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).З 12:00 до 18:00 Media Hub Kharkiv працює в режимі коворкінгу.
