ЛукаШоу

​​7⃣ До нині зберіглося багато чернеток та малюнків Екзюпері, що не потрапили до фінальної версії повісті. Судячи з них, Маленький принц не вживав м'яса, а їв лишень редиску, картоплю та помідори, що росли на його крихітній планеті.8⃣ Смерть Маленького Принца - це фактично опис смерті молодшого брата письменника. Перед самою смертю Франсуа, що довго хворів покликав свого 17-річного брата Антуана і, бажаючи втішити, сказав: "Мені не боляче. Я просто не можу втриматися. Але це лишень моє тіло". Маленький принц просить змію, аби вона його вкусила і звільнила від земного життя, бо йому треба повернутися додому. Останньою його фразою є: "Моє тіло занадто важке. Мені його не забрати. Це так само, як скинути стару шкіру"9⃣ А ще Depeche Mode явно використали любов Маленького Принца до заходу сонця в своєму кліпі на "Enjoy The Silence". На відео фронтмен гурту Дейв Гаан в образі казкового короля мандрує планетою зі стільцем і на різних локаціях спостерігає за заходом сонця.1⃣0⃣ І на завершення. Виявляється в Україні є пам'ятник Маленькому Принцу. Його встановлено в Парку Глоби в Дніпрі. Серед красивого озера він сидить собі поруч своєї коханої Троянди, на рідній планеті, що на ній можна розгледіти сліди Лиса... Сидить і споглядає за отим всім, що коїться навколо...

​Ну чому?Чому я дізнаюся про гарне українське кіно випадково, а не з потужної промокампанії? Чому наші кіномитці вважають, що їхні твори не потребують реклами, а український глядач має патріотичним чуттям про все дізнаватися? Вже бо доведено добротною "Мавкою", контроверсійним "Захаром Беркутом" та, навіть, безвартісними комедіями із відвертим несмаком, що реклама діє, і якщо ви хочете ,аби вашу роботу побачили необхідно пропрацьовувати комунікаційну стратегію і рекламну кампанію....Ну тепер про хороше!❗️Подивився неймовірне кіно.❗️Наше. Українське.Сьогодні в рубриці #рекомендації_Лукаша фільм "ПАМФІР".Вчергове нагадаю, що я не кінокритик і тут я ділюся своїми враженнями, а не пишу повновісні рецензії. Ці поради можливо стануть комусь в нагоді (я таких знаю, а тому це мене мотивує оприлюднювати власні рефлексії)Отже "Памфір" - це неймовірне кіно! Тому що режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук ("Памфір - тріумфальний дебют повного метра для нього) разом зі своєю команду розповіли нам притчу майстерно закомуфлювавши її під сімейну драму на тлі "тєнжкого" побуту нашого західного прикордоння.Це притча про любов, про стосунки з Богом, про стосунки з ближнім, про ціну, що ми маємо платити за все, навіть за наші благородні пориви і прагнення. Ох, як це нам сьогодні зрозуміло...Фільм про прикордоння і знятий на межі драматичного і поетичного кіно. Можливо в цьому трохи бароковому поєднанні і є запорука успіху стрічки. Бо найбільшого успіху наше кіно та й загалом мистецтво досягало саме в цих координатах. Сама ж сюжетна історія проста, але напружена, з певною кількістю неочікуваних ходів. При цьому напруження дотримується за рахунок саме драматичних інструментів, а не екшну чи спецефектів.Це дуже красиве кіно. І справа не тільки в фоновій репрезентації народного свята Маланки (направду дуже цікавого і смачноколоритного). Краса в детальній розробці всього: персонажів, кадру, локацій, масовки, мови тощо.Про мову всі говорять окремо, я не виключення! Шикарний і органічно вплетений в акторську гру гуцульський діалект - то окрема смакота та колорит цього кіна. Втім, воно не стає самоціллю і самоцінністю, що дуже важливо, бо притча про нас всіх: і західняків, і східняків і загалом людей.От де зовсім не картонні персонажі (а ми часто нині критикуємо кіно й серіали саме за це), так це в цій стрічці. Це також наслідок докладної і дуже скрупульозної роботи. Вони всі складні, і по-макдонівськи просякнуті любовью до них творців фільму.І тут місце де потрібно відмітити акторський склад. Неймовірно органічні (так-так для нашого кіно це досі не даність, а привід для похвали) і емпатичні актори.Переживав за них, ніби вони мої родичі з Букавини.Зрештою, дуже рекомендую. Моя оцінка 9/10, що ставить цю стрічку до одних з найулюбленіших !!!Йдіть і дивіться терміново, аби встигнули. Бо український прокат для свої фільмів на жаль річ дуже швидкоплинна.У Харкові стрічку показують на трьох екранах. Щодня є по два (Господи, ну чому лишень по два) сеанси в Нікольському Мультиплексі, та Планеті Кіно, що у Французькому бульварі. І ще один денний сеанс в кінотеатрі Filmax у Класі на Холодній горі.

​​Розчарування.Оскар - 2023.І справа не в тому, що дійсний шедевр Макдонаха і мій, а судячи з опитування й ваш, фаворит "Банши Інішерина" повністю проігноровано американськими кіноакадеміками.Справа, звісно, в док.фільмі про "харошого руського". "Навальний", що переміг у відповідній номінації, це чергова спроба посіяти зерня про героїчних політиків і вєлікую страну, яка просто перебуває в полоні одного людожера. Під час війни в Україні й злочинів росії, ця ода політичному в'язню (а з моєї точку зору, шовіністу й популісту, що в суті своїй не набагато відрізняється від чинного хазяїна кремля) у моєму всесвіті ніколи не могла б не те щоб отримувати нагороди, але й взагалі бути продемонстрованою в гідному товаристві. Бо все це відбілює нинішню росію, а що ще більш небезпечно - створює ілюзію, що ця країна може бути нормальною. А це не так - доведено всією історією цього московського князівства, що непристойно розрослося настільки, що надбало потворних комплексів. Такі ілюзії народжують поблажливе ставлення до цієї гігантської точки ненависті на мапі світу та присипляє пильність.І не потрібно нині дискувати про художню цінність. От вже точно в контексті політичної "документалки" не на часі!!!Чи треба говорити, що дружина Навального не сказала жадного слова про війну в Україні, що розв'язала її країна...Не зрозуміла й друга відмова у зверненні Президентові України від організаторів церемонії. А може й все зрозуміло. Ясно, що "культурному десанту" та українській дипломатії є ще над чим працювати Але, зрештою - головне, аби Штати надавали нам в необхідній кількості та якості зброю. Вони це роблять, не забувайте про це в своєму обурені 😉Найбільше статуеток очікувано зібрав фільм "Все завжди і водночас (всюди)". Тут повний список переможців.P.S. Радий за Брендана Фрейзера. Це велике повернення. Люблю подібні історії життя, що про них, власне, можна також зняти кіно. Ну й ролю він зіграв чудово, точно й тонко.

​Вже завтра вручатимуть Оскар.Минулоріч моїм фаворитом на премії "Оскар", а завдяки Пандемії короновірусу (пам'ятаєте таку проблєму) я передивився усі фільми-номінанти, була стрічка Джейн Кемпіон "Влада пса" (або як це кіно у нас перекладали "У руках пса"). Академіки зі мною чомусь не були солідарні та й віддали статуетку фільму "Кода" режисерки Сіан Хедер. Водночас Кемпіон абсолютно заслужено здобула перемогу в номінації "Найкраща режисерська робота".Цього року, хоч воно ніби й не до того було, але також подивився майже усі стрічки, що претендують на омріяного "золотого чувака"...Маю двох фаворитів:1. Це дуже дивна абстрактна парадоксальна пародійна смішна філософськка (і знову - дивна) наукофантазія на тему мультивсесвіту, сучасного усвідомлення сенсів (будь-яких), що приправлена вічною темою стосунків батьків і дітей - стрічка режисерів Денієла Шайнерта і Дена Квана "Все завжди і всюди".Другий фаворит - черговий психологічний епічний й неймовірно красивий шедевр Мартіна Макдонаха "Банши Інішерина".Причому "топити" буду за ірландця. Бо, якщо знати, що вся творчість Макдонаха про Ірландію, (себто Ірландія - головна його тема і вертикаль) - то в цьому фільмі виникає неймовірно зворушливий і потужний міф, підносячи цю роботу до найкращих творів кінематографу всіх часів....Ну а ви, який фільм воліли б бачити у переможцях? 👇👇👇

​Нині є Прощена неділя!Згадалася мені сьогодні цитата одного з найвидатніших українців ХХ сторіччя патріярха Йосифа Сліпого.💬"Наша загальна національна хиба — роз’єднування і розбивання, свари і чвари. Ми радо схиблюємо і коримося чужим, щоби могти суперничати між собою і шкодити рідній справі. Дав би Бог, щоб опам’яталися ми всі від гори до долу... щоб закинули свої амбіції і самсобіпанські бажання, і користі, а Бога й Україну висунули як провідну ідею нашого життя, думок і діл!"©Мені здається, що цю хибу можна здолати прощенням! Ба навіть не так. Без прощення ніколи цю хибу не здолати. А відтак прощення є важливою цеглиною у будівництві нашої єдності.Очевидно в цій ваді ми не унікальні. Але ж як легко ми ділимося на фракції. Як легко внаслідок того знецінюємо чуже, аби піднести своє. Як просто починаємо впадати в сказ, обстоюючи якісь ідеї, забуваючи що опонентом може бути "свій". Свій, що також бажає добра: тобі, справі, місту, Україні ...А потім як вперто не хочемо прощати одне одного. Які ми впевнені того, що прощення наше стане наругою над справедливістю.Втім, для нашої власної сили прощати треба навчитися.Складна сьогодні неділя. Великої сили потребує вміння пробачати, ще більшої - просити пробачення! Складна, але дуже світла неділя!Простіть мені, дорогі брати і сестри!🙏🙏🙏

​І знову #рекомендації_Лукаша Є такі місця, які роблять для мене Харків - моїм Харковом. Є такі місця, що формують обличчя Харкова. (Майк Йогансен, що його шукав був би задоволений). Ці геоточки, як риси цього обличчя: кожне неповторне й унікальне - в купі створюють щось дуже рідне потужне і красиве.Одним з таких місць Харкові для мене є арт-клуб Pintagon @PINTAGON_ХарківPintagon 2000х років був в списку головних митецько-музикальних (особливо джазових) локацій Харкова. Безліч концертів, фестивалів, кінопоказів, літературних вечорів, зустрічей зробили його для мене рідним. А скільки дружніх "запливів" починалися саме з "канцика" в Pintagoni... Зрештою, цей клуб зажив слави одночасно вишуканого й демократичного закладу і посів своє законне місце у легендаріумі Харкова.До чого це я?! До того, що легендарний клуб сьогодні (14 січня 2023 року) знову відчиняє двері. Вперше за останні 11 місяців Pintagon запрошує на концерт. Я вже десь казав, що нині, з огляду на безпекову і мистецьку ситуацію, Харкову потрібно більше підвальних культурний локацій. І от сьогодні о 17:00 (організатори закликають прибути раніше) знову відкриється ще одна. Відновить діяльність клубу концерт джазового проєкту YAN-VEDAMAN-Ъ Усі подробиці тут.Звісно, що частина зборів з ваших донатів піде на гарну справу - цього разу на закупівлю комплектів теплої форми для наших воїнів...P.S. Фото доні Аліси Кирилівни для привернення уваги, але не тільки 😀😀😀 Бо це ми з нею десь 2019 року як раз на концерті в Pintagoni. Слухали тоді Жеку Кошмара і групу Ку-Ку...

​По-перше - з Новим Роком!!!Ну вибачайте, що не першого січня 😘По-друге - рубрика #тиждень_в_картинках (теж з запізненням) але все ж таки з'явилася на моїй сторінці в FBНу а тут (аби контент різнився, бо так, кажуть розумні люди, правильно) про два нюанси.В дописі на фб згадав кількома словами про запис інтерв'ю на Радіо Накипіло. Думаю, що скоро буде готове, аби послухати. Так от, прямо під час нашої розмови з Євгеном Удовиченком - звуки вибухів від прильотів лунають в навушниках. Студія в підвалі у середмісті Харкова. Ми, звісно їх почули і відмітили, але переривати запис не стали....А ще протягом звітного періоду була у нас онлайн-зустріч зі студентами Академії дизайну та мистецтв. Згадували вже позаминулорічний масштабний проєкт театру P.S., присвячений Лесі Українці, а також виставу "Оргія". Рівно о 17:00 був готовий вмикатися, аж раптом не стало електрики. Добре, що ліхтарик, повер-банк і мобільний інтернет були заряджені.Це я до чого... Мої звіти зазвичай оптимістичні. Бо тим я сам себе мотивую. Але направду, ніщо і ніде ще не закінчено. Просто, висвітлюючи нормальне життя, чи принаймні прагнення до нього - засвідчуємо наше буття. А те, що ми є, і є такими, як ми є - наша перша і дуже важлива перемога.Ну а в якості подарунка - ловіть анонс Різдвяного фестивалю ( #рекомендації_Лукаша ), що його зініціював Театр Ляльок ім. Афанасьєва, а партнерам стали Гете-Інститут і Харківський Будинок Нюрнбергу.Тут вам і харківська прем'єра ВЕРТЕПУ Театру Ляльок, і вистава березільців "Нехай Щастить", і "Вертеп" Малого театру Маріонеток, і різні вишколи, і лекції, і багато цікавих заходів....

​​💡Ну от нарешті дали електрику )))(насправді сьогодні щось довгенько не було (годин десь 8), втім не жаліємося, ми ж бо знаємо - завжди є ті, кому набагато важче, ніж нам)Але насправді, я не про те 😁😁😁 #рекомендації_Лукаша Ви в курсі, принаймні деякі з вас, що я за освітою актор театру ляльок. І хоч набагато більше мені довелося працювати в "драматичному театрі", театр анімації, його прийоми, трюки, магію і творчі ходи я ніжно люблю...І от у новій прем'єрі шевченківців-березільців є ляльки.Дуже дотепно і виправдано вони там з'являються. До слова створила їх моя талановита однокурсниця Дар'я Кушніренко. І це знову про синергію, знову про єднання, знову про те, що бульбашки творчого усамітнення нині лопаються безупинно. Адже лялькарі працюють в важливих проєктах артистів драматичних і навпаки. І купа ще взаємних обмінів та проникненнь заради великої спільної мети.Одже, друзі, принагідно ще раз нагадую:📆 Завтра, 29 грудня⏰ О 18:00🏢 В безпечному приміщення ART AREA ДК (вул. Чернишевська, 13)🎭 Прем'єра вистави "Нехай щастить" Харківського театру ім. Шевченка.🎟 Вхід - будь-яка купюра (або донат)💪 Весь збір - на потреби ЗСУ.❗️ Цього разу реєстрації нема - порядок живої черги.Мета - допомога нашому війську, тому не звертайте уваги на деякі незручності, що можуть виникнути 🇺🇦😊

​На інших пабліках я коротко привітав Країну-волонтера з її професійним святом. Використав два фрагменти з цитати однієї з небагатьох святих 20 сторіччя - Мати Терези. (Якось мені так здається, що вона покровителька волонтерів, навіть, якщо й не офіційна, то все одно певно так і є)Тут дозволю подати повну версію.Ці слова Матері Терези викарбувані на стіні дитячого будинку, який вона побудувала в Калькутті:💬Люди часто бувають безпідставними, нелогічні й егоїстичні. У будь-якому випадку, прощай їх.💬Якщо ти добрий, люди можуть обвинуватити тебе в егоїзмі та прихованих намірах. У будь-якому випадку, залишайся добрим.💬Якщо ти успішний, ти завоюєш не справжніх друзів і справжніх ворогів. У будь-якому випадку, будь успішним.💬Те, що ти будував роками, хтось може зруйнувати за одну ніч. У будь-якому випадку, продовжуй будувати.💬Якщо ти знайшов спокій та щастя, вони можуть заздрити тобі. У будь-якому випадку, будь щасливим.💬Те хороше, що ти робиш сьогодні, швидше за все завтра забудеться людьми. У будь-якому випадку, твори добро.💬Віддавай світові все найкраще, що в тебе є, і цього буде завжди недостатньо. У будь-якому випадку, віддавай світові все найкраще, що маєш.💬І, зрештою, ти зрозумієш, що все це відбувалося між тобою і Богом. І ніколи це не були стосунки між тобою і ними.Ці вислови Матінки Терези підходять, аби не втомлюватися від турбот, бо, зрештою турботи проявляють рідкісний нині дар - бути комусь потрібним (по-справжньому).І зрештою це виряжання годиться для кожного з нас, адже всі ми є діти, і, навіть, якщо безпритульні, то мусимо пам'ятати, що є Той, хто опікується нами завжди.Зі Світом, рідна волонтерська країно🇺🇦🤝(Світлиною з собою, авторства Олександра Осіпова, нахабно вітаю, бо сподобалася вона мені, даруйте мені вже це 🙏)

​Сьогодні багато про що хочеться говорити.Звичайно про Херсон. 🍉🍉🍉Я колись, ще навесні, писав, що ми ще будемо мати сльози щастя від звільнення наших міст. От і маємо! І зважте на щирість всіх тих відео і фото. Я думаю тепер ви завжди зможете відрізнити справжнє від "постанови".Слава Україні! Слава ЗСУ!Звичайно про Польщу 🇵🇱🇵🇱🇵🇱Бо сьогодні ми вчергове переконалися в доброму сусідові, ба навіть переконалися в тому, що сусід в принципі може бути добрим! адже ще рік тому, направду в мене були сумніви щодо того! Але біда і спільна загроза розставляють все на свої місця. Поляки з нами, поляки поруч і я це ціную і радію з того.Szczęśliwego Dnia Niepodległości, bracia!!!А ще, я просто цим давно хтів поділитися і так виходить, що в продовження вчорашнього допису 📚📚📚. Ви знаєте, за ці місяці війни сталася якась дивна штука. Моя бібліотека давно не оновлювалася з такою інтенсивністю. Якісь книжки я купував/замовляв, щось отримував в подарунок, але факт лишається фактом, тепер в мене живе більше цих паперових друзів. Я для себе визначив, що це якась моя особиста терапія. Мовляв, книга - це така суміш духовного (бо вона думка) та матеріального (бо вона річ). І всі ці книжки, так чи інакше, ніби цеглинки, лягають до моєї впевненості в нашій Перемозі.А вас як? Може також книжкотерапія, чи щось інше?Висловлюйтеся, якщо що, в коментарях 👇👇👇