Війна. Увірвалась різко, у лютому, о 5 ранку.Сповістила, що весна так і не настане.Усі під дулом у скроні бігом одягли вишиванку.Стоїш, немов укопаний, аж доки смерть не застане.Повітря стало важчим, з запахом диму та відчаюОстання цигарка розчиняється у повітріСтою, доки на плечі руку Азраїла не відчую Усі кольорові стали чорними в палітріВійна прийшла посеред ночі,Щоб усіх за раз зґвалтувати Війна. Дивлюся Азраїлу в очі.Питаю у нього, як Бог дозволяє так мордувати.Дивлюся на янгола смерті. Слова у горлі кам'яніютьХочу провалитися, коли бачу, як враз діти сиротіють. Ридати можна було б і усі роки, та сліз вже немає.Дивлюся на годинник. Вже давно день, але не світаєНіч накрила навік, ранок теж не настанеРозумієш, що тепер сніг ніколи не розстане.Йдеш назустріч Азраїлу, йдеш... Йдеш...З нетерпінням смерті своєї власної ждеш А він, мов на зло, від тебе відступає...Нащо? Для чого? Знає ж, як біль роз'їдає кістки Бачить ж, як російська орда наступає Десь там матір від сина так і не дочекається вісткиДесь там чиясь мрія лежить у завалахДесь там ворог надію чиюсь вбиває...А ти мусиш на це просто споглядати,Залишки справедливості в цім світі шукати. #авіс_рара#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost