ДушаШкряб… Шкряб…Шкряб…Допоможіть.Допоможіть.Підведуся вгору — і тілом розливається окріп.ВІН ВТІК! ВІН ВТІК!Він… втік…А воно?А воно ледве б’ється.Я одна.Хтось тихесенько смієтьсяІ наповнює вода…Тут стіни — вони поруч, тиснуть сильно.Не бачу, але чую глухий гул.В мене впиваються всі спогади, як вила,Немов сліди від пуль, мов ікла в акул.Я плачу сильно, уявляю світло.Воно все ближче — засина нутро.Від чого вмерла я? Досі не вірю…Чи страх це, чи це зрада, чи любов?Чи чужа пуля? О, можливо, кровотеча…Кап… Кап…Я чую…Кап… Кап…Кап…Одна я, вмер вже мозок, стигне серце,А подум все ще є, як і вода.Вона тече у мене, бере вповну.Вона — та Смерть сама…!Як землю огортає нічна повінь,Так огортаюсь кіптявою я.Була страждала, та була хоча б живою,І мала шанс, і сяяла сповна.Тепер я в тріщинах, кінчаю повість.Холодне тіло світло покида.Було так тісно… Тепер, врешті, вільна.Так шкода, але крил не вистачало. Змиритися І Вибратись зуміла,Аби розквітнути новим початком…#Ніколь_Арден_Фенікс#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost